Головуючий-суддя в першій інстанції: Потабенко В.А.
22 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/19735/21 пров. № А/857/5067/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Бруновської Н.В.,
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі № 380/19735/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
12.11.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період за 2016-2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 20.06.2020р.
- зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016-2020 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 20.06.2020р..
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2021р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Національна академія ІНФОРМАЦІЯ_1, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.02.2016 р.
Як видно з матеріалів справи, в період з 08.08.2016р. - 20.06.2020р. позивач проходив навчання у вищому навчальному закладі Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1.
З наказу Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 20.06.2020р. № 146, видно, що лейтенанта ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу академії
24.09.2021р. позивач звернувся до Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за відпустку як учаснику бойових дій.
Однак відповіді на дану заяву ОСОБА_1 не отримав та не отримав грошової компенсації за відпустку як учаснику бойових дій.
ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.16-2 Закону України «Про відпустки» видно, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Із змісту ст.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» видно, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до ст.5, ст. 6, п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових» дій надається пільга у виді використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
В п.180 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .
Зокрема, згідно ч.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки . Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України Про відпустки або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
В абз.2 та 3 ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби уразі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки , у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Із змісту п.3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 260 від 07.06.2018р. у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкування близькій особі, у зв'язку із скорочення штатів та проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажання надається відпустка із наступним виключенням із списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням із списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційна часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки в тому числі за минулі роки.
Із змісту ч.17 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» видно, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
ч.18 ст.10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Колегія суддів вважає зазначити, що визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII та Законі України Про оборону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII.
Зокрема, ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В ст.1 Закону України «Про оборону України» видно, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, в особливий період з моменту оголошення рішення про мобілізацію припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски, однак припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку набуто за період проходження військової служби, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено.
При цьому, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо, проте обмеження щодо способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується вказаними нормами закону.
У разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Вказане позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 від 16.05.2019р., яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019р.
У той же час в даній справі ОСОБА_1 звернувся в суд з вимогами про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2020 роки, які стосуються навчання в Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Зокрема, позивач в період з 08.08.2016р. - 20.06.2020р. проходив навчання у даному вищому військовому навчальному закладі та був курсантом академії, що підтверджується матеріалами справи.
Із змісту ч. 6 ст. 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» видно, що курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, щороку надаються канікулярні відпустки: зимова - тривалістю до 14 календарних днів та літня - 30 календарних днів. Тривалість таких відпусток не залежить від вислуги років.
У разі наявності навчальної заборгованості у курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, канікулярна відпустка надається їм після ліквідації заборгованості в межах строків, установлених графіком навчального процесу. При цьому тривалість літньої відпустки не може бути меншою ніж 15 календарних днів.
Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, крім канікулярних відпусток, зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися додаткові відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або за сімейними обставинами в порядку, передбаченому пунктами 9-11 цієї статті.
Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позов, не прийняв до уваги ту обставину, що позивач проходив навчання у вищому навчальному закладі та був курсантом академії статус ОСОБА_1 . Статус курсанта обумовлює право позивача на визначені ч.6 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відпустки - канікули та додаткові для лікування або сімейними обставинами. Однак, не додаткову відпустку учаснику бойових дій. Таке право на додаткову відпустку може бути реалізовано учасником бойових дій шляхом звернення до місця де військовослужбовець безпосередньо проходив військову службою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити.
Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі № 380/19735/21 - скасувати та прийняти нову постанову.
В позові ОСОБА_1 до Національної академії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 22.07.2022р.