Справа №950/1117/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап В. М.
Номер провадження 33/816/168/22 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
12 липня 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання Могиленець А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника СКРЖЕШЕВСЬКОГО М. С. на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 02.09.2021, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката Скржешевського М. С.,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник СКРЖЕШЕВСЬКИЙ М. С. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу правопорушення, оскільки він був притягнутий до відповідальності помилково, жодних правопорушень не вчиняв, станом на дату складення протоколу в м. Лебедин не знаходився, а поліцейські належним чином не перевіривши особу, яку зупинили, безпідставно склали відносно нього протокол. Вказує також на розбіжності в серії та номері чинного на даний час у ОСОБА_2 посвідчення водія, виданого 28.05.2015, з тим, що було вилучено згідно протоколу, яке ОСОБА_2 втратив в 2008 році, і яким могла скористатися інша особа. Зазначає також, що його підзахисний належним чином не був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, має іншу адресу реєстрації, ніж та, що зазначена в протоколі, а тому вважає, що судом було порушено право його підзахисного на захист і доступу до правосуддя.
Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 02.09.2021 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Згідно постанови, 31.05.2021 о 06:47 в м. Лебедин по вул. Т. Шевченка, водій ОСОБА_2 керував т/з ВАЗ 210430-20, д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Аlcotest 0820 у присутності двох свідків, що підтверджується тестом № 656 від 31.05.2021, результат огляду 0,61 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (ч. 1 ст. 285 КУпАП), а згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП вона може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
ОСОБА_2 участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав, копію постанови не отримував, а про її наявність дізнався лише в лютому місяці 2022 року при зверненні до УПП у Вінницькій області з метою відкриття нової категорії прав з управління т/з, де йому повідомили, що постановою Лебединського районного суду Сумської області від 02.09.2021 його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і зазначене судове рішення направлене йому не за місцем проживання, а на іншу адресу, внаслідок чого він об'єктивно не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на це рішення судді, тому строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, так як цей процесуальний термін пропущений ОСОБА_2 з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Скржешевського М. С., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
На підставі ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст. 1, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити, крім іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Ухвалюючи своє рішення, суддя суду першої інстанції не дотримався вказаних вище вимог закону, а саме не дослідив безпосередньо в судовому засіданні та не виклав у постанові наявні у матеріалах цієї справи докази, а також не обґрунтував та не вмотивував належним чином свої висновки у постанові.
Зокрема, обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП).
Згідно ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому необхідно зазначити, що суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.
Прийняття суддею суду першої інстанції необґрунтованого та невмотивованого рішення є безумовною підставою для його скасування через порушення норм процесуального права, оскільки право на отримання належним чином мотивованого судового рішення («право на вмотивованість судового рішення») є процесуальним елементом і складовою «права на справедливий суд», гарантованого ст. 6 Конвенції та національним законодавством України.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п. 29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).
Крім того, ОСОБА_2 , будучи допитаним в ході апеляційного розгляду, категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення і пояснив, що постійно мешкає в с. Літинські Хутори Вінницької області, а в м. Лебедин Сумської області ніколи в житті не був, в тому числі і станом на момент складення протоколу 31.05.2021, посвідчення водія НОМЕР_2 , яке згідно даних протоколу було вилучене працівниками поліції він втратив в 2007 році, про що звертався до органів поліції із відповідною заявою і з 28.05.2015 має посвідчення водія НОМЕР_3 .
Вказані обставини підтверджуються: копією картки платника податків щодо присвоєння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_4 ; копією паспорта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 30.04.2008, серія НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 , видане ОСОБА_2 28.05.2015, висновком експертного дослідження Вінницького НДЕКЦ МВС України від 27.05.2022 № ЕД-19/102-22/6817-ФП, проведеного за заявою ОСОБА_2 за спеціальністю «Ідентифікація особи за ознаками зовнішності за матеріальними зображеннями», з якого вбачається, що особа чоловічої статі, яка 31.05.2021 була зупинена працівниками поліції в м. Лебедин Сумської області, і відносно якої було складено відповідний протокол і особа чоловічої статі, яка міститься у графічних файлах ( ОСОБА_2 ) є різними особами.
Згідно відповіді ТСЦ МВС № 5943 РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області ГСЦ МВС від 04.07.2022 № 31/18/5943-850 на запит Сумського апеляційного суду, посвідчення водія НОМЕР_2 було втрачене та поставлене на облік, як загублене 31.10.2007 у ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Вінниці та Вінницького району. 31.10.2007 на ім'я ОСОБА_2 був виданий тимчасовий талон на право керування серії ХМА 056772, а 26.12.2007 - видане посвідчення водія НОМЕР_6 . На даний час ОСОБА_2 має посвідчення водія НОМЕР_7 та позбавлений права керування т/з. Транспортний засіб ВАЗ 210430-20, д. н. з. НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_3 , яка зареєстрована АДРЕСА_2 .
Відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Решту зібраних доказів становлять протоколи про адміністративні правопорушення серії ДПР18 №491780 від 31.05.2021, роздруківка результату тестування за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору Драгер від 31.05.2021, акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 31.05.2021, відеозаписи з відео реєстратора та нагрудних камер працівників поліції, на думку апеляційного суду необхідно вважати недостатніми для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення щодо вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю об'єктивного взаємозв'язку і узгодженості цих доказів з іншими доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції, у їх сукупності.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні цього правопорушення в суді апеляційної інстанції встановлено не було. При цьому, всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_2 дій, направлених на порушення ПДР.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Таким чином, постанову судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, тому вона підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити захиснику СКРЖЕШЕВСЬКОМУ М. С. строк на апеляційне оскарження постанови Лебединського районного суду Сумської області від 02.09.2021.
Апеляційну скаргу захисника СКРЖЕШЕВСЬКОГО М. С. задовольнити.
Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 02.09.2021 відносно ОСОБА_4 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов