Справа № 953/7266/21 Номер провадження 22-ц/814/1742/22Головуючий у 1-й інстанції Бородіна Н.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
11 липня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківводоканал»
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2021 року у складі судді Бородіної Н. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал» про стягнення безпідставно набутих коштів,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал» про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позов мотивовано тим, що 17.03.2020 вона придбала у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» квартиру АДРЕСА_1 .
26 жовтня 2020 року вказана квартира була продана нею ОСОБА_2 .
Проте, 08.02.2021 вона отримала повідомлення від КП «Харківводоканал» про наявність у неї заборгованості в сумі 20 586 грн, з яких 7 417 грн стягнуті в судовому порядку, та попередження про припинення надання послуг.
З метою уникнення припинення надання послуг нею 09.02.2021 на рахунок КП «Харківводоканал» було сплачено 7 417 грн.
Так як послугами відповідача вона фактично не користувалася, тому звернулася до відповідача із відповідною заявою, у відповідь на яку відповідачем повідомлено, що за період з 17.03.2020 (дати набуття права власності) по 30.06.2020 її заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 становить 666,24 грн.
Оскільки за договором купівлі-продажу від 17.03.2020 вона не брала на себе обов'язку щодо оплати боргів попереднього власника квартири, а за час перебування квартири у її власності спожити послуг з водопостачання та водовідведення на 7 417 грн неможливо, вважає, що вказані кошти були безпідставно отримані відповідачем.
18.02.2021 вона звернулася до відповідача із проханням повернути їй сплачені грошові кошти, з вирахуванням вартості наданих послуг за період з 17.03.2020 по 26.10.2020 та надати розрахунок вартості наданих послуг за вказаний період.
Проте листом від 04.03.2021 їй було відмовлено у поверненні грошових коштів та проігноровано прохання щодо надання розрахунку.
Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті кошти в сумі 7 417 грн, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн та судовий збір в розмірі 908 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2021 року відмовлено Комунальному підприємству «Харківводоканал» в прийнятті до розгляду з первісним позовом зустрічного позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та залученні до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 7 417 грн та судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що в даному випадку сплата позивачкою відповідачу заборгованості попереднього власника за спожиті послуги, щодо якого видано судовий наказ в сумі 7 417 грн, є безпідставно набутим майном та підлягає поверненню позивачеві.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник КП «Харківводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що для проведення оплати в сумі 7 417 грн 09.02.2021 до КП «Харківводоканал» особисто звернулася ОСОБА_3 - представник власника квартири ОСОБА_2 , проведення оплати підтвердила шляхом надання копії фіскального чеку до письмового звернення на ім'я генерального директора КП «Харківводоканал», в якому також зазначено про обізнаність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про наявність заборгованості у зв'язку з несплатою послуг попереднім власником та їх рішення про сумісну сплату заборгованості в сумі 7 417 грн.
Таким чином, КП «Харківводоканал» набуло грошові кошти в сумі 7 417 грн за рахунок ОСОБА_3 , тому ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі й відсутні всі об'єктивні умови виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Вказує, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права ухвалою від 26.07.2021 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_2 , що фактично позбавило можливості в повній мірі встановити обставини по даній справі.
Наголошує на тому, що представником відповідача неодноразово зверталася увага суду на те, що позивачем не надано доказів перерахування саме нею коштів в сумі 7 417 грн, а копія фіскального чеку від 09.02.2021 не містить відомостей про особу платника коштів.
Крім того вважає, що судом першої інстанції не враховано наслідки, а саме те, що рішення суду фактично порушує права ОСОБА_2 на розпорядження власними коштами та достовірну інформацію про стан заборгованості та нарахувань на особовому рахунку, оскільки в разі виконання відповідачем рішення суду та повернення коштів ОСОБА_1 на особовому рахунку ОСОБА_2 заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення збільшиться на 7 417 грн попри наявність домовленості між позивачем та власником квартири.
На думку скаржника, вищевказане дає підстави припустити намір ОСОБА_1 безпідставно отримати грошові кошти, які вона КП «Харківводоканал» не перераховувала.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за наступних підстав.
Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що 17.03.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» та позивачем ОСОБА_1 , остання придбала квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 9-11).
Вказана квартира належала ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на праві власності, яке було зареєстроване 25.02.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 2043922063101, номер запису про право власності 35741933, згідно Договору іпотеки № PML-708/133/2008, посвідченого 14.07.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Петриченко О. О. за реєстровим № 1625, виданого 14.02.2020 за реєстровим № 1062, іпотекодавцем за яким є громадянин Нігерії ОСОБА_4 .
25 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до КП «Харківводоканал» із заявою про списання заборгованості попереднього власника квартири та відкриття нового особового рахунку на її ім'я.
У наданій 10 липня 2020 року відповіді на вказану заяву за № С-3182/1-20.01.02-05 відповідачем зазначено, що питання щодо наявності заборгованості станом на 17.03.20120 позивачу необхідно вирішувати з продавцем квартири ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», а щодо оформлення особового рахунку рекомендовано звернутися до відповідача із відповідною заявою та переоформити рахунок (а. с. 20-22).
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 знову звернулася до відповідача із заявою про відкриття нового особового рахунку та надання розрахунку вартості наданих послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
У відповіді від 02.11.2020 за вих. № С-6706/1-20.01.02.-05 позивачу було роз'яснено, що у підприємства відсутні правові підстави для відкриття нового особового рахунку, роз'яснено обов'язок оплати наданих послуг і сплати у зв'язку з цим заборгованості за надані послуги, яка утворилася за попередніми власниками (а. с.71-73).
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 продала вказану квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коробовою І. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1494 (а. с. 18-19).
Проте, 08.02.2021 ОСОБА_1 отримала повідомлення від КП «Харківводоканал» про наявність у неї боргу в сумі 20 586,00 грн, з яких 7 417,00 грн вже стягнуті в судовому порядку та попередження про припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення (а. с. 23).
З метою уникнення припинення надання послуг, на підставі рахунку, складеного КП «Харківводоканал» на ім'я ОСОБА_1 на оплату послуг по судовому наказу (рішенню суду) у справі № 645/3243/16, позивачкою 09.02.2021 було сплачено відповідачу 7 417,00 грн, які складаються з плати за водопостачання - 2 936 грн, плати за водовідведення - 1 964 грн, індексу інфляції - 1 682 грн, судового збору - 689 грн та авансового внеску - 146 грн, що підтверджується рахунком та фіскальним чеком КП «Харківводоканал» ФН 3000779626 (а. с. 81).
18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до КП «Харківводоканал» із заявою про повернення сплачених коштів, як безпідставно набутих відповідачем, проте листом від 04.03.2021 за № С-1226/1-21.01.02-05 їй повідомлено про відсутність підстав для повернення сплачених коштів, оскільки кошти були сплачені за взаємною згодою ОСОБА_1 та нового власника ОСОБА_2 в добровільному порядку як заборгованість по судовому наказу (а. с. 74-75).
Також встановлено, що судовим наказом Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.07.2016 у справі № 645/3243/16-ц стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 6 580,30 грн та сплачений судовий збір в сумі 689 грн (а. с. 40).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що сплачені позивачкою кошти є заборгованістю, яка виникла за споживання послуг КП «Харківводоканал» за період з 01.02.2013 по 31.05.2016 попереднім власником квартири ОСОБА_4 , що визнано відповідачем та підтверджується судовим наказом, виданим Фрунзенським районним судом м. Харкова від 27.07.2016 у справі № 645/3243/16. При цьому договір купівлі-продажу від 17.03.2020 не містить застережень про переведення боргів попереднього власника на позивача та не містить згоди кредитора на таку заміну.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому, у відповідності до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник (правова позиція ВС від 01.09.2020 № 686/6276/19).
Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності факту безпідставного одержання відповідачем коштів від позивача в сумі 7 417 грн, які є заборгованістю попереднього власника квартири та боржника за судовим наказом № 645/3243/16 ОСОБА_4 , за зобов'язаннями якого позивач не відповідає, на наявності підстав для захисту порушених прав позивача згідно положень статті 1212 ЦК України.
Висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18 та у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18, оскільки, дійсно, діючим законодавством не передбачено обов'язку власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за надані ним до укладення договору купівлі-продажу житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі.
В даному випадку у договорі купівлі-продажу від 17 березня 2020 року, на підставі якого позивач набула право власності на спірну квартиру, не вказано наявність на день укладання договору заборгованості зі сплати комунальних послуг та такий договір не містить застережень про переведення боргу попереднього власника на покупця та згоди на це кредитора відповідно до положень статей 520, 521 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з оцінкою судом доказів по справі, посилання на належні засоби доказування, а саме - письмовий договір щодо прийняття ОСОБА_1 або іншою особою боргу попереднього власника по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, не містять та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Твердження апелянта, що кошти сплачені не ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки рахунок на оплату на суму 7 417 грн був виставлений відповідачем саме на ім'я ОСОБА_1 та на її ім'я направлено претензію щодо оплати боргу (а. с 23, 81). Доказів внесення коштів новим власником квартири - ОСОБА_2 відповідачем по справі не надано і суду таких обставин не доведено, попри те, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, права та обов'язки сторін, дав їм належну правову оцінку, ухваливши рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду є достатньо обґрунтованими і підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, - залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна