Житомирський апеляційний суд
Справа №282/1332/21 Головуючий у 1-й інст. Носач В.М.
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
08 липня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №282/1332/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів і додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , поданою через представника адвоката Бабенка Юрія Сергійовича,
на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 18 січня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Носача В.М. у смт Любарі,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягнути з ОСОБА_2 : аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 7 833 грн. та додаткові витрати у розмірі 7 000 грн. щомісячно з 11 жовтня 2021 року до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі 7 833 грн. щомісячно з 11 жовтня 2021 року до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, ОСОБА_6 у розмірі 16 333 грн. щомісячно з 11 жовтня 2021 року до закінчення її навчання у вищому навчальному закладі.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що від шлюбу з ОСОБА_2 народилися: дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу діти проживають із нею та перебувають на її утриманні. У сина ОСОБА_8 наявне захворювання - наслідки перенесеного спонтанного внутрішньо-мозкового крововиливу у вигляді правобічного геміпарезу зі стійкими руховими порушеннями; вкорочення правої ноги на 1 см; симптоматична епілепсія у вигляді генералізованих тоніко-клонічних нападів, резистентна до лікування. Вона перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації та отримує державну соціальну допомогу на сина ОСОБА_8 (інваліда дитинства), розмір якої наразі становить 1 854 грн. Щомісяця у зв'язку з захворюванням сина ОСОБА_8 несе додаткові витрати у розмірі щонайменше 7 000 грн. Старша донька ОСОБА_7 навчається у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця за рахунок коштів державного бюджету, але університет знаходиться в м.Києві, а донька проживає в іншому місті та потребує значних витрат на забезпечення навчального процесу і проживання. Її щомісячні витрати на утримання дочки на синів становлять в середньому: на ОСОБА_7 - харчування, проїзд, купівля одягу - 12 000 грн, витрати на навчання (книжки, зошити, методички, спеціальний одяг) - 500 грн., оплата комунальних послуг - 2 000 грн., всього 14 500 грн.; на сина ОСОБА_8 - харчування, одяг, іграшки - 6 000 грн, на купівлю медикаментів 10 000 грн ; на сина ОСОБА_9 - харчування, одяг, іграшки - 6 000 грн. Окрім цього, вона несе витрати на: лікування, обстеження в лікарні дітей, купівля ліків - 3 000 грн. на місяць; оздоровлення, відпочинок дітей, оплата комунальних послуг - 2 500 грн. Вважає, що ці витрати доцільно поділити на три з розрахунку на кожну дитину - 2 500+3 000=5 500; 5 500/3 = 1 833 грн. Отже, щомісяця вона витрачає на утримання трьох дітей сукупно щонайменше 39 000 грн. Матеріальне становище відповідача достатнє для того, аби сплачувати щомісяця аліменти на неповнолітніх дітей та додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_8 , а також аліменти на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, у розмірах, які вона просить та які необхідні для забезпечення нормального утримання дочки та синів, які проживають із нею. ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю та загальна сума його доходу за 2019 рік склала 1 428 959,29 грн, а за 2020 рік - 935 356,53 грн. Також, відповідач має дохід із продажу електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання об'єктом електроенергетики (генеруючою установкою) приватного домогосподарства. На праві власності у відповідача знаходиться земельна ділянка, нежитлове приміщення, квартира та два автомобілі.
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 18 січня 2022 року позов задоволений частково. Присуджено стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в розмірі по 3 500 грн. на кожну дитину, починаючи з 20 жовтня 2021 року та до досягнення дітьми повноліття. Також присуджено стягувати з відповідача на користь позивача щомісяця додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 в розмірі 7 000 грн, починаючи з 20 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. На утримання повнолітньої доньки ОСОБА_7 , присуджено стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 2 000 грн, починаючи з 20 жовтня 2021 року і до припинення навчання, тобто до 30 червня 2025 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині щомісячного розміру присуджених аліментів на утримання малолітніх синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_8 скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким присудити стягувати з нього щомісяця аліменти на утримання синів у розмірі по 1 500 грн. на кожну малолітню дитину, а в частині стягнення щомісячних додаткових витрат на утримання малолітнього ОСОБА_8 відмовити за недоведеністю.
Апеляційну скаргу аргументує тим, що розмір отримуваного ним чистого доходу не відповідає цифрам, які містяться в податкових деклараціях, адже із зазначених коштів значна сума йде на сплату податків, платежів за оренду приміщень, придбання матеріалів, що використовуються у здійснюваній ним діяльності, на оплату комунальних послуг, закупівлю товару, ремонт робочого автомобіля тощо. Рекомендований розмір аліментів на одну дитину складає розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір присуджених судом аліментів перевищує рекомендований розмір. При цьому позивач не довела факту достатності в нього доходу для сплати аліментів у розмірі 3 500 грн на кожного малолітнього сина. Документи, якими підтверджуються витрати на лікування сина ОСОБА_8 , не доводять того факту, що мати дітей щомісяця несе додаткові витрати у сумі 7 000 грн, пов'язані з хворобливим станом здоров'я сина ОСОБА_8 , зокрема, на його лікування. Дороговартісне обладнання для ОСОБА_8 купувалося за кошти сторін, рідних та близьких, які допомагали зібрати суми, зазначені в рахунках. Також є незрозумілим, чи дійсно зазначені в чеках препарати придбані матір'ю дитина саме для лікування сина ОСОБА_8 , адже чеки не підкріплені жодними рецептами або рекомендаціями лікарів.
ОСОБА_1 також не погодилася з рішенням суду першої інстанції. Через представника адвоката Бабенка Ю.С. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання малолітніх синів та доньки, яка продовжує навчання, скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд передчасно виніс рішення у справі. Позивач не змогла повноцінно реалізувати право на участь у судовому процесі, оскільки не змогла прийняти участь у жодному судовому засіданні. Нею готувалося клопотання про приєднання доказів, які вона не могла подати разом із позовною заявою та які мають важливе значення для вирішення справи. Суд не задовольнив клопотання про відкладення судового засідання та ухвалив рішення, а тому долучає до апеляційної скарги клопотання про приєднання доказів. Присуджений судом щомісячний розмір аліментів 3 500 грн. на кожного малолітнього сина є об'єктивно недостатнім для забезпечення потреб дітей та їхнього гармонійного розвитку, оскільки окрім одягу, медикаментів, харчування в школі позивач постійно несе побутові витрати на дітей, заняття обох синів із дефектологом та логопедом, оздоровлення дітей, продукти харчування, іграшки, книжки, побутову хімію, дозвілля. Повнолітня донька навчається в навчальному закладі, який знаходиться у м.Києві, постійно потребує коштів на придбання спеціального одягу, методичних матеріалів та підручників. Корпуси навчального закладу розташовані в різних частинах міста, що спричиняє додаткові витрати на проїзд, а також інші побутові потреби, пов'язані із навчанням у іншому місті. Вважає суму аліментів в розмірі 2 000 грн. необґрунтованою та несправедливою, оскільки донька через навчання не має змоги працювати та отримувати заробітну плату. Відповідач фінансово спроможний гідно забезпечувати своїх дітей та сплачувати аліменти на їх утримання у сумі, необхідній для їх гармонійного розвитку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, поданому адвокатом Антонович О.С., висловлено прохання про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . Зазначено, що додані до апеляційної скарги документи, які не були надані суду першої інстанції, подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому заперечується їх приєднання до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду. Доказів того, що донька потребує від батька щомісяця матеріальної допомоги на навчання в розмірі 16 333 грн. та на навчання щомісяця витрачаються кошти удвічі більші, матеріали справи не містять. Позивач не надала жодного документа, за яким можна встановити вартість підручників, одягу, проживання, проїзду. Донька проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить батькові на праві власності, та знаходиться недалеко від учбового закладу, де навчається ОСОБА_7 . Батько щомісяця надсилає на рахунок доньки додатково 2 000 грн. для оплати комунальних послуг. Позивач прагне стягувати з батька аліменти в розмірі, який в декілька разів перевищує рекомендований розмір аліментів на кожну малолітню дитину.
