Номер провадження 2/754/16/22
Справа №754/15711/17
07 липня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до Акціонерного товариства "Альфа-Банк» про визнання договорів недійсними, -
Позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до відповідача АТ "Альфа-Банк» про визнання договорів недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено Кредитний договір від 06.11.2007 року за № 40.29-48/557. Відповідно до умов Договору банк надає позичальнику кредит в сумі 127500,00 доларів США зі сплатою 12,25% річних, та кінцевим строком повернення заборгованості до 05.11.2032 р. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі - придбання нерухомого майна - трикімнатної квартири загальною площею 68,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка взята в забезпечення з заставною вартістю 757500,00 грн. Позивач зазначає, що при укладенні Договору були допущені порушення умов чинного законодавства. Зміст та умови Кредитного договору були розроблені безпосередньо відповідальними працівниками банку, а тому, позивач був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору і при його укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому банком щодо істотних умов договору та відсоткової ставки. Банком навмисно не дотримано та грубо порушено встановлені вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України для укладення кредитного договору, які визначені законом як істотні та є необхідні, зокрема, ч.4 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: банк належно не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, а саме не надав позичальнику повної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою; навмисно приховав та невірно відобразив фактичні дані і відомості, відносно значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом, що обумовлена між сторонами кредитною договору та того розміру абсолютного подорожчання кредиту, які узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах; у змісті кредитного договору не встановив та не визначив для позичальника умови договору щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки. Відсутність в умовах правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим. Надаючи позивачу кредит в іноземній валюті на придбання нерухомого майна, банк не виконав функції агента валютного контролю, так як він відповідно до наданого дозволу про перелік операцій, які мав право здійснювати, мав право лише на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (без індивідуальної ліцензії). Крім того, з підстав відсутності у Графіку гривневого еквіваленту та повного складу витрат, Графік не відповідає нормам діючого законодавства. Невідповідність умов Графіка нормам діючого законодавства щодо обов'язку здійснення розрахунків між резидентами України у національній валюті України - гривні, призводить до його нікчемності. На підставі викладеного позивач просить суд визнати недійсним Кредитний договір № 40.29-48/557 від 06.11.2007 року; визнати недійсним договір іпотеки від 06.11.2007 року за №013/641-І; зобов'язати відповідача відмінити обмеження обтяження на предмет іпотеки; стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» переплачені позивачем кошти в розмірі 918676,88 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 29.11.2017 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним.
16.02.2018 року представником відповідача до суду надано Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує про те, що 06.11.2007 року між ОСОБА_7 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір № 40.29-48/557 відповідно до п. 1.2 якого, Банк надав позичальнику кредит у сумі 757 500,00 грн. Кредитний договір № 40.29-48/557 від 06.11.2007 р. був укладений шляхом пропозиції однієї сторони ОСОБА_7 - укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною - АКБ «Укрсоцбанк». Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи позичальника та представника Банку на кредитному договорі. З зазначеного вбачається, що ініціатором укладання кредитного договору був позивач. На думку відповідача позивач дійшов помилкової думки про свої порушені права, отже заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів, що свідчили б про наявність підстав для визнання кредитного договору удаваним. Крім того, представник зазначає, що про порушення свого права позивач мав дізнатись 16.11.2007 року, а фактично ОСОБА_7 звернувся до суду 28.11.2017 року, тобто після спливу строку встановленого законом, тобто після 3 років, а це є підставою для відмови в позові. На підставі викладеного, представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
23.04.2018 року позивачем надано до суду Пояснення по справі. Відповідно до яких зазначено, що твердження Банку про те, що позивач отримав кредит в сумі 757500,00 грн. відповідно до п. 1.2. Договору. По суті Банк підтвердив надання кредиту в національній валюті, але зазначене не відповідає вимогам Договору. На спростування юридично обґрунтованих порушень Банк не надав жодних документів, які необхідні для підтвердження їх правоти. Позивач звернувся до відповідача з питанням можливості отримання кредиту та ознайомитись з його умовами. Перевіривши платоспроможність ОСОБА_7 та розрахувавши всі ризики, Банк надав позивачу пакет документів, які були необхідні для прийняття Кредитним комітетом рішення про надання кредиту. Крім того, позивач зазначає, що він не був обізнаний з банківським законодавством та з усіма нормативними актами НБУ, а тому про порушення своїх прав споживача фінансових послуг він дізнався тільки у вересні 2016 року, коли ГО «Єдиний центр правової допомоги» подав позов до Національного банку України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.04.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2018 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.02.2019 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2019 року призначено по справі судово-економічну експертизу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.02.2020 року відновлено провадження по справі за позовом ОСОБА_7 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним кредитного договору
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2020 року замінено відповідача у даній цивільній справі з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до АТ "Альфа-Банк" про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, стягнення грошових коштів - до прийняття спадщини спадкоємцями після смерті ОСОБА_7
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.06.2021 року забезпечено докази по даній цивільній справі у спосіб витребування у П"ятнадцятій Київській державній нотаріальній конторі копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07.07.2021 року забезпечено докази по даній цивільній справі у спосіб витребування у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коберської О.Ю. копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до АТ "Альфа-Банк" про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, стягнення грошових коштів.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2021 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до АТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними, стягнення грошових коштів, як правонаступника позивача, ОСОБА_8 .
