П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/16150/21
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
за участі секретаря - Алексєєвої Н. М.
представників позивача - Рамішвілі Г. Ю., Журавської Т. М.;
представника апелянта - Куслій Т. Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі за позовом Представництва «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2021 року Представництво «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» (далі - Представництво) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2021 року:
- №19892/15-32-07-08 за формою «Р» щодо заниження сум грошового зобов'язання з податку на прибуток;
- №19888/15-32-07-08 за формою «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації з податку на прибуток та фінансового звіту до такої декларації за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки;
- №19894/15-32-07-08 за формую «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання (несвоєчасне подання) позивачем звіту про контрольовані операції за 2018 та 2019 роки.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Представництво зазначило, що планова документальна виїзна перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства проведена контролюючим органом в період дії мораторію на проведення такого виду перевірок, який встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Позивач переконаний, що незаконність проведення перевірки в період законодавчої заборони, зумовлює протиправність висновків, викладених в акті перевірки та відповідно спірних податкових повідомлень-рішення, ухвалених на підставі такого акта.
Далі, переходячи до суті виявлених контролюючим органом порушень, позивач заявляє, що контролюючий орган неправильно застосував до спірних правовідносин норми підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статті 5 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Сінгапур про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням щодо податків на доходи, оскільки його діяльність не підпадає під поняття «постійного представництва».
На переконання Представництва, воно не здійснює видів статутної діяльності Головної компанії, в т. ч. не проводить комерційну, господарську діяльність на території України та за її межами через представництво.
Так, за поясненнями позивача, порівняння його функцій із основним напрямком Головної компанії, демонструє, що діяльність Представництва є допоміжною, оскільки воно здійснює діяльність в підтримку основної діяльності Головної компанії.
Покликаючись на практику Верховного Суду, зокрема, що викладена у справах №826/244/15, №826/319/13-а, Представництво вказує, що для розмежування «постійного» представництва від «непостійного» (некомерційного), слід виділити ключові характеристики, які слугують підставою для їх розмежування. Насамперед, діяльність некомерційного представництва має виключно підготовчий або допоміжний характер щодо діяльності материнської компанії і має бути відмінною від статутних функцій материнської компанії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, позов Представництва «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» задоволено.
Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 17.08.2021 №19892/15-32-07-08 за формою «Р», №19888/15-32-07-08 за формою «ПС», №19894/15-32-07-08.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив тільки з однієї підстави, проведення виїзної планової документальної перевірки в період дії мораторію, тобто в період заборони на проведення перевірочних заходів.
На обґрунтування своєї позиції, суд указав, що мораторій був уведений змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ (далі - Закон №540-ІХ), який набрав чинності з 02.04.2020 та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 №591-ІХ, який набрав чинності з 29.05.2020.
Далі, суд зазначив, що відповідно до Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 909-ІХ), законодавець фактично дозволив Кабміну скорочувати строки дії мораторію на проведення податкових перевірок, передбаченого у п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що стало підставою прийняття вищим органом виконавчої влади постанови № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова №89),
Однак, як зауважив суд першої інстанції, приймаючи Закон № 909-ІХ, законодавець не вніс будь-яких змін до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу і дія вказаного пункту зупинена не була.
Зважаючи на викладене, суд установив ієрархічну колізію нормативно-правових актів, тобто колізію, яка виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, закріпленими в актах, що мають різну юридичну силу.
За таких умов, суд дійшов висновку, що норми Закону № 540-ІХ мають вищу юридичну силу, ніж норми, встановлені в Постанові №89, тому при вирішенні питання щодо призначення податкової перевірки, на думку суду, контролюючі органи зобов'язані керуватися саме положеннями Закону.
Визнання незаконною проведену контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки Представництва, є, на думку суду, безумовною підставою для визнання незаконними її наслідків (прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ГУ ДПС в Одеській області, в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У доводах апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області цитує норми матеріального та процесуального права, вказуючи на неврахування судом першої інстанції доводів контролюючого органу щодо заниження позивачем сум грошового зобов'язання з податку на прибуток. Апеляційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.
Представництво, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві позивач указує, що скаржник не навів жодного мотиву в чому полягає неправильність висновків суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи.
ГУ ДПС в Одеській області, у період з 10.06.2021 по 09.07.2021, була проведена планова виїзна документальна перевірка представництва «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2020.
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 14321/15-32-07-07/26611563 від 16.07.2021 (т.1 а.с.30-43).
Відповідно до змісту вказаного акта, посадові особи ГУ ДПС в Одеській області встановили порушення Представництвом:