Відзив підписаний від імені відповідача адвокатом, але до відзиву не додано ордера на надання правової допомоги відповідачу в суді апеляційної інстанції. У матеріалах справи міститься ордер представника адвоката Антонович О.С. на суд першої інстанції - Любарський районний суд Житомирської області (а.с.149 т.1). За загальним правилом повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Оскільки відзив на апеляційну скаргу позивача підписаний особою, повноваження якої на суд апеляційної інстанції не підтвердженні у спосіб, передбачений законом, то колегія суддів повертає відзив на апеляційну скаргу позивача.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, поданому через представник позивача адвоката Бабенка Ю.С., просить поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги. Зазначає, що 24 лютого 2022 року указом Президента України по всій території України було введено воєнний стан, а тому вважає дану обставину поважною причиною для поновлення процесуального строку. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо матеріальної спроможності відповідача сплачувати аліменти на дітей та додаткові витрати на сина ОСОБА_8 . ОСОБА_2 успішно займається підприємницькою діяльністю з 2008 року. За період спільного проживання сторонами як подружжям придбано певне майно з метою подальшого належного забезпечення сім'ї та утримання і забезпечення на належному рівні спільних дітей. Доходи відповідача є стабільними, достатніми та мають постійний характер, а тому батько малолітніх синів та повнолітньої доньки фінансово спроможний сплачувати аліменти та нести додаткові витрати, розмір яких вона просить присудити, що забезпечить гідне життя.
Відповідно до змісту частини першої ст.360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Так, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2022 року в справі відкрито апеляційне провадження за апеляційними скарга сторін. Одночасно в ухвалі встановлений строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Відповідно до частини другої ст.127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи чи з ініціативи суду. Приймаючи до уваги поважність причин, наведених ОСОБА_1 щодо недотримання нею процесуального строку, встановленого судом, колегія суддів вважає можливим продовжити позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
Разом із тим, частиною третьою ст.367 ЦПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Справа розглянута судом першої інстанції в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с.105 т.1). ОСОБА_1 повинна була подати докази разом із поданням позовної заяви (частина друга ст.83 ЦПК України). Письмово позивач не повідомляла суд першої інстанції про неможливість із об'єктивних причин подати у встановленому законом строк копію рішення виконкому відповідної ради, яким встановлені ціни на харчування дітей у школах, копії чеків та квитанцій про придбання дитячого одягу та ліків, а також копії консультативних висновків спеціалістів від 05 жовтня 2021 року та від 12 липня 2021 року.
Представник позивача подавав до суду клопотання про призначення засідань в режимі відеоконференції (а.с.110-111 т.1). Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2021 року забезпечено представнику позивача адвокату Бабенку Ю.С. можливість взяти участь у засіданні 13 грудня 2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EASYCON». Вказана ухвала направлена 25 листопада 2021 року на електронну адресу представника (а.с.117-119 т.1).
У судове засідання, призначене на 13 грудня 2021 року, позивач та її представник не з'явилися, спрямували клопотання про відкладення розгляду справи. У зв'язку з цим, судове засідання було відкладено на 18 січня 2022 року, в яке позивач та її представник також не з'явилися. Від представника позивача повторно надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Також ОСОБА_1 не надала доказів неможливості подання доказів із причин, що об'єктивно не залежали від неї. Навпаки, з матеріалів справи не вбачається, що у ОСОБА_1 існували переборні обставини, які б перешкоджали їй надати докази до суду першої інстанції.
Процесуальними правами слід користуватися добросовісно.
