Дата документу 12.07.2022 Справа № 314/5265/21
Єдиний унікальний №314/5265/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/828/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
12 липня 2022 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» за клопотанням засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)»,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)»,
захисника-адвоката ОСОБА_8 .
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 січня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)», про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання».
Своє рішення суд мотивував тим, що вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 грудня 2017 року та ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2019 року зараховано засудженому в строк позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення із розрахунку - один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавленні волі.
В апеляційній скарзі засуджений просить зарахувати йому один день ув'язнення за два дні позбавленні волі, у зв'язку з його етапуванням на лікування.
Так, засуджений зазначає, що він протягом строку відбування покарання був чотири рази етапований на лікування через Запорізький слідчий ізолятор.
Загальний строк його етапування та перебування в лікарні складає 153 дні.
Таким чином, засуджений вважає, що йому необхідно один день етапування зарахувати за два дні відбування покарання.
Згідно з ухвалою суду, до Вільнянського районного суду Запорізької області від засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)», надійшло клопотання про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання».
Засуджений ОСОБА_6 , його захисник, у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягали.
Представник установи виконання покарань у вирішенні клопотання засудженого покладався на розсуд суду.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання засудженого, вважає його необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді; засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого і вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
З матеріалів провадження убачається, що вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 грудня 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання - з 08 січня 2017 року.
Вирок набрав законної сили 14 травня 2018 року.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_6 затримано 08 січня 2017 року .
Згідно з вищевказаним вироком суду, в межах зазначеного кримінального провадження до засудженого ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Окрім того, на підставі ч.5 ст.72 КК України ( в редакції закону від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення за період з 08 січня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вказаний вирок набрав законної сили 14 травня 2018 року згідно з ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від цієї дати.
В подальшому, ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2019 року додатково зараховано засудженому ОСОБА_6 в строк відбування покарання попереднє ув'язнення у період з 21 червня 2017 року по 14 травня 2018 року, тобто до набрання вироком законної сили.
Отже, увесь період попереднього ув'язнення був зарахований засудженому згідно із законом.
Доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 стосовно необхідності зарахування йому у строк відбування покарання з розрахунку день за два періоду, у який він був етапований на лікування, є такими, що суперечать вимогам закону.
Так, згідно з положеннями п.1 ч.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до абзацу 1 ч.5 ст.72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому, в розумінні ч.5 ст.72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року), у строк попереднього ув'язнення включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Таким чином, буквальний зміст абзацу 1 ч.5 ст.72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) указує на те, що вказана норма визначає правила зарахування у строк покарання строку саме попереднього ув'язнення, а не будь-якого періоду перебування особи в установах попереднього ув'язнення.
При цьому, вказівка в пункті "ґ" ч.5 ст.72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) на те, що у строк попереднього ув'язнення включається строк "перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження", стосується випадків, коли особа, яка відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув'язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув'язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили.
Положення пункту "ґ" ч.5 ст.72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) не поширюються на час перебування особи в установі попереднього ув'язнення після набрання вироком законної сили, у тому числі у зв'язку з участю в касаційному розгляді відповідного кримінального провадження, у судових засіданнях щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, щодо роз'яснення судового рішення чи виправлення в ньому описки, а також щодо вирішення інших питань, що виникають на стадії виконання вироку, адже після набрання вироком законної сили ув'язнення вже не є попереднім.
Протилежне тлумачення суперечило б самій суті поняття "попереднє ув'язнення".
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (справа № 497/349/16-к, провадження № 51-6198 км 18).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого не вбачає, оскільки доводи, викладені в зазначеній скарзі, правильності висновків суду не спростовують.
Перебування засудженого ОСОБА_6 в умовах СІЗО у зв'язку з його етапуванням для проходження лікування у медичній установі після набрання вироком законної сили не можуть вважатися попереднім ув'язненням.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання засудженого, належним чином умотивувавши своє рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування чи зміну ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 січня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)», про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3