Дата документу 21.07.2022 Справа № 335/4358/21
Справа № 22-ц/807/1384/22
Справа №22ц/807/1384/22-2 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В
Є.У.№ 335/4358/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
21 липня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Крилової О.В.,
Кухаря С.В.,
секретар: Рикун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури,
за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткове рішення від 21 лютого 2022 року,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
Зазначав, що слідчим управлінням Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018080350001264 відносно нього, ОСОБА_1 , за ч.2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України.
14.12.2018 йому було вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12018080350001264 за ч.1 ст. 383, ч.1 ст. 384 КК України, проведено допит. Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О.М. від 14.12.2018 приєднано до матеріалів досудового розслідування речові докази - належні ОСОБА_1 57 700 грн., які були передані на зберігання до установи банку.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19.12. 2018 накладено арешт на вказані кошти, які були повернуті позивачеві лише 25.12.2020.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19.12.2018 відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 07.02.2019, покладено обов'язки прибути за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не залишати житло з 21 години вечора до 06 години ранку, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту неодноразово було продовжено, зокрема на підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 23.01.2019, 14.03.2019, 07.05. 2019, 04.07.2019, 28.08.2019.
Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 08.11.2019, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27.10.2020, його визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України; арешт, накладений ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19.12.2018 вирішено скасувати; вилучені речові докази вирішено повернуті ОСОБА_1 .
З посиланням на ст.1176 ЦК України та вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивач зазначав, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні його честі та гідності, втрати соціального статусу, погіршення психологічного стану, внаслідок незаконного повідомлення про підозру та пред'явлення обвинувачення у вчиненні злочинів, яких він не скоював.
Протягом перебування під слідством та судом впродовж 22 місяців і 13 днів зазнав сильної психотравми, вимушений був звертатися за психологічною допомогою через свій депресивний стан, у нього суттєво погіршилися відносини із родиною та оточуючими, а тому компенсація моральної шкоди повинна бути у більшому розмірі, аніж гарантований Законом мінімальний розмір, з огляду на характер, тривалість та глибину моральних страждань, на кількість та тяжкість інкримінованих йому злочинів, які є злочинами проти правосуддя, що взагалі робить неможливим для позивача довіру в майбутньому до правоохоронних органів, і неможливість відчувати себе захищеним у державі.
Моральна шкода, завдана позивачеві, оцінена ним у розмірі 2 000 000,00 грн., а майнова шкода у зв'язку із понесеними ним витратами на правову допомогу у кримінальному проваджені становить 100 000,00 грн.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив стягнути з Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 100 000,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 грн.
Крім того, позивач просив відшкодувати витрати на правничу допомогу, пов'язану із розглядом цивільної справи, у розмірі 666 567,68 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 927 612,81 грн. та майнову шкоду у розмірі 100 000 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 326 151,57 грн. у задоволені іншої частини заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі Запорізька обласна прокуратура вказала, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є необґрунтованим та безпідставно завищеним, призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету. Прокурор вважає, що розмір моральної шкоди має бути визначений відповідно до ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» та із застосуванням ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2022 рік». За розрахунком прокурора, розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, а саме за 22 місяці та 13 днів, становить 145 816,67 гривень. Що стосується розміру майнової шкоди, то прокурор також вважає, що визначений судом розмір майнової шкоди у вигляді витрат на правничу допомогу є необґрунтований, адже ОСОБА_1 не надав доказів того, що він дійсно поніс витрати на правничу допомогу саме в такому розмірі. Прокурор просив апеляційний суд скасувати рішення суду від 28.01.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 145 816,67 гривень, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення від 21.02.2022 Запорізька обласна прокуратура вказала, що розмір витрат на правничу допомогу, який був вказаний в заяви про ухвалення додаткового рішення є завищеним та невиправданим. Прокурор вважає, що додаткове рішення також підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення заяви та відшкодування витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України вказала, що ухвалені судові рішення не відповідають нормам статті 263 ЦПК України. Визначаючи розміри моральної та майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, їх розмір є завищеним та необґрунтованим. Розмір витрат на правничу допомогу визначений судом першої інстанції в додатковому рішенні не підтверджується жодними доказами, які були надані ОСОБА_1 . Державна казначейська служба України просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нові про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі і, відповідно, про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Головне управління Національної поліції в Запорізькій областів апеляційній скарзі вказало, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність підстав для стягнення моральної шкоди. Також апелянт вказав на те, що судом першої інстанції під час визначення розміру моральної шкоди не правильно застосовані норми права, розмір є завищеним. Щодо розміру майнової шкоди, то скаржник вважає, що ОСОБА_1 не надав доказів понесених ним витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, а тому у позові має бути відмовлено в повному обсязі. Просив апеляційний суд задовольнити його апеляційну скаргу та скасувати вказане судове рішення. При визначенні розміру витрат на правничу допомогу у додатковому рішенні суд не врахував принцип співмірності, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку та належних доказів на підтвердження витрат у цивільній справі.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Беклеміщев С.О. надав відзиви на апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури. У відзивах на апеляційні скарги адвокат Беклеміщев С.О. висловив свою незгоду та вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи. Визначений ОСОБА_1 розмір моральної та майнової шкоди є досить оправданим по відношенню до завданої йому шкоди, а матеріалах справи наявні всі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що Слідчим управлінням Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018080350001264 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України.
14.12.2018 ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12018080350001264 за ч.1 ст. 383, ч.1 ст. 384 КК України.
18.12.2018 ОСОБА_1 було вручено повідомлення про зміну підозри у кримінальному провадженні №12018080350001264 за ч.2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України.
Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О.М. від 14.12.2018 приєднано до матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12018080350001264 в якості речових доказів грошові купюри на загальну суму грошових коштів 57 тисяч 700 грн., які належали ОСОБА_1 на праві власності. Згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №654, грошові кошти у сумі 57 700,00 грн. були передані на зберігання до установи банку.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19.12.2018 задоволено клопотання слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О.М., погоджене прокурором Токмацької місцевої прокуратури Бровченком Г.Ю., і накладено арешт на грошові кошти 57 тисяч 700 грн.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 20.062019 у задоволенні клопотання адвоката Беклеміщева С.О. про скасування арешту майна, а саме: грошових коштів у сумі 57 700,00 грн., відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19.12.2018 застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 07.02.2019 року, покладено обов'язки прибути за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не залишати житло з 21 години вечора до 06 години ранку, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
В подальшому, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту неодноразово було продовжено, зокрема, на підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 23.01.2019, 14.03.2019, 07.05. 2019, 04.07.2019, 28.08.2019.
Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 08.11.2019, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27.10.2020, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України; арешт, накладений ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19.12.2018 на грошові кошти у сумі 57700,00 грн. вирішено скасувати; вилучені речові докази вирішено повернути ОСОБА_1 .
Згідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» позивач має право на відшкодування шкоди.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок , зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Пунктом 2 ст. 2 Закону № 266/94 передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з п. 5 ст. 3 Закону № 266/94, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема моральна шкода.
На підставі абзаців 5, 6 ст. 4 Закону №266/94 відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану… При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Відповідно до п. 14 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27.10.1999 року у справі № 1-15/99 надане тлумачення щодо того, з якого моменту особа вважається притягнутою до кримінальної відповідальності. Передбачено що притягнення до відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчинені злочину.
Кримінальним процесуальним Кодексом України 2012 року поняття «пред'явлення обвинувачення» замінено на поняття «повідомлення особі про підозру» (ст.ст. 276-279 КПК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з дня повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, тобто з 14.12.2018, до ухвалення вироку Токмацького районного суду Запорізької області від 08.11. 2019 , який набрав законної сили 27.10. 2020, тобто з 14.12.2018 по 27.10.2020, що складає 22 місяці і 13 днів .
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, перебуваючи під слідством протягом значного періоду часу, зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачеві право на отримання компенсації на підставі положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Проте, визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування є значно завищеним і не узгоджується із вимогами Закону, який регулює спірні правовідносини.
Так, статтею 13 Закону №266/94 передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, вказаним законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
У випадку, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. При цьому визначений вказаним законом розмір є мінімальним, гарантований державою, суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено з 01 січня 2022 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6500 гривень.
Для визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь Позивача, судом з'ясовано чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, яких зазнав Позивач у зв'язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, тобто враховано характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Позивачем доведено, що він зазнав незаконного втручання у своє особисте життя та власність, переніс тяжкі емоційні хвилювання та стрес через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. Також застосування відносно Позивача домашнього арешту із покладенням на Позивача певних обов'язків тривалий час принижували авторитет позивача, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушило його нормальні сімейні зв'язки, спричинило тяжкі душевні страждання та вимагали від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», яким встановлений мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі 6500 гривень, викладені вище норми права, а також те, що ОСОБА_1 , перебував під слідством та судом 22 місяці та 13 днів, розмір моральної шкоди становить 145 816, 67 гривень (22 місяці*6500 грн. = 143000,00 грн.; 13 днів*6500/30 =2816,67 грн.; 143 000,00 = 2816,67 = 145 816,67 грн.
Ухвалюючи рішення про стягнення з державного бюджету 100 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем у кримінальному провадженні, суд першої інстанції виходив із положень ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зокрема, тим, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, він зазнав витрат на правову допомогу адвоката у кримінальному провадженні.
Так, згідно з п.3 ст.3 Закону громадянинові відшкодовуються судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Суд встановлено, що у кримінальному провадженні правову допомогу позивачеві надавав адвокат Беклеміщева С.О., що підтверджується договорами про надання правової допомоги із додатковими угодами, актами приймання-передачі виконаних робіт, квитанціями до прибуткового касового ордера.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що факт сплати гонорару та участь адвоката у кримінальному провадженні підтверджується відповідними доказами.
Проте, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції не враховані критерії розумності розміру таких витрат, конкретні обставин справи кримінальної справи і її складності. Визначений адвокатом розмір гонорару не відповідає принципу співмірності, розумність та обґрунтованості.
За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір компенсації до 50 000 грн.
Не відповідають принципам розумності і пропорційності висновки суду і щодо розміру витрат на правничу допомогу у цій справі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18,викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, провадження № К/9901/57401/18, викладено правовий висновок про те, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Додаткова постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 містить висновок про те, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Встановлено, що між позивачем та адвокатом Беклеміщевим С.О. було укладено Договір про надання правової допомоги від 01.03.2021 року, за умовами якого (п. 1.1) клієнт - позивач у справі зобов'язався сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу.
Згідно п. 4.2. Договору про надання правової допомоги розмір гонорару складає 50000,00 грн.
Згідно п. 4.4. Договору про надання правової допомоги встановлено, що додатково до гонорару, визначеного у п. 4.2. Договору, клієнт сплачує гонорар успіху адвоката у розмірі 60 % від суми, стягнутої на користь клієнта за рішенням суду. Гонорар успіху підлягає сплаті за умовами п. 4.3. Договору протягом 60 днів з моменту ухвалення судом рішення на користь клієнта.
Окрім того, між позивачем та адвокатом Беклеміщевим С.О. було підписано акти приймання-передачі наданих послуг № 1 та № 2, а також позивачем було сплачено на користь адвоката Беклеміщева С.О. фіксований розмір гонорару у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, яка надана позивачем до матеріалів справи. Факт надання правової допомоги підтверджується Договором про надання правової допомоги, актами приймання - передачі, квитанцією до прибуткового касового ордеру, а також ордером, який знаходиться в матеріалах справи.
Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, відповідачі по справі своїх заперечень щодо визначеного ОСОБА_1 розміру витрат на правничу допомогу не надавали, проте оскаржуючи вказане рішення, Запорізька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України та Головне управління Національної поліції в Запорізькій області вважають визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу занадто великим та таким що не є співмірним та виправданим.
Колегія суддів погоджується із вказаними доводами апеляційних скарг, а тому з урахуванням викладений вище норм права, вважає, що достатній, виправданий та співмірний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає компенсації ОСОБА_1 , за рахунок держави становить 10 000 грн.
За таких обставин оскаржувані рішення на підставі ст.376 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст.268, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткове рішення від 21 лютого 2022 року у цій справі скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 145 816,67 гривень та 50 000 грн. компенсації витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, а всього 195 816,67 гривень ( сто дев'яносто п'ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 67 копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в цій справ у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 25 липня 2022 року.
Головуючий: І.В. Кочеткова
Судді: О.В. Крилова
С.В. Кухар