01.11.2021 року представником позивачки ОСОБА_7 надано до суду Пояснення по справі. Відповідно до яких зазначено, що надані відповідачем копії документів кредитної справи позивача не підтверджують надання кредиту в іноземній валюті. Про те що Банк не мав наміру надавати позивачу кредит в іноземній валюті свідчить юридичний висновок Подільського відділення Київської міської філії, в якому зазначена сума кредитної операції - 643875,00 грн., що еквівалентно 127500,00 дол. США, які й зазначені у кредитному договорі та в заяві на видачу готівки від 06.11.2007 р. № 06. Таким чином, позивач отримав в кредит не долари США, а їхній еквівалент у гривні і продавець цей факт підтвердив, отримавши від позивача національну валюту. Крім юридичного висновку Банк надав ще тільки висновок відділу банківської безпеки щодо можливості надання кредиту, в якому зазначена тільки позитивна репутація позивача та відсутність іншої негативної інформації. Висновку підрозділу управління ризиками, кредитного підрозділу та, головне, рішення кредитного комітету, яке б обґрунтувало підставу надання кредиту в доларах США, Банк не надав. Представник позивачки Звертаю увагу суду на той факт, що Банк в своєму відзиві на позов зазначав, що Позивач отримав кредит в сумі 757500,00 (сімсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот) гривень відповідно до п. 1.2 Договору. По суті Банк правильно підтвердив надання Позивачу кредиту в національній валюті, але замість суми кредиту в національній валюті за офіційним курсом НБУ на момент його отримання 5,05 грн./дол. х 127500,00 дол. = 643875,00 грн. зазначив вартість квартири відповідно до Договорів купівлі-продажу та іпотечного. Помилки в підтвердженні Банку про надання кредиту у гривні бути не може, так як з самого початку за декілька місяців до надання позивачу кредиту, Банк розглядав пакет документів, наданий позивачем для отримання кредиту у національній валюті для придбання квартири, тому і юридичний висновок зроблено виходячи з цього. Про те, що Банк вводив позивача в оману, свідчить і той факт, що із 28.11.2008 р. Банк підвищив позичальнику процентну ставку із 12,25% до 14,0% річних, при цьому він не був навіть поставлений до відома. Про зміну платежу в зв'язку з підвищеною процентною ставкою, позивач дізнався 09.04.2009 р., коли прийшов до відділення для сплати чергового платежу та відразу ж звернувся до керівника відділення Банку за роз'ясненням цієї події та з проханням перерахунку платежу. Ні відповіді, ні перерахунку коштів він не отримав і до нинішнього часу. І тільки зараз, коли Банк надав копію кредитної справи, позивач побачив додаткову угоду від 17.11.2008 р. про зміну процентної ставки. Таким чином, представник вважає збільшення розміру процентної ставки фактом фальсифікації з боку Банку. Банк, порушуючи зазначене законодавство та зловживаючи своїм положенням, вніс зміни до Договору в односторонньому порядку. Такими своїми діями, Банк в черговий раз доказав, що його метою було не збереження залучених коштів вкладників, так як в умовах фінансової кризи збільшення позичальникам вартості кредиту призвело до зворотнього результату - у позичальників зменшувалась можливість погашення «тіла» кредиту і збільшувалась сума процентів. Таким чином у Банку виникав ризик неповернення залучених вкладів, але при цьому його доходи збільшувались, тобто Банк міг дозволяти витрати на своє утримання без особливих проблем. Крім того, Відповідач подав клопотання про застосування строків позовної давності. Однак, вважаємо його необгрунтованим, з огляду на таке. Позивач не був обізнаний з банківським законодавством та з усіма нормативними актами НБУ, а тому про порушення своїх прав споживача фінансових послуг дізнався тільки у вересні 2016 року, коли ГО «Єдиний центр правової допомоги» подав позов до Національного банку України про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб, щодо захисту інтересів споживачів фінансових послуг (прав споживачів у разі придбання ним продукції у кредит) у зв'язку з бездіяльністю Національного Банку України (справа № 826/14230/16). Таким чином, з часу, коли позивач дізналася про порушення своїх прав споживача ч. 1 ст. 261 ЦК України) зазначений строк не вийшов за межі 3-х років відповідно до ст.257 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача - АТ «Альфа-Банк» у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 06.11.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7 укладено Договір кредиту № 40.29-48/557, відповідно до умов якого, банк зобов'язався надати та надав кредит позичальнику у розмірі 127500,00 дол. США, зі сплатою 12,25 % річних на придбання квартири, а позичальник зобов'язався повернути суму отриманого кредиту та сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором.
06.11.2007 року в забезпечення виконання всіх зобов'язань за Договором кредиту № 40.29-48/557 від 06.11.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7 було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавець передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
06.11.2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , відповідно до п. 3 якого продаж зазначеної квартири за домовленістю сторін провадиться за 757500, 00 грн., що згідно курсу НБУ на день укладення цього договору еквівалентно 150000,00 дол. США. Покупець купує квартиру у тому числі і за кошти, одержані за Кредитним договором, укладеним між Покупцем та АКБ СР «Укрсоцбанк».
17.11.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7 укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору кредиту № 40.29-48/557 від 06.11.2007 року, відповідно до умов якого Сторони домовились збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, передбаченої пунктом 1.1 Договору, встановивши її на рівні 14.00% річних. Разом з тим, представником відповідача надано примірник зазначеної Додаткової угоди, на якій відсутній підпис ОСОБА_7 .
07.04.2009 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7 укладено Договір №013/29-515 банківського рахунка, відповідно до умов якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2018 року позов ОСОБА_7 до Державного реєстратора Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко О.С., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ «Укрсоцбанк» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю. Визнано протиправними дії державного реєстратора Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко О.С. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер 38014910 від 08.11.2017 року та внесенню запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38014910 від 08.11.2017 року прийняте державним реєстратором Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко О.С. Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1401831780000, номер запису про право власності 23253957.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 12.10.2020 року Серія НОМЕР_2 .
21.12.2020 року ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини за законом, яка залишилась після смерті її чоловіка - ОСОБА_7 , що підтверджується Заявою, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Коберською О.Ю.
21.12.2020 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 приймає спадкове майно, яке залишилась після смерті - ОСОБА_7 , що підтверджується Заявою, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Коберською О.Ю.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У відповідності до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи, що предметом Договір кредиту № 40.29-48/557 від 06.11.2007 року є споживчий кредит, для врегулювання даних правовідносин застосовується Закон України «Про захист прав споживачів» у редакції, яка була чинною на момент укладення вказаного Кредитного договору.
Згідно ч. 5 ст. 11, ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування ; продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача; нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною; підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Крім того, відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Висновком експерта № 487/02/2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі № 754/15711/17 складеного 31.01.2019 року судовим експертом Експертно-дослідної служби України Тарасовою О.Б. встановлено, що згідно умов п.1.1. договору кредиту №40.29-48/557 від 06.11.2007р. процентна ставка за використання кредитних коштів, що діяла на момент укладення вказаного договору становить 12,25% річних. За даними додатку №1 до договору (поточна дата 06.11.2007р.), реальна процентна ставка зазначена у розмірі 13,99%, абсолютне значення подорожчання кредиту складає 211 734,65дол.США. За результатами дослідження, в межах наявних документів, встановлено: реальна процентна ставка на момент укладення договору №40.29-48/557 від 06.11.2007р. складає 13,99%; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору №40.29-48/557 від 06.11.2007р. складає 277 734,65дол.США, що по курсу НБУ на момент укладення договору складає 1 069 471,72 грн. За результатами дослідження, в межах наявних матеріалів, при виконанні розрахунку в національній валюті, з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до дол.США за період з 06.11.2007р. по 23.10.2019р., з застосуванням в наступних періодах офіційного курсу дол.США станом на 23.10.2019р., встановлено: реальна процентна ставка на момент укладення кредитного договору №40.29-48/557 від 06.11.2007р.складає 30,89%; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення кредитного договору №40.29-48/557 від 06.11.2007 р. складає 3 388 222,52 грн.
Так, судом встановлено, що при укладенні договору кредиту №40.29-48/557 від 06.11.2007 року банком не надано ОСОБА_7 , як споживачу фінансових послуг достовірної інформації про умови кредитування, відомостей щодо реальної відсотком ставки, за якою буде сплачуватися кредит, дійсної сукупної вартості кредиту та дійсної суми абсолютного значення подорожчання кредиту.
