Справа №464/2476/22
пр № 2/464/1096/22
22 липня 2022 року суддя Сихівського районного суду м. Львова Теслюк Д.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
позивачка ОСОБА_1 24.06.2022 звернулась із позовною заявою в суд, у якій просить розірвати шлюб, зареєстрований із відповідачем 21.09.2016 Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №2839.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Крім того, згідно із ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
У позовній заяві позивачкою зазначено місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .
Разом з тим, у відповідь на запит суду, 20.07.2022 отримано відповідь із Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про те, що згідно даних реєстру територіальної громади Сихівського району м.Львова, відомості про реєстрацію місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 відсутні.
Окрім цього, як вбачається з позовної заяви, у сторін неповнолітніх дітей немає.
Таким чином, позивачкою у поданій позовній заяві не обґрунтовано підсудність справи саме Сихівському районному суду м.Львова, а саме не долучено доказів, які підтверджують, що позивач не може за станом здоров'я чи з інших причин виїхати до місця проживання відповідача. З позовної заяви також не вбачається, що сторони домовились про розгляд справи саме у Сихівському районному суді міста Львова.
Вказані вище недоліки позбавляють суд визначити підсудність даної справи.
Окрім цього, як вбачається з долученого до позовної заяви свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.09.2016, ОСОБА_2 є громадянином Республіки Узбекистан.
Відповідно до положень ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, проживає за кордоном, визначається законами України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача.
Статтями 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування фізичної особи - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців за рік.
Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в України, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
За наведених обставин, наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачці строку для усунення недоліків, оскільки позивачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження місця проживання відповідача в Україні, що є обов'язковою обставиною для визначення підсудності даного спору місцевому загальному суду з урахуванням положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
А відтак, позовна заява підлягає уточненню з питання підсудності даного спору Сихівському районному суду м.Львова.
Таким чином, позивачці слід усунути недоліки, шляхом подання уточненої позовної заяви, яка за формою та змістом має відповідати вимогам ст. 175 ЦПК України, із зазначенням зареєстрованого місця проживання та/чи перебування відповідача.
Згідно із ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ч. 1 ст. 185, ст. ст. 260, 261 ЦПК України,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Про залишення позовної заяви без руху повідомити позивачку та надати строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Теслюк Д.Ю.