Рівненський апеляційний суд
Іменем України
19 липня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 19 травня 2021 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020180180000687 від 16 червня 2020 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Архангельськ, Архангельської області Російської Федерації, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , росіянина, громадянина Російської Федерації, не працюючого, не одруженого, не судимого в порядку ст. 89 КК України,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 19 травня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання виді позбавлення волі на строк 11 років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 залишено попереднім - тримання під вартою. Строк покарання ухвалено рахувати з 09 липня 2020 року.
Знято арешт з майна, накладений ухвалами слідчого судді від 09 липня 2020 року та ухвалою слідчого судді від 14 липня 2020 року.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду 22 травня 2020 року, приблизно о 22 год. 00 хв., ОСОБА_6 , у компанії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , прибув до домоволодіння по місцю проживання ОСОБА_11 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де розпочав із останнім розмову, під час якої виник словесний конфлікт. У ході даного конфлікту у ОСОБА_6 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник умисел заподіяти смерть ОСОБА_11 .
В подальшому, на території господарства по АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, умисно, накинув светр навколо шиї ОСОБА_11 та, з метою подолання опору, повалив останнього на землю і, притиснувши його ногою, продовжив душити, чим перешкодив нормальному процесу дихання, що призвело до закриття дихальних шляхів, внаслідок чого заподіяв смерть ОСОБА_11 , від механічної асфіксії.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 заперечує вчинення ним інкримінованого йому злочину, вказує на неповноту судового розгляду та тяжкість призначеного покарання.
Просить прийняти справедливе судове рішення.
11 листопада 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , в якому порушує питання про направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд у зв'язку, на його думку, з допущенням судом істотних порушень вимог кримінального закону, які перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване рішення, заперечуючи свою вину у вчиненні інкримінованого злочину.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого, покликається на недоведеність пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 , оскільки стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.
Вважає, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях, що є порушенням Конституції України та КПК України. Численні сумніви щодо доведеності вини стороною обвинувачення, на думку захисника, було витлумачено не на користь ОСОБА_6 .
Звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України не визнав, заперечив обставини викладені у обвинувальному акті та надав суду правдиві і послідовні покази з приводу обвинувачення. Пояснював, що вбивство ОСОБА_11 здійснив його рідний брат - ОСОБА_10 , однак суд не дав належної оцінки показам обвинуваченого.
Зазначає про суперечливість показів свідка ОСОБА_9 .
Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 115 КК України та виправдати його. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України закрити, так як не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, потерпілу, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши вирок суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника в інтересах обвинуваченого, не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідновимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Даних вимог суд першої інстанції дотримався.
Ухвалюючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції проаналізував зібрані у кримінальному провадженні докази для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, ґрунтується на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, аналізу та належної правової оцінки наявних в матеріалах кримінального провадження доказів.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , вина останнього у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю доказів, оцінених судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Так, суд першої інстанції, провівши аналіз здобутих доказів і тверджень обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не вчиняв даного злочину при встановлених судом обставинах, які мали місце 22 травня 2020 року, приблизно о 22 год. 00 хв., а перебував в той час в квартирі за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_9 , яка за станом свого здоров'я потребувала його постійної допомоги, та власником квартири, прийшов до обґрунтованих висновків, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 є неправдивими та такими, що явно суперечать зібраним доказам, розцінивши як спробу обвинуваченого уникнути відповідальності.
Окрім показань обвинуваченого, судом враховано і показання потерпілої ОСОБА_8 , яка показала суду, що ОСОБА_11 (батько) проживав в с. Бармаки Рівненського району, раніше взяв до себе проживати безхатченків чоловіка з жінкою, які допомагали йому, однак на час подій 22 травня 2022 року вони в будинку вже не проживали. Приїхавши в будинок (сама проживала в м. Рівне), де проживав ОСОБА_11 (оскільки не відповідав на дзвінки), двері були замкнені, відчинивши двері, потерпіла в будинку батька не знайшла і одразу повідомила поліцію. Зазначила, що з будинку зникли деякі речі, ніяких слідів боротьби в будинку не було, двері були не ушкоджені.
Суд обґрунтував своє рішення про доведеність винуватості обвинуваченого також послідовними показаннями свідка ОСОБА_10 , який вказав, що ОСОБА_6 зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 деякий час проживали в будинку ОСОБА_11 , в подальшому останній їх вигнав, оскільки вони заборгували йому гроші за електроенергію. 22 травня 2020 року свідок зустрів свого брата і запропонував йому поїхати до ОСОБА_11 , вмовити останнього знову прийняти їх жити до себе. Ввечері вони прийшли до ОСОБА_11 , який вийшовши на його стук у вікно тримав напилок. Свідок став просити ОСОБА_11 дозволити ОСОБА_6 переночувати, потерпілий почав сваритись, між ними виникла штовханина. Оскільки у ОСОБА_11 дуже трусились руки, він випадково вдарив свідка напилком в бік. У цей час ОСОБА_6 , розсердившись, підскочив до ОСОБА_11 , накинув йому на шию свого светра, який був на його плечах, та почав душити потерпілого, поваливши його на землю. Крикнув свідку, щоб він йшов в будинок, обробив рану. ОСОБА_10 зайшов в будинок, обробив рану, а коли повернувся, ОСОБА_11 був мертвий, він перевірив його пульс, потім свідок зв'язав потерпілому ноги ременем, для того щоб його було добре тягнути. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 дотягли ОСОБА_11 до дороги, у свідка боліла рана, він більше не зміг тягнути і пішов в будинок. Далі загиблого тягнув і закопував ОСОБА_6 , можливо з ОСОБА_9 . Потім вони пішли в дім, повитирали свої відбитки, повечеряли і лягли спати. Свідок додав, що не знає де під час конфлікту була ОСОБА_9 , її з ними не було, та де б вона не стояла, вона не могла чітко бачити, те що відбувається, оскільки було темно, дана місцевість не була освітлена. Особисто він ніяких насильницьких дій до ОСОБА_11 не вчиняв.
