Справа № 607/15327/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/202/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України
20 липня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2022 року,-
Вказаною ухвалою суду клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено. Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено до 00 год. 00 хв. 21 липня 2022 року.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2022 року скасувати, як таку, що була постановлена з допущенням істотних порушень його прав на захист та істотних порушень КПК України. Свої вимоги мотивує тим, що йому було вручено лише копію резолютивної частини ухвали, що вважає порушенням його права на захист. Також, йому не було проголошено повного тексту ухвали і не вручено копію її повного тексту в строк передбачений КПК України, не роз'яснено його зміст, порядок і строк його оскарження. Вважає, що суд першої інстанції розглянувши питання продовження строку тримання під вартою порушив вимоги ст.331 КПК України, якою не передбачено внесення клопотання прокурора для вирішення такого питання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого та його захисника які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і вважає ухвалу законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з'ясував наступне.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12021211040000604 від 10 травня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України. При цьому, відносно обвинуваченого в цьому провадженні раніше було застосовано запобіжних захід у вигляді тримання під вартою.
На час винесення оскарженої ухвали кримінальне провадження судом першої інстанції ще не було завершене, а тому прокурор звернувся з клопотанням, в якому просив до спливу строків тримання під вартою повторно розглянути питання їх продовження.
Суд першої інстанції 23 травня 2022 року у відкритому судовому засіданні з дотриманням вимог ст.331 КПК України розглянув дане питання і задовольнив клопотання прокурора, мотивувавши своє рішення тим, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а тому усвідомлюючи міру покарання за вчинений ним злочин, він може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, вчинити інші злочини, так як ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності.
Наведені обставини в сукупності підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про те, що ризики, які були встановлені при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу, на час винесення оскарженої ухвали продовжували існувати і не зменшились оскільки обвинувачений може переховуватися від суду, зважаючи на санкцію статей обвинувачення та відомості про особу обвинуваченого, який не має постійного місця роботи, не має постійного джерела доходів, негативно характеризується за місцем проживання.
Крім того, з урахуванням вказаних в оскарженій ухвалі даних про особу обвинуваченого, якому інкримінується вчинення злочинів за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України і який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, наявні достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про обґрунтованість застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність обставин, які би вказували на можливість його скасування чи зміни на більш м'який.
З наведеними висновками суду першої інстанції про наявність підстав для продовження строку застосування щодо ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів погоджується, оскільки судом в повній мірі та у визначеному законом порядку враховано всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також відомості про особу обвинуваченого та його соціальні зв'язки.
Таким чином, з урахуванням викладеного та інших встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли би стати підставою для скасування ухвали суду, в ході апеляційного розгляду також не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про порушення права на захист під час вирішення судом питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу є безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту оскарженої ухвали та журналу судового засідання від 23 травня 2022 року в судовому розгляді брав участь сам обвинувачений і його захисник, яким було забезпечено можливість висловити перед судом свої доводи і навести відповідні аргументи з приводу питання, яке розглядалось.
Твердження обвинуваченого, що йому не було проголошено і вручено повного тексту ухвали суду, а лише її резолютивну частину, не можуть вказувати на порушення права на захист в судовому розгляді 23 травня 2022 року, оскільки проголошення повного тексту ухвали суду відбулось 30 травня 2022 року.
Отже, виготовлення і проголошення повного тексту рішення жодним чином не могло перешкоджати обвинуваченому реалізувати свої процесуальні права в судовому розгляді, що відбувся 23 травня 2022 року. Тобто, недотримання вимог КПК України щодо строку вручення копії повного тексту судового рішення, про що стверджує обвинувачений, не можна вважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ч.1 ст.412 КПК України, оскільки така бездіяльність якщо і відбулась, то вже після проведення судового розгляду і винесення судового рішення, атому не могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, обвинуваченому було забезпечено можливість апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою незалежно від часу вручення йому копії повного тексту вказаної ухвали.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи обвинуваченого про порушення його права на захист при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою є безпідставними.
Доводи обвинуваченого про порушення судом вимог ст.331 КПК України, яке на його думку виразилось у розгляді питання про продовження строку тримання під вартою за клопотанням прокурора, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки за змістом частини третьої вказаної статті вказане питання суд зобов'язаний розглянути незалежно від наявності клопотань сторін. Разом з тим, виходячи змісту ст.ст. 22, 26, 36, 350 КПК України сторона обвинувачення має право заявляти клопотання під час судового розгляду, в тому числі при розгляді в порядку абзацу другого частини третьої ст.331 КПК України питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до спливу раніше продовженого строку.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.404-419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2022 року про продовження ОСОБА_7 строк тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді