61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
21.07.2022 Справа №905/291/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Васильєвій О.М., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення збитків у розмірі 472 921,49 грн.,-
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення збитків у розмірі 472 921,49 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/291/22 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 09.03.2022 року.
09.03.2022 судове засідання у справі №905/291/22 не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Ухвалою суду від 24.06.2022 відкладено судове засідання по справі №905/291/22 та зазначено, що після усунення обставин та поновлення діяльності суду у звичайному режимі, наявності можливості безпечного відправлення правосуддя та відновлення доступу до приміщення суду, а також при відновленні можливості забезпечити реалізацію сторонами їх прав, сторони буде проінформовано та повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання додатково відповідною ухвалою суду.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.07.2022 призначено судове засідання по справі №905/291/22 на 21.07.2022 року. Явка сторін визнана необов'язковою.
18.07.2022 до Господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог.
В обгрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що через відсутність коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» не мала можливості зареєструвати податкові накладні. Окрім того, необхідним елементом стягнення збитків є доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних і підтвердження такого факту належним та допустимим доказом, а саме: актом (довідкою) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Також, відповідач зауважив, що позивачем не надано доказів на підтвердження бездіяльності відповідача щодо реєстрації податкової накладної, звернення до контролюючого органу та доказів неотримання податкового кредиту.
У судове засідання 21.07.2022 представники позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -
02 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (Далі по тексту - Позивач) та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (Далі по тексту - Відповідач) було укладено договір оренди № 02\04-8 (Далі по тексту - Договір).
Відповідно до умов Договору Відповідач зобов'язувався передати Позивачеві, а Позивач зобов'язувався прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому Договорі, а також сплатити Відповідачеві плату за користування названим майном. Згідно додатку 1 до Договору майно, що передається у користування - «обладнання».
Пунктом. 3.2 Договору сторони встановили, що Позивач сплачує Відповідачеві плату за користування майном не пізніше 10 числа кожного місяця в розмірі, що вказуються у Додатках у цьому договорі. Орендна плата, щомісяця коригується на індекс інфляції, встановлений Мінстатом України. Податок на додану вартість (Далі по тексту - ПДВ) нараховується відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.
Строк договору починає свій перебіг у момент визначений у п.6.1. Договору та закінчується 31 грудня 2020 року (п. 6.2 Договору).
27 лютого 2020 року Сторони уклали Додаткову угоду до Договору №02/04-8 від 02.04.2018 (далі по тексту - Додаткова угода), якою доповнили цей Договір пунктами 4.5 та 4.6.
Так, пунктом 4.5 Додаткової угоди від 27.02.2020 сторони встановили, що у випадку неправильного оформлення Орендодавцем первинних та податкових документів, порушення Орендодавцем зобов'язань в частині своєчасного складання податкової накладної, реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, Орендодавець зобов'язується компенсував замовнику всі збитки, понесені Орендарем з вини Орендодавця у вигляді додаткових податкових зобов'язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат. У випадку відсутності у Орендодавця можливості оформлення податкових зобов'язань з наданих на користь Орендаря послуг, Орендар має право утримати суми неоформлених таким чином зобов'язань з ПДВ із суми, належної Орендодавцю в якості оплати за надані послуги.
Згідно п.4.6 Додаткової угоди від 27.02.2020 до Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) становить п'ять років.
Договір та Додаткова угода підписані уповноваженими особами та засвідчені печатками підприємств.
Міністерство фінансів України у своєму листі від 30.05.2016 №31-11410-09- 10/15182, так само як і податкові органи у листі Державної фіскальної служби України від 19.01.2016 № 919/6/99-99-19-03-02-15 вказують, що контрагенти з орендних правовідносин мають складати акти надання виконаних робіт (послуг), адже будь-яка операція в бухгалтерського обліку повинна ґрунтуватися на первинних документах, відповідні положення містяться також у п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У відповідності до п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України правовідносини з оренди є постачанням послуг у податковому визначенні. А податкові зобов'язання з ПДВ виникають за першою з подій: отриманням передоплати чи підписанням документа, що засвідчує факт надання послуг (п. 187.1 Податкового Кодексу України).
На виконання вказаних приписів та умов Договору, сторонами щомісячно складалися та підписувалися акти виконання робіт, а саме:
30.04.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.69 на загальну суму 181297,92 грн. в тому числі ПДВ 30216,32 грн.
31.05.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.98 на загальну суму 187549,57 грн. в тому числі ПДВ 31258,26 грн.
30.06.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.125 на загальну суму 187549,57 грн. в тому числі ПДВ 31258,26 грн.
31.07.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.153 на загальну суму 183236,72 грн. в тому числі ПДВ 31039,45 грн.
31.08.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.183 на загальну суму 186236,72 грн. в тому числі ПДВ 31039,45 грн.
30.09.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.212 на загальну суму 189775,22 грн. в тому числі ПДВ 31629,20 грн.
31.10.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.234 на загальну суму 187846,39 грн. в тому числі ПДВ 31307,73 грн.
30.11.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.270 на загальну суму 187601,28 грн. в тому числі ПДВ 31266,88 грн.
31.12.2018 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.299 на загальну суму 189102,10 грн. в тому числі ПДВ 31517,02 грн.
31.01.2019 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.15 на загальну суму 190993,12 грн. в тому числі ПДВ 31832,19 грн.
28.02.2019 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.45 на загальну суму 191603,36 грн. в тому числі ПДВ 31933,89 грн.
31.03.2019 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.67 на загальну суму 192592,15 грн. в тому числі ПДВ 32098,69 грн.
30.04.2019 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.96 на загальну суму 194518,07 грн. в тому числі ГІДВ 32419,68 грн.
31.05.2019 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.135 на загальну суму 194597,76 грн. в тому числі ПДВ 32432,96 грн.
30.06.2019 Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №.167 на загальну суму 190029,07 грн. в тому числі ПДВ 31671,51 грн.
Таким чином загальна сума ПДВ по Договору склала 472 921, 49 грн.
Однак, Відповідач не оформив податкові накладні на вказану суму та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив Позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в сумі 472 921, 49 грн. за операціями з придбання послуг (робіт) за Договором у період квітень 2018 - червень 2019. Невключення Позивачем ПДВ до складу податкового кредиту за господарськими операціями з Відповідачем підтверджуються податковими деклараціями за квітень 2018 - червень 2019.
Наведені обставини сторонами не заперечуються.
Згідно доводів позивача, внаслідок допущеної Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» бездіяльності, відповідач завдав збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на суму 472 921, 49 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення збитків у розмірі 472 921,49 грн на підставі п 4.5 Додаткової угоди від 27.02.2020 , ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, господарський суд дійшов до наступних висновків.
Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Предметом спору у даній справі є відшкодування збитків у розмірі 472 921,49 грн, які завдані позивачу внаслідок невключення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно до положення ст. 198 Податкового кодексу України абонент, як замовник робіт/послуг, має право на податковий кредит з суми податку, що врахована в ціні вищенаведеного договору.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Належним чином складені та зареєстровані податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У пункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
За змістом п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
При цьому суд також відзначає, що не є достатнім для віднесення сум податку до складу податкового кредиту лише складання відповідних податкових накладних, з урахуванням обов'язковості їх реєстрації.
Разом із тим, суд відзначає також, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який належним чином не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є фактично лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом. При цьому нездійснення перевірки контролюючим органом на підставі скарги не свідчить про відсутність порушень з боку відповідача.
Враховуючи наведене у сукупності, внаслідок порушення відповідачем встановленого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 472 921,49 грн.
В контексті наведеного, суд зазначає про наявність в даному випадку прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом обов'язку за реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.
При цьому, з огляду на норми ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17. Згідно з правовою позицією Верховного Суду бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Щодо заперечень Відповідача стосовно неможливості зареєструвати податкові накладні через відсутність коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, суд зазначає наступне.
Статтею 200-1 Податкового кодексу України передбачено електронне адміністрування податку на додану вартість.
Згідно з п.200-1.1 ст.200-1 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку певної інформації про платників податків, в тому числі інформації про суми залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до п. 200-1.2 та п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України, платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку.
За змістом п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах + SОвердрафт - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ, де: SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; SПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті; SОвердрафт - сума середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу; SНаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу; SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ідентичні правила містяться і в п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569. При цьому, згідно з п.11 вказаного Порядку, показники, зазначені у п.9 цього Порядку, обліковуються в розрізі платників податку наростаючим підсумком: з 1 липня 2015 року - для платників, що зареєстровані платниками податку до 1 липня 2015 року; з дати реєстрації платником податку, зазначеної у реєстрі платників податку, - для платників, що зареєстровані платниками податку після 1 липня 2015 року.
Тобто, чинним законодавством передбачено розрахунок показників при електронному адмініструванні податку на додану вартість в цілому по платнику податків, а не по окремим операціям, і наростаючим підсумком, а не окремо по податковим періодам.
Відповідно до п. 13 вказаного Порядку, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Таким чином, відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п.201.1 ст. 201 та/або п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про відмову ДПС у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних по спірним господарським операціям.
Відповідно до норм Податкового кодексу України, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) здійснюється в межах реєстраційної суми. Якщо така сума є меншою, ніж сума ПДВ, зазначена у податковій накладній, платнику податку необхідно збільшити реєстраційну суму. Отже, відповідач мав збільшити реєстраційну суму та своєчасно зареєструвати податкові накладні.
Порушення договірної та платіжної дисципліни контрагента не може бути правовою підставою для відмови в оформленні та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних по господарським операціям з цим суб'єктом.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає доводи відповідача в цій частині помилковими, такими що не гуртуються на нормах права.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Усупереч вказаним нормам відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення збитків у розмірі 472 921,49 грн. підлягають задоволенню повністю, оскільки є правомірними та обґрунтованими.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».
Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення збитків у розмірі 472 921,49 грн - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, 9; код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»; код ЄДРПОУ 32281519) збитки в розмірі 472 921,49 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 7093,82 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2022 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов