Головуючий суддя у першій інстанції: Григорук О.Б.
22 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/5175/21 пров. № А/857/5095/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі № 300/5175/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
16.09.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дій щодо незарахування при здійсненні перерахунку до страхового стажу періоду роботи: 07.05.1994р. - 14.06.1995р. - на посаді майстра-будівельника будівельно-монтажного управління (ТзОВ "Коломийський бетон"); 15.08.2017р. - 02.03.2018р. - виплати допомоги по безробіттю, з 01.08.2018р. - 31.12.2018р. - здійснення підприємницької діяльності;
- визнати протиправними дій щодо невідповідності розрахунку заробітної плати вимогам ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при здійсненні перерахунку пенсії;
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу періоди: з 07.05.1994р. - 14.06.1995р. - на посаді майстра-будівельника будівельно-монтажного управління ТзОВ "Коломийський бетон"; з 15.08.2017р. - 02.03.2018р. - виплати допомоги по безробіттю, з 01.08.2018р. - 31.12.2018р. - здійснення підприємницької діяльності;
- зобов'язати здійснити перерахунок пенсії, та при здійсненні перерахунку пенсії, розрахунок заробітної плати привести у відповідності до вимог ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2021р. суд поновив ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду, оскільки у зв'язку з карантинними обмеження, пропустив з поважних причин.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2021р. позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в позові.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 26.02.2018р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020р. у справі №351/847/18 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснив перерахунок пенсії позивачу.
Зокрема, як видно з матеріалів справи розмір пенсії ОСОБА_1 з 06.05.2019р. становить - 2024,23 грн. Пенсія обчислена з урахуванням страхового стажу 32 роки 9 місяців 2 дні (враховано по 31.12.2018р., коефіцієнт страхового стажу - 0,32750) та заробітної плати, визначеної за період з 01.01.1986р. - 31.12.1990р. та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000р. - 31.12.2018р. (коефіцієнт заробітної плати - 0,99870). З урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2016р.-2018р.) - 6188,89 грн.
З 01.04.2020р пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії позивачу, з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії. Розмір пенсії обчислений з урахуванням страхового стажу 33 роки 9 місяців 13 днів та заробітної плати за період з 01.04.2020р. що складає 1838,64 грн.
При здійсненні перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не зарахував ОСОБА_1 до страхового стажу наступних періодів: з 07.05.1994р. - 14.06.1995р. - роботи на посаді майстра-будівельника будівельно-монтажного управління ТзОВ "Коломийський бетон"; 15.08.2017р. - 02.03.2018р. - виплати допомоги по безробіттю; 01.08.2018р. - 31.12.2018р. - період підприємницької діяльності.
06.10.2020р. Департамент пенсійного забезпечення, скаргу ОСОБА_1 від 28.08.2020р. про перерахунок пенсії залишив без задоволення у зв'язку з відсутністю правових підстав.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із змісту абз. 1-5 ч. 4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" видно, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до ч.1 ст.28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
п.1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
В п.20 Порядку №637 видно, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Як видно з записів №11, 12 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 25.08.1978р. останній з 07.05.1994р. - 14.06.1995р. працював на посаді майстер-будівельник будівельно-монтажного управління ТзОВ "Коломийський бетон"
Доказів, які б свідчили про недостовірність вказаних записів у трудовій книжці позивача, відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується їх достовірність.
Щодо доводів апелянта на відсутність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи на посаді майстра-будівельника будівельно-монтажного управління ТзОВ "Коломийський бетон" з 07.05.1994р. - 14.06.1995р., оскільки правовідносини щодо зарахування вказаного періоду роботи вже були предметом розгляду у справі №351/847/18, колегія суддів зазначає наступне.
ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Разом з тим, в рішенні суду від 27.02.2020р. у справі №351/847/18 судом надано правову оцінку щодо зарахування вищевказаного періоду роботи позивача в ТзОВ "Коломийський бетон" з 07.05.1994р. - 14.06.1995р. до стажу робіт за списком №2, що надають право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Однак, колегія суддів звертає увагу апелянта на той факт, що у вказаній справі не вирішувалося питання щодо визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за формулою, передбаченою ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка включає складову: "К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи".
Колегія суддів також звертає увагу апелянта і на той факт, що із записів №32, 33, 34 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1978р. видно, що позивач у період з 15.08.2017р. - 02.03.2018р. отримував виплату допомоги по безробіттю, а тому пенсійний орган всупереч вимог ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні пенсії не зарахував до страхового стажу останнього період з виплати допомоги по безробіттю.
Апеляційний суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Наявність сумнівів у пенсійного органу може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки апеляційного суду узгоджується із правовою позицією яка викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №687/975/17, від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018р. у справах №754/14898/15-а, №127/9055/17, від 17.07.2018р. у справі №220/989/17, від 08.02.2021р. у справі № 487/68/17, від 30.09.2021р. у справі №300/860/17, які згідно ч.5 ст. 242 КАС України, ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються під час вирішення спору.
Щодо доводів апелянта про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.08.2018р - 31.12.2018р. колегія суддів зазначає наступне.
ч.3 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що при обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
П - сума фактично сплаченого відповідного податку у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях;
Ч - відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми фактично сплаченого відповідного податку, чинний в межах відповідного періоду;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
Згідно ч.4 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що при обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, у тому числі членів їхніх сімей, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, а також для осіб, зазначених в абзаці першому частини дев'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхові внески) за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Ф - сума фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхового внеску) у фіксованому розмірі за відповідний місяць;
Т - розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхового внеску до солідарної системи), встановлений для відповідної категорії осіб у відповідному місяці, а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"- у місяці, в якому укладено договір про добровільну участь.
Отже, період здійснення підприємницької діяльності підлягає врахуванню при обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески для обчислення пенсії за формулою, передбаченою ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяв не у спосіб визначений законом та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі № 300/5175/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 22.07.2022р.