Номер провадження: 22-ц/813/231/22
Справа № 522/3397/18
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Вадовська Л. М.
25.07.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Гірняк Л.А., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,
переглянувши справу №522/3397/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики неукладеним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року у складі судді Петренка В.С., -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувшись 26 лютого 2018 року до суду з вищеназваним позовом, просили визнати недійсним договір позики за розпискою від 2 жовтня 2015 року неукладеним.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 1 березня 2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2019 року справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2019 року позов залишено без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2019 року про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 23 квітня 2018 року про призначення судової комплексної експертизи задоволено частково; призначено у справі судову почеркознавчу експертизу з переліком питань; провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (т.2 а.с.50-53) .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2 а.с.60-69).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Клопотання про призначення експертизи було подано ще у 2018 року при поданні до суду позову, клопотання не було розглянуто Приморським районним судом м. Одеси. Справу передано до Київського районного суду м. Одеси за підсудністю, де ухвалою від 15 жовтня 2019 року позов залишено без розгляду. Після скасування апеляційним судом ухвали про залишення позову без розгляду справа повернулась до суду першої інстанції, де в судовому засіданні 25 лютого 2021 року за їх відсутності було розглянуто лише подане ними у 2018 році клопотання про призначення експертизи без розгляду інших клопотань, що були подані до суду у період з 2018 року по 2021 рік. Заперечують проти проведення експертизи в указаній судом експертній установі, посилаються на відсутність в справі оригіналу розписки, щодо якої має бути проведено експертне дослідження, зазначають, що суд проігнорував їх клопотання, в тому числі й на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з огляду на оголошені в країні карантинні заходи тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвала суду є безпідставною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню, проте з інших підстав. Послався на цивільну справу №483/248/16-ц, яка розглянута по суті з ухваленням рішення про стягнення на його користь заборгованості за договором позики по розписці, який ОСОБА_1 , ОСОБА_4 наразі просять визнати неукладеним. Рішення суду у справі 483/248/16-ц переглянуте 2 червня 2020 року в касаційному порядку та має законну силу. ОСОБА_3 також виклав обставини позики грошових коштів та написання розписки, що намагаються оскаржити ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (т.2 а.с.118-121).
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково з огляду на наступне.
Відповідно до визначеного статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів (ч.1, п.2 ч.2 ст.76 ЦПК України).
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на виконання вимог статті 83 ЦПК України висновків експертів разом з поданням позовної заяви не подали.
У такому випадку забезпечення доказів призначенням експертизи має відбуватися в порядку статті 116 ЦПК України поданням заяви про забезпечення доказів у відповідності до статті 117 ЦПК України, яка розглядається з дотриманням вимог статті 118 ЦПК України.
В справі наявним є клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення експертизи, датоване 23 квітня 2018 року, а не заява про забезпечення доказів.
Діючим ЦПК України врегульовано питання призначення експертизи судом у статті 103 ЦПК України, проте при призначенні судом експертизи вказані у даній нормі процесуального права підстави та порядок призначення експертизи судом не дотримано.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд ухвалою від 25 лютого 2021 року вирішив питання щодо експертизи, яке було порушено позивачами ще 23 квітня 2018 року. Розгляд питання про призначення експертизи за відсутності учасників процесу має наслідком те, що суд не отримав відомості про зміну певних обставин, які впливають на доцільність призначення експертизи за клопотанням, поданим позивачами три роки тому.
Так, зокрема, має місце рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 грудня 2017 року в справі №483/248/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, переглянуте в апеляційному та касаційному порядку, яке набрало законної сили.
Оскаржувана ухвала про призначення експертизи та зупинення з цих підстав провадження у справі як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оцінка доводам апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу щодо позовних вимог по суті не надається, оскільки спір по суті не вирішено.
Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 14 липня 2022 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики неукладеним - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 липня 2022 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.А.Гірняк
Є.С.Сєвєрова