Судом звернуто увагу і на послідовні показання свідка ОСОБА_9 , яка вказала, що в травні 2020 року, о 20 год. до її співмешканця ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_10 і запропонував йому піти до ОСОБА_11 помиритись. Свідок з обвинуваченим раніше проживали в будинку ОСОБА_11 в с. Бармаки Рівненського району, між ними інколи виникали конфлікти, особливо коли приходив брат обвинуваченого. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 пішли до ОСОБА_11 , свідок прослідкувала за ними, а прийшовши, сховалась біля кущів за воротами домогосподарства ОСОБА_11 , її ніхто не бачив, однак вона бачила все, що відбувалось, тому що на будинку вмикалось світло, зокрема вона бачила, як загиблий вдарив ОСОБА_10 в бік, як ОСОБА_6 накинув на шию ОСОБА_11 шнурок і став його душити, останній намагався встати, коли він перестав рухатись, свідок обійшла будинок з іншої сторони і побачила, що хтось його додушує. Потім ОСОБА_6 та ОСОБА_10 тягнули труп ОСОБА_11 , вона в цей час сховалась в кукурудзі. ОСОБА_10 трохи допоміг ОСОБА_6 і став триматись за бік, далі вже тягнув тільки ОСОБА_6 , який дотягнув труп до ями, ОСОБА_9 пішла додому.
Крім послідовних та узгоджених між собою показанаь потерпілої та свідків, в основу вироку як на підставу винуватості ОСОБА_6 суд першої інстанції вірно поклав і досліджені письмові докази, а саме:
-дані протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 18.07.2020;
-дані протоколу огляду предметів та відео-файлів від 23.11.2020, згідно якого свідок ОСОБА_10 відтворив всі обставини, які йому відомі по факту умисного вбивства ОСОБА_11 ;
-дані протоколу огляду місця події від 07.07.2020 з фототаблицями, згідно якого оглянуто місце події, а саме АДРЕСА_2 , на території гаражного кооперативу, де гр. ОСОБА_9 вказала на земельну ділянку, де росла кукурудза, під час розкопок даної ділянки було виявлено тіло чоловічої статі, годинник, дві частини поясного ременю, відрізок ганчірки;
-дані протоколу огляду предметів та відео-файлів від 24.11.2020, згідно якого оглянуто відео з проведенням огляду місця події від 07.07.2020, під час якого було виявлено тіло людини в ямі на глибині 85-90 см, яке було оглянуто судово-медичним експертом;
-дані протоколу проведення слідчого експерименту від 08.07.2020 за участі свідка ОСОБА_9 , згідно якого свідок детально розповіла про конфлікт, який відбувся, як обвинувачений задушив ОСОБА_11 та як вони в подальшому закопали тіло;
-дані висновку експерта № 378, згідно якого смерть ОСОБА_11 настала внаслідок механічної асфіксії від стискання органів шиї (задушення) м'яким предметом, виявлений комплекс ушкоджень м'яких тканин та органів шиї у ОСОБА_11 , що виник від стиснення шиї, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті та за механізмом виникнення цілком відповідає обставинам задушення, які відображені в матеріалах кримінального провадження;
-дані протоколу пред'явлення трупа для впізнання, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 , оглянувши труп впізнала особу покійного, яким виявився її батько ОСОБА_11 ;
-дані висновку судово-психіатричного експерта №128/20 від 23.07.2020, згідно якого ОСОБА_6 як на момент вчинення інкримінованого йому діяння, так і на даний час, яким-небудь психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у тимчасовому хворобливому стані не знаходився, примусових заходів медичного характеру не потребує, у стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, який би істотно вплинув на його поведінку, не перебував.
За наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано поклав вищевказані документальні та інші докази, які на думку апеляційного суду узгоджуються між собою, а також містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню, в основу вироку, як такі, що в своїй сукупності відтворюють картину встановлених судом подій, які мали місце 22 травня 2020 року та вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення.
Водночас, апеляційний суд критично відноситься до показань сторони захисту щодо непричетності обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки вони суперечать дослідженим доказам у кримінальному провадженні, не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження.
Аналогічні доводи обвинуваченого щодо його непричетності у вчиненому були предметом оцінки і судом першої інстанції, який з наведенням відповідного обґрунтування прийшов до переконливого висновку, що вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного кримінального провадження.
З огляду на викладене дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України.
Що стосується виду і розміру призначеного ОСОБА_6 покарання, то суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, повною мірою дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, особу винного, який не судимий в порядку ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкоголем. Судом не встановлено обставин, які б пом'якшували та обтяжували покарання обвинуваченого.
Врахувавши дані обставини, суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті за ікримінований злочин.
На думку колегії суддів, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, суспільно-небезпечний характер дій обвинуваченого, який посягнув на найцінніше - здоров'я та життя потерпілого, даних про особу винного, його поведінку після вчинення злочину, суд першої інстанції, призначив ОСОБА_6 покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним в подальшому нових злочинів.
Доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційних скаргах не наведено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто, зокрема, не встановлено і істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що було б підставою для призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як порушує питання обвинувачений у поданому ним клопотанні чи скасування і закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України як ставить вимогу захисник в апеляційній скарзі.
Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 19 травня 2021 року відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_6 ? в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2