Крім того, суд зазначає про те, що стороною відповідача не надано суду доказів про належне виконання банком вимог кредитного договору в частині повідомлення позичальника (позивача у справі) щодо збільшення з 17.11.2008 року відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 14,00 % річних, а відтак посилання позивача про порушення відповідачем умов кредитного договору є слушними та такими, що заслуговують на увагу.
Також, в наданій Банком копії Додаткової угоди про внесення змін до Договору кредиту №40.29-48/557 від 06.11.2007 року відсутній підпис ОСОБА_7 .
Окремо слід звернути увагу на те, що відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155(далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо), дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57цс12, від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем повідомлення про збільшення процентної ставки з 17.11.2008 року, та відповідач зазначених доказів суду не надав, а тому суд вважає, що в ході розгляду справи знайшли своє об'єктивне підтвердження доводи сторони позивача про порушення відповідачем процедури зміни процентної ставки за кредитним договором.
За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу ; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним ; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року по справі № 372/504/17 (14-325цс18).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав передбачених законом, на що вказано у пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З огляду на встановлені судом обставини на підставі Висновку № 487/02/2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі № 754/15711/17 складеного 31.01.2019 року судовим експертом Експертно-дослідної служби України Тарасовою О.Б., а саме те, що при укладенні договору кредиту №40.29-48/557 від 06.11.2007 року банком не надано ОСОБА_7 , як споживачу фінансових послуг достовірної інформації про умови кредитування, відомостей щодо реальної відсотком ставки за якою буде сплачуватися кредит, дійсної сукупної вартості кредиту та дійсної суми абсолютного значення подорожчання кредиту, суд приходить до висновку, що правочин у вигляді договору кредиту №40.29-48/557 від 06.11.2007 року було вчинено під впливом обману з боку АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», що є підставою для визнання його недійсним.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення договір іпотеки та скасування обтяження на предмет іпотеки, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України, Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 1 Закону України «Про іпотеку»).
Статтею 6 Закону України «Про іпотеку» визначені умови передачі нерухомого майна в іпотеку.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини першої статті17 Закону України«Про іпотеку» іпотека припиняється у разі:припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
За таких обставин, у силу частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, суд приходить до висновку, що договір іпотеки також є припиненим.
Таким чином, зобов'язання позивачки за іпотечним договором, які є похідними від основного зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором, є припиненими, а наявна заборона відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 та відомості, внесені до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна щодо цієї квартири, обмежують право власності позивачки як законного представника її дітей, а тому порушене право позивачки підлягає судовому захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувані договори мають бути визнані недійсними і як наслідок, скасовано обтяження на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , накладені відповідно до договору іпотеки № 013/641-1 від 06.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_7 та АКБ «Укрсоцбанк».
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення переплачених коштів у розмірі 918676, 88 грн., то слід зазначити наступне.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення переплачених коштів в подвійному розмірі в сумі 918676, 88 грн., а саме не надано доказів того, що вказані кошти ним сплачені у подвійному розмірі, що була здійснена переплата, не надано відповідний розрахунок, з якого можна зробити переконливий висновок про переплату, а тому суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Крім того, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки у відповідності до вимог ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи, що позивач не був обізнаний з банківським законодавством та з усіма нормативними актами НБУ, а тому про порушення своїх прав споживача фінансових послуг дізнався тільки у вересні 2016 року, коли ГО «Єдиний центр правової допомоги» подав позов до Національного банку України про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб, щодо захисту інтересів споживачів фінансових послуг (прав споживачів у разі придбання ним продукції у кредит) у зв'язку з бездіяльністю Національного Банку України (справа № 826/14230/16). Таким чином, з часу, коли позивач дізналася про порушення своїх прав споживача ч. 1 ст. 261 ЦК України) зазначений строк не вийшов за межі 3-х років відповідно до ст.257 ЦК України, тому підстав для застосування строку позовної давності судом немає.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст. 14, 192, 203, 215, 230, 524, 525, 526, 527, 533, 543, 553, 554, 572, 590, 591, 599, 629, 1054, 1056 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до Акціонерного товариства "Альфа-Банк» про визнання договорів недійсними - задовольнити частково.
Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 40.29-48/557 від 06.11.2007 року, укладений між ОСОБА_7 та Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк».
Визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки № 013/641-1 від 06.11.2007 року, укладений між ОСОБА_7 та Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк».
Скасувати обтяження на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , накладені відповідно до договору іпотеки № 013/641-1 від 06.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_7 та Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк».
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошових коштів - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерного товариства "Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 00039019, адреса: м. Київ, Велика Васильківська, 100.
Повний текст рішення виготовлений 22 липня 2022 року.
Суддя О.В.Лісовська