Справа № 640/14197/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
21 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (далі - позивач, ТОВ "Цеппелін України ТОВ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - апелянт, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 26.02.2019 р. № UA10020/2019/000005/2.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішенням, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апелянт мотивує свою незгоду із рішенням суду першої інстанції тим, документи, надані декларантом, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив замінити його на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За приписами статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Так, Кабінетом Міністрів України 30 вересня 2020 року прийнято постанову № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 895).
Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).
Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А.
Згідно частини другої статті 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади утворюються без статусу юридичної особи та є органом державної влади, може мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Таким чином, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року, у свою чергу, Київська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з огляду на що, колегія суддів вважає за можливе замінити відповідача - Київську митницю Держмитслужби - правонаступником - Київською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву скористався, у якому заперечує проти наведених апелянтом у апеляційній скарзі доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" (покупець) та Компанією "Zeppelin International AG" Швейцарія (продавець) укладений Договір купівлі-продажу запасних частин №16-ZUK-SP, за умовами якого продавець зобов'язується продавати та поставляти, а покупець приймати та оплачувати запасні частини, мастила, оливи, технічні рідини, спеціальні інструменти, обладнання, технічну літературу, рекламні матеріали до екскаваторів, бульдозерів, грейдерів та іншої техніки виробництва Caterpillar та Caterpillar груп згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах (п. 1.1.).
Згідно з п. 2.1. договору поставка обладнання здійснюється автомобільним або авіаційним транспортом на умовах: СІР Київ, або EX WORKS - Грімберген, Бельгія, (Інкотермс-2010), або ЕХ WORKS - склад уповноваженого дилера запасних частин, вказаних в п.1.1 цього Договору (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах узгоджених сторонами згідно умов цього договору з урахуванням навантаження та пакування.
Відповідно до п. 2.2. договору при поставці автомобільним або авіаційним транспортом на умовах FCA, за узгодженням сторін, пункт відправки та умови поставки можуть змінюватись.
Ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі продавця (пункт 4.3.).
Оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена покупцем в доларах США або в Євро протягом 60 календарних днів після дати поставки (пункт 4.6. Договору).
Відповідно до умов вищевказаного договору та згідно з інвойсом GR 775231 від 19.02.2019 р. позивачем придбані частини дорожньо-будівельної техніки Caterpillar (код УКТЗЕД 8708709990):
- гусеничний опорний каток арт.4878695 - 6 шт; Виробник Caterpillar; Торговельна марка Caterpillar; Країна виробництва CN;
- гусеничний ланцюг арт.2019119 - 1 шт; арт.2019119- 1 шт. Виробник Caterpillar; Торговельна марка Caterpillar; Країна виробництва FR;
- гусеничний башмак арт.6Y8180 - 2 шт; Виробник Caterpillar; Торговельна марка Caterpillar; Країна виробництва GB;
- гусеничний опорний каток арт.4288691 - 8 шт; Виробник Caterpillar; Торговельна марка Caterpillar; Країна виробництва IT;
- гусеничний опорний каток арт.3004545 - 4 шт; арт.4288691 - 3 шт; Виробник Caterpillar; Торговельна марка Caterpillar; Країна виробництва KR;
На імпортовані в рамках Договору купівлі-продажу запасних частин від 26.01.2016 р. №16-ZUK-SP товарні позиції, позивачем було подано відповідачу митну декларацію "ІМ 40 ДЕ" №UA100020/2019/366870 від 25.02.2019 р. (електронне декларування).
Задекларована в ЕМД за товарними позиціями № 26, 27, 28, 29, 30 митна вартість товару визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та включала вартість товару згідно з інвойсом GR775231 від 19.02.2019 р., а саме:
позиція 26 - Вага нетто (кг) - 7827,6641; Ціна згідно інвойсу - 1880,7835 USD (50813,7296 грн); Заявлена митна вартість - 1880,7835 USD (50813,7296 грн) 6,0635 USD за 1 кг; Курс валюти (USD) 27,017312;
позиція 27 - Вага нетто (кг) - 1830,1; Ціна згідно інвойсу - 7827,6641 USD (211482,4400 грн); Заявлена митна вартість - 7827,6641 USD (211482,4400 грн) 4,2771 USD за 1 кг; Курс валюти (USD) 27,017312;
позиція 28 - Вага нетто (кг) - 63,7; Ціна згідно інвойсу - 178,6759 USD (4827,3400 грн); Заявлена митна вартість - 178,6800 USD(4827,3400грн.) 2,8050 USD за 1 кг; Курс валюти (USD) 27,017312;
позиція 29 - Вага нетто (кг) - 521,464; Ціна згідно інвойсу - 2573,6513 USD (69533,1400 грн); Заявлена митна вартість - 2573,6513 USD (69533,1400 грн) 4,9354 USD за 1 кг; Курс валюти (USD) 27,017312;
позиція 30 - Вага нетто (кг) - 341,367; Ціна згідно інвойсу - 1775,5980 USD (47971,8800 грн); Заявлена митна вартість - 1775,5980 USD(47971,8800 грн) 1775,6000 USD (47971,8800грн.) 5,2014 USD за 1 кг; Курс валюти (USD) 27,017312.
Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було. Товар поставлявся на умовах СІР м. Київ, у зв'язку з чим додаткові транспортні витрати відсутні.
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем було подано до митного органу разом із митною декларацією наступні обов'язкові документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу запасних частин від 26.01.2016 р. №16-ZUK-SP та доповнення до нього від 05.02.2019; автотранспортна накладна CMR від 19.02.2019 № 49911; інвойс GR 775231 від 19.02.2019р.; сертифікат про походження товару від 19.02.2019 р. № 3.090.862; копії митної декларації країни відправлення 19.02.2019 р. № MRN 19ВЕЕ0000007924411, № MRN 19ВЕЕ0000007924256.
Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією №UA100020/2019/36687, митним органом на підставі статті 54 Кодексу та Методичних рекомендацій встановлено, що документи, які подані відповідно до частини 2 статті 53 Митного Кодексу для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, а саме:
1) до митного оформлення не подано документи, передбачені п. 25, 2.6 договору від 29.01.2016 р. № 16-ZUK-SP. Відповідно до п.2.5 зовнішньоекономічного договору продавець повинен направити покупцеві повідомлення про готовність до відвантаження, яке повинно містити, серед іншого, такі обов'язкові відомості: - найменування вагу і номери запчастин; - ціну по кожній окремій позиції. Відповідно до п.2.6 договору після отримання такого повідомлення покупець зобов'язаний негайно підтвердити продавцю про прийняття поставки;
2) згідно наданої до митного оформлення ДМВ між продавцем товарів та покупцем існує взаємозалежність, внаслідок чого у митного органу є підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Згідно частини 17 статті 58 Митного кодексу України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;
3) до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення 19.02.2019 р. № MRN 19ВЕЕ0000007924411, яка повинна містити 6 аркушів, однак до митного оформлення не подано аркуш № 6, а 2 рази подано аркуш № 5.
У зв'язку з вказаним декларанту запропоновано надати додаткові документи, такі як: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 9) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 10) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 11) розрахунок ціни (калькуляцію); 12) копію митної декларації країни відправлення; 13) інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості (за власним бажанням).
У відповідь на вказаний запит надати додаткові документи позивач направив лист від 26.02.2019 р. №0246/26/02, в якому надав пояснення, що позивач є офіційним уповноваженим представником дилера "Zeppelin International AG", який, в свою чергу, є авторизованим офіційним дилером компанії "CATERPILLAR", та поставляє на територію України техніку торгової марки "CATERPILLAR", а також запасні частини до неї за цінами, які визначаються за кожною окремою позицією в інвойсах продавця відповідно до умов договору купівлі-продажу. (лист компанії "CATERPILLAR" від 01.01.2015 р. додано до листа №0246/26/02).
Також зазначено, що факсове повідомлення, про яке йдеться у п.2.5.,2.6. договору купівлі-продажу запасних частин №16-ZUK-SP від 29.01.2016 р. не є документом, що підтверджує митну вартість товару згідно приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України, та документом, який зобов'язаний пред'явити декларант для підтвердження заявленої митної вартості.
У процесі консультації декларанту повідомлено про причини не застосовування основного методу відповідачем, з огляду на те, що документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
За результатами проведеної консультації митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.02.2019 р. № UA10020/2019/000005/2.
Митну вартість товару визначено із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням вимог ст. 60 Митного кодексу України, що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях, оформлених за митними деклараціями від 07.02.2019 р. №UA100020/2019/366153, від 06.12.2018 р. № UA100020/2018/183402, 09.01.2019 р. №UA10020/2019/407, 11.01.2019 р. № /2019/365166, наведеними у спірному рішенні про коригування митної вартості від 26.02.2019 р. № UA10020/2019/000005/2.
Між тим, у графі 33 названого рішення інша інформація, ніж та, що була наведена в ході консультації з митним органом відсутня.
Вказаним рішенням відкориговано митну вартість товару, задекларованого в ЕМД за товарними позиціями № 26, 27, 28, 29, 30, внаслідок чого її збільшено за позицією 26 збільшено з 6,0635 USD за 1 кг до 6,1700 USD за 1 кг; за позицією 27 збільшено 4,2771 USD за 1 кг до 6,7700 USD за 1 кг; за позицією 28 збільшено з 2,8050 USD за 1кг до 9,5700 USD за 1 кг; за позицією 29 збільшено з 4,9354 USD за 1 кг до 6,3000 USD за 1 кг; за позицією 30 збільшено з 5,2014 USD за 1 кг до 7,0400 USD за 1 кг.
У зв'язку з визначенням митної вартості товару відповідачем іншої, ніж указана позивачем, сума сплачених переплат ПДВ та ввізного мита склала відповідно 36 078,59 грн та 8 590,13 грн, що разом складає 44 668,70 грн.
За наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товарів видано картку відмови № UА100020/2019/00041, в якій роз'яснено можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Згідно матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару, заявленій у спірному випадку до декларування, послався на те, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією "ІМ 40 ДЕ" №UA100020/2019/366870 від 25.02.2019 р. (електронне декларування), не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 Митного кодексу України, оскільки під час здійснення контролю митної вартості на момент митного оформлення встановлено, що документи, які подані відповідно до частини другої статті 53 Митного Кодексу для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, а саме:
1) до митного оформлення не подано документи, передбачені п. 25, 2.6 договору від 29.01.2016 р. № 16-ZUK-SP. Відповідно до п.2.5 зовнішньоекономічного договору продавець повинен направити покупцеві повідомлення про готовність до відвантаження, яке повинно містити, серед іншого, такі обов'язкові відомості: - найменування вагу і номери запчастин; - ціну по кожній окремій позиції. Відповідно до п.2.6 договору після отримання такого повідомлення покупець зобов'язаний негайно підтвердити продавцю про прийняття поставки;
2) згідно наданої до митного оформлення ДМВ між продавцем товарів та покупцем існує взаємозалежність, внаслідок чого у митного органу є підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Згідно частини 17 статті 58 Митного кодексу України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;
3) до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення 19.02.2019 р. № MRN 19ВЕЕ0000007924411, яка повинна містити 6 аркушів, однак до митного оформлення не подано аркуш № 6, а 2 рази подано аркуш № 5.
Однак, колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача жодним чином не обґрунтовують неможливості перевірки та/або визначення заявленої позивачем митної вартості за ціною договору з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом не зазначено жодних доводів з приводу того, яким чином повідомлення про готовність до відвантаження, передбачені п. 25, 2.6 договору від 29.01.2016 р. № 16-ZUK-SP, викликають сумніви у заявленій позивачем митній вартості товару.
Крім того апелянтом не обґрунтовано, яким чином та в якій частині недолік стосовно неподання аркуша № 6 митної декларації країни відправлення 19.02.2019 р. № 19ВЕЕ0000007924411 свідчать про невідповідність заявленої позивачем митної вартості, зважаючи на умови поставки, встановлені у договорі, а також наявність інших належних доказів, що підтверджують митну вартість.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у відповідь на запит відповідача надати додаткові документи направив лист від 26.02.2019 р. №0246/26/02, в якому надав пояснення, що позивач є офіційним уповноваженим представником дилера "Zeppelin International AG", який, в свою чергу, є авторизованим офіційним дилером компанії "CATERPILLAR", та поставляє на територію України техніку торгової марки "CATERPILLAR", а також запасні частини до неї за цінами, які визначаються за кожною окремою позицією в інвойсах продавця відповідно до умов договору купівлі-продажу. (лист компанії "CATERPILLAR" від 01.01.2015 р. додано до листа №0246/26/02).
Рішення відповідача не містить жодної інформації про результати дослідження наведеного позивачем обґрунтування та вказівки про їх врахування при прийнятті рішення, чи ні, що є законною підставою вважати, в силу вимог частини чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Посилання відповідача на те, що декларантом не подано підтверджуючих документів, що взаємозв'язок ТОВ «Цепеллін Україна ТОВ» та Компанії "Zeppelin International AG" (Швейцарія) не вплинув на ціну товару є необгрунтованими, оскільки подання декларантом таких документів можливе лише під час надання відповіді на письмові обгрунтування митного органу про те, що такий вплив мав місце. Однак, відповідачем не надано жодних обґрунтувань щодо наявності впливу взаємозв'язку ТОВ «Цепеллін Україна ТОВ» з Компанією "Zeppelin International AG" (Швейцарія) на ціну оцінюваних товарів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом стосовно документально підтвердженої інформації щодо ціни, що сплачена.
Крім того, слід звернути увагу, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої ст. 53 та частини другої ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що у апеляційній скарзі апелянтом зазначено про недоліки наданих декларантом документів, які не були вказані в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості, зокрема про відсутність страхових документів та про відсутність перекладу наданих документів. Колегією суддів зазначені доводи не приймаються до уваги з огляду на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості такі підстави для коригування митної вартості відсутні.
Отже, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.
Таким чином, оскільки під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці Держмитслужби підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року - без змін.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року у справі №640/14197/19 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко