Справа № 640/11917/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
21 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Шелест С.Б., суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби в м. Києві про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби в м. Києві (далі - ГУ ДКСУ в м. Києві), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови сформувати та подати до ГУ ДКСУ в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 суми сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 11 332,00 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві сформувати та подати до ГУ ДКСУ в м. Києві подання, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013
№ 787, про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 11 332,00 грн згідно з квитанцією № 0.0.1888879829.1 від 30.10.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.10.2020 згідно з договором купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топчій Є.А. та зареєстрований в реєстрі за номером 409, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру в спільну часткову власність по 1/2 частки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 3 договору ринкова вартість квартири становить 2 266 400,00 грн. При придбанні квартири позивач сплатив збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі одного відсотка від договірної вартості квартири, що становить 11 332,00 грн, та підтверджується квитанцією № 0.0.1888879829.1 від 30.10.2020.
Позивач посилається на те, що сплачений ним збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є таким, що сплачений помилково, зважаючи на те, що житло придбано ним вперше, на підтвердження чого отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути безпідставно сплачені кошти, у поверненні яких було відмовлено.
За результатами розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві у формуванні та направленні до ГУ ДКСУ в м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 332,00 грн (квитанція № 0.0.1888879829.1 від 30.10.2020);
- зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві сформувати та подати до ГУ ДКСУ в м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 332,00 грн (квитанція № 0.0.1888879829.1 від 30.10.2020).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сплативши збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, позивач не скористався правом на звільнення від такої сплати на підставі Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740.
Апелянт вказує, що у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866, нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше). Відтак, на переконання Управління, проведена позивачем сплата збору свідчить про те, що майно придбавалося позивачем не вперше, що було встановлено нотаріусом.
Крім іншого відповідач зазначає, що документи, які свідчать про те, що житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в Управлінні, оскільки ані реєстрацію договорів, ані реєстрацію права власності Управління не здійснює. Вважає, що покладання на Управління обов'язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є по своїй суті абстрактним та неможливим, оскільки останній не є суб'єктом владних повноважень, що здійснює реєстрацію договорів та права власності.
30.06.2022 представником позивача на адресу суду направлено відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін з мотивів правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.10.2020 на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топчій Є.А. та зареєстрований в реєстрі за номером 409, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру в спільну часткову власність по 1/2 частки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 3 договору ринкова вартість квартири становить 2 266 400,00 грн.
Перед укладанням зазначеного договору та задля його посвідчення позивачем було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який складає 1% від вартості квартири, у загальному розмірі 11 332,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1888879829.1 від 30.10.2020.
31.03.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою (вх. № 14270/8 від 06.04.2021) про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Листом (вих. № 2600-0603-8/59557 від 08.04.2021) ГУ ПФУ в м. Києві відмовило у задоволенні звернення ОСОБА_1 , вказавши, що воно є безпідставним у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866, відповідно до якої нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше), а відтак проведена позивачем сплата збору свідчить про те, що майно придбавалося ним не вперше, що було встановлено нотаріусом.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбав житло вперше, а тому помилково сплачений ним збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладення договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з пунктами 15-1, 15-3 Порядку № 1740 (з урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Аналіз наведених норм свідчить, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна. При цьому, слід враховувати, що особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач зазначає, що житло ним придбано вперше, на підтвердження чого подано до суду письмові пояснення (власне підтвердження обставин придбання житла вперше), копію договору, квитанцію, витяги та довідки з реєстрів.
Так, згідно з наявними в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу 230466982), сформованим 30.10.2020, а також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 253139617), сформованою 16.04.2021, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топчій Є.А. та зареєстрованого в реєстрі за номером 409.
Відомості про придбання позивачем іншого житла відсутні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас відповідач, на якого відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, покладено обов'язок доказування, не надав доказів, які б підтверджували придбання позивачем житла не вперше.
Варто зазначити, що сама по собі сплата суми збору при оформленні договору, не є доказом придбання заявником житла не вперше та не виключає для громадянина можливості звернення із заявою про повернення помилкового сплаченої суми збору.
Отже, за відсутності протилежного та на підставі досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а відтак звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Щодо офіційного джерела інформації, яке підтверджувало б, що житло придбане особою вперше, суд зазначає наступне.
Із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17, від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17, від 03.07.2018 у справі № 819/33/17.
Тобто, відсутність механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не є підставою для позбавлення законодавчо встановлених пільг по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та покладення на особу обов'язку по сплаті цього платежу без наявності відповідних доказів.
Додатково суд звертає увагу і на тому, що відповідач задля перевірки факту придбання особою житла вперше не позбавлений можливості подати, у встановленому законом порядку, запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо відмови у поверненні позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна не відповідають вимогам пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд України.
Отже, враховуючи, що позивач був звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір у сумі
11 332,00 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що така сплата здійснена позивачем помилково, а тому, сплачені кошти підлягали поверненню позивачу за поданням відповідача.
Враховуючи протиправність відмови відповідача у поверненні позивачу сплаченого ним збору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 30.10.2020 у розмірі 11 332,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією
№ 0.0.1888879829.1 від 30.10.2020.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
19 квітня 2022 року у справі № 640/11917/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач С.Б. Шелест
Судді О.М. Кузьмишина
О.Є. Пилипенко