За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 , подане через представника адвоката Бабенка Ю.С., про приєднання до матеріалів справи доказів на стадії апеляційного перегляду справи, задоволено бути не може, враховуючи відсутність виняткових випадків для такої дії.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стосовно вирішення позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено, що прожитковий мінімум для дітей віком з 6 до 18 років із 1 січня 2022 року становить 2 618 гривень, з 1 липня 2022 року - 2 744 гривень, з 1 грудня 2022 року- 2 833 гривень.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками повнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.18,20,21 т.1).
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах. Загальна сума його доходу за 2019 рік становила 935 356,53 грн, а за 2020 рік склала 1 428 959,29 грн. (а.с.47-50 т.1).
Між АТ «Житомиробленерго» та ОСОБА_2 23 червня 2018 року укладений договір №006-0073/18 про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства споживача (а.с.51-59 т.1).
Витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що розмір отримуваного ним чистого доходу не відповідає цифрі, зазначеній в податковій декларації, а розмір аліментів перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину. Разом з тим, ОСОБА_2 належних доказів на спростування відомостей щодо отримуваного ним доходу та неможливості сплачувати аліменти на малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у визначеному судом розмірі не надав.
Одночасно, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона несе витрати на утримання малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щомісячно саме в розмірі 7 833 грн.
Разом з тим, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» одночасно передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дітей, слід враховувати загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що розмір аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 3 500 грн. на кожну дитину відповідає їх найвищим інтересам та є справедливим, враховуючи матеріальне становище відповідача та його можливість сплачувати аліменти у такому розмірі, а тому суд першої інстанції законно не обмежився мінімальним гарантованим розміром.
Стосовно вирішення позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_8 , необхідно зазначити наступне.
Згідно з частинами першою та другою ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст.185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ними аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
У відповідності до вимог частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 320/383/19 та від 09 вересня 2019 року в справі № 344/5315/18.
Із медичного висновку від 22 жовтня 2014 року №468 вбачається, що малолітній син ОСОБА_8 має захворювання: наслідки перенесеного спонтанного внутрішньо-мозкового крововиливу у вигляді правобічного геміпарезу зі стійкими руховими порушеннями. Вкорочення правої ноги на 1 см. Симптоматична епілепсія у вигляді генералізованих тоніко-клонічних нападів, резистентна до лікування (а.с.22 т.1).
Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА від 23 лютого 2015 року №373 мати хлопчика перебуває на обліку та отримує державну соціальну допомогу на інваліда дитинства ОСОБА_4 до 18 років із 01 листопада 2014 року по 27 грудня 2029 року (а.с.23 т.1).
Наявність у ОСОБА_8 тривалого стійкого захворювання підтверджується доданими до матеріалів позовної заяви доказами, а саме: консультаційним висновком спеціаліста КНП «Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 13 липня 2021; висновком відділення магнітно-резонансної томографії КНП «Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова»; випискою з медичної карти стаціонарного хворого Житомирської обласної дитячої лікарні від 28 січня 2012 року №1134; випискою з медичної карти стаціонарного хворого Житомирської обласної дитячої лікарні від 11 червня 2014 року №6745; випискою з медичної карти стаціонарного хворого Житомирської обласної дитячої лікарні від 16 червня 2016 року №10762; медичним висновком медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України від 01 липня 2014 року; висновком магнітно-резонансної томографії ТОВ «МДЦ Експерт-Житомир» від 26 квітня 2016 року; результатом обстеження КТ головного мозку № 12805 відділення променевої діагностики КУ ЦМЛ № 1 м. Житомира МОЗ України від 28 січня 2012 року; випискою з медичної карти стаціонарного хворого Житомирської обласної дитячої лікарні від 15 березня 2017 року №3230; випискою із медичної карти стаціонарного хворого КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 14 серпня 2017 №21306 (а.с.24,27-34 т.1).
Також, до позовної заяви позивачем надано копії документів на підтвердження витрат на лікування ОСОБА_8 , а саме: рахунок-фактура від 04 липня 2017 року №170704-389 на суму 455 600 грн.; рахунок-фактура від 19 серпня 2021 року №1046 на суму 637 000 грн.; фіскальні чеки по розрахунках за купівлю лікарських препаратів на суму 1 003,28 грн., 1 310,71 грн., 2 288,26 грн., 1 014,22 грн., 1 606,35 грн.; дублікат квитанції на суму 6 706,53 грн., та скріншоти з замовленнями лікарських препаратів та їх вартість (а.с.36-46 т.1).
Вказані документи є достатніми та належними доказами того, що малолітній ОСОБА_8 має стійке та тривале захворювання у зв'язку з чим регулярно потребує медичної допомоги та якому постійно призначається кваліфікованими спеціалістами лікування, яке потребує коштів. На лікування дитини щомісяця витрачаються значні суми, обов'язок по сплаті яких покладено на обох батьків.
Враховуючи особливість захворювання дитини, матеріальний стан сторін, зокрема і відповідача, який є фізичною-особою підприємцем, має достатнє матеріальне становище та відповідно змогу надавати дитині допомогу на лікування у сумі, якій просить позивач, тобто щомісяця 7 000 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини в повному обсязі.
Щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_7 , яка продовжує навчатися, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з частиною першою ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року в справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Із довідки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 26 серпня 2021 року слідує, що повнолітня донька ОСОБА_7 є студенткою денної форми навчання та навчається за рахунок коштів державного бюджету (а.с.26 т.1). Термін навчання шість років, дата закінчення навчання - 30 червня 2025 року.
Повнолітня дочка ОСОБА_7 наразі навчається у вищому навчальному закладі та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги від батьків. Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження понесення нею навіть витрат у сумі 16 333 грн., які вона зазначила у позовній заяві та просить стягнути з відповідача, вже не кажучи про те, що з відповідача належить стягнути половину від понесених витрат.
Окрім того, не спростовано тих обставин, що донька ОСОБА_7 проживає у квартирі АДРЕСА_1 та житло знаходиться неподалік учбового закладу, де вона навчається та батьком щомісячно надсилається на рахунок доньки додатково 2 000 грн. на оплату комунальних послуг в даній квартирі.
Батьки є рівними у своїх обов'язках. Приймаючи до уваги ті обставини, що на відповідача покладений обов'язок щодо матеріальної допомоги двом малолітнім синам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також - додаткові витрат на сина ОСОБА_8 та останній добровільно надає допомогу дочці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі 2 000 грн щомісяця.
Разом із тим, суд першої інстанції не звернув уваги на положення норми ст.199 СК України, яка дозоляє стягувати аліменти на навчання лише до досягнення повнолітньою донькою не більше двадцяти трьох років та помилково присудив аліменти на навчання ОСОБА_7 до 30 червня 2025 року, тобто закінчення нею учбового закладу, хоча двадцять три роки їй виповниться раніше - 05 травня 2025 року. У даному випадку, хоча ОСОБА_7 має навчатися у Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця до 30 червня 2025 року, але аліменти на навчання могли бути призначені лише до 05 травня 2025, тобто до досягненню ОСОБА_7 віку 23 років.
Право на утримання невід'ємно пов'язано із навчанням у Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця.
Отже, відповідно до ст.376 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції щодо вирішення вимоги про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, в частині стосовно періоду, до якого слід стягувати аліменти.
Решта рішення залишається без змін, оскільки доводи апеляційних скарг у цій частині ґрунтуються на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції, як окремо кожному доказу, так і в сукупності.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину (п.3 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-382,384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 18 січня 2022 року в частині вимоги про стягнення аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_6 , яка продовжує навчання у Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця, змінити.
У восьмому абзаці резолютивної частини рішення після слів: «…і до припинення навчання,» словосполучення «тобто до 30 червня 2025 року» замінити на словосполучення: «але не більше ніж до 05 травня 2025 року».
У решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: