Справа № 161/6732/22 Провадження №11-сс/802/203/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
20 липня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників підозрюваного - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2022 року,
Захисник підозрюваного ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 звернулась до суду із скаргою на повідомлення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_10 від 23.03.2022 року про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_9 , в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018000000000506 від 31.08.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Скаргу мотивує тим, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_9 підлягає безумовному скасуванню, оскільки стороні захисту невідома дата здійснення процесуальної дії - повідомлення (вручення) письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_9 від 23.03.22; в період часу з 23 по 30.03.2022 року включно стороною обвинувачення не виконувалися вимоги ч.2 ст.276 та ст.42 КПК України, а також у зв'язку з іншими порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2022 року в задоволенні вищевказаної скарги відмовлено.
У такому своєму рішенні слідчий суддя прийшов до висновку, що за своїм змістом повідомлена ОСОБА_9 23.03.2022 року підозра відповідає вимогам ст.277 КПК України, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст.278 КПК України, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_9 може бути причетним до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. А тому, слідчий суддя вважав, що при здійсненні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру, органом досудового розслідування було дотримано вимоги положень ст.ст.276-278 КПК України, у зв'язку з чим і відмовив у задоволенні скарги.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити її скаргу. Вказує, що слідчим суддею було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Зазначає про те, що матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу, яким сторона обвинувачення обґрунтовує повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру від 23.03.22. Крім того, слідчий суддя не взяв до уваги доказів, наданих стороною захисту. Тому слідчий суддя в порушення вимог ст.94, п.6 ч.1 ст.277 КПК України не дослідив фактичні обставини справи, та не перевірив обґрунтованість повідомлення про підозру.
Щодо завідомо неправдивого твердження сторони обвинувачення про те, що нібито повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_9 від 23.03.22 було вручено саме 23.03.22, сторона захисту дізналась лише 14.06.22 під час проголошення слідчим суддею судового рішення. Таке твердження повністю спростовуються повідомленнями та процесуальними рішеннями сторони обвинувачення.
Зазначає також про те, що у слідчого судді були наявні підстави для самовідводу, оскільки він у своїх попередніх судових рішеннях висловлював позицію про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 є обґрунтованим, а тому відповідно це є обставинами, які виключають неупередженість судді.
Крім того, судове провадження було здійснено у відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. В даний час стороні захисту взагалі не відомо чи будь-яка фізична чи юридична особа визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, хоча диспозиція ст.191 КК України прямо передбачає наявність потерпілої особи. Таким чином, відсутність потерпілої сторони свідчить про невірну кваліфікацію за складом злочину.
Також у матеріалах справи відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Підозрюваний ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, хоча був обізнаний про час, дату та місце апеляційного розгляду, про що свідчить його письмова заява, яка 20.07.22 подана безпосередньо до апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, захисників підозрюваного, які скаргу підтримали та просили задовольнити, прокурора, який заперечив апеляцію, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги (ст.307 КПК України).
Апеляційним переглядом встановлено, що у своїй скарзі до слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 фактично оскаржувала порядок вручення письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_9 від 23.03.22 вважаючи, що стороною обвинувачення не виконувалися вимоги ч.2 ст.276 та ст.42 КПК України, а також з допущенням інших порушень кримінального процесуального закону.
Відмовляючи у задоволенні скарги слідчий суддя зазначив, що при здійсненні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру, органом досудового розслідування було дотримано вимоги положень ст.ст.276-278 КПК України.
З таким висновком слідчого судді погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.
Випадки повідомлення про підозру, зміст письмового повідомлення про підозру, порядок її вручення та зміни передбачає глава 22 КПК України.
Так, за положеннями ч.ч.1, 2 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Зміст письмового повідомлення про підозру визначено у ст.277 КПК України. Так, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Згідно із ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Проаналізувавши вищевказані процесуальні норми колегія суддів вважає, що підставами для скасування повідомлення про підозру можуть бути очевидні процесуальні порушення, допущені органом досудового розслідування під час її складання чи вручення або ж її необґрунтованість.
Судом відповідно до матеріалів провадження встановлено, що Другим СВ (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР за №12018000000000506 від 31.08.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
05 жовтня 2021 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Встановлено і те, що ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області 03.12.2021 року було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018000000000506, до шести місяців, тобто до 05.04.2022 включно, для завершення проведення слідчих та процесуальних дій.
23 березня 2022 року слідчий Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м.Львові ОСОБА_10 склав повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, яке погоджене із прокурором.
Цього ж числа слідчий ОСОБА_10 намагався вручити вказане повідомлення ОСОБА_9 прибувши до військової частини НОМЕР_1 , де останній проходить службу, однак він відмовився від його отримання у присутності понятих, що стверджується відміткою у цьому повідомленні. Той факт, що вказаний слідчий прибував та спілкувався із ОСОБА_9 , не заперечується і останнім, про що свідчить його письмова заява від 20.07.22, яку він подав безпосередньо до апеляційного суду.
Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, після 23.03.2022 року органом досудового розслідування неодноразово вживались дії з приводу фактичного отримання ОСОБА_9 вищевказаного повідомлення від 23.03.2022 року.
Проаналізувавши встановлені судом обставини в розрізі із наведеними нормами кримінального процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що при врученні згаданого повідомлення ОСОБА_9 , слідчим були дотримані вимоги ст.278 КПК України, які регулюють порядок вручення письмового повідомлення про підозру.
Крім того, апеляційний суд також погоджується із висновками місцевого суду про те, що за своїм змістом повідомлена ОСОБА_9 23.03.2022 року підозра відповідає вимогам ст.277 КПК України, і при цьому, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які дають можливість дійти переконливого висновку, що він може бути причетним до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Таким чином, колегія суддів висновком слідчого судді, який викладений в оскаржуваній ухвалі, про недоведеність підстав для скасування складеного та фактично оголошеного ОСОБА_9 повідомлення підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень правильним, оскільки підозра була здійснена у відповідності до чинних норм КПК України, і порушення останніх встановлено не було.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено факту вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру від 23.03.2022 року, оскільки повністю спростовуються вищенаведеним.
Доводи сторони захисту щодо можливої неупередженості слідчого судді суду першої інстанції при розгляді скарги сторони захисту, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства з посиланням на відповідні докази. При цьому, той факт, що слідчий суддя висловлював позицію щодо законності повідомлення про підозру ОСОБА_9 на думку колегії суддів, жодним чином не може бути тією обставиною, яка виключає його неупередженість.
Крім того слід зазначити, що за визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про можливе вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, колегія суддів вбачає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, присутня.
А тому, апеляційні доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя не дослідив фактичні обставини справи та не перевірив обґрунтованість повідомлення про підозру наявним доказам, є такими, що до уваги судом не приймаються.
Слід також зауважити і те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_9 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду, оскільки на думку апеляційного суду фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин, слідчий суддя суду першої інстанції з дотриманням вимог КПК України обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги захисника підозрюваного, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нового судового рішення по викладених в апеляційній скарзі доводах захисника, апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на вищевикладене апеляційну скаргу захисника підозрюваного слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на повідомлення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_10 від 23.03.2022 року про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_9 , в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018000000000506 від 31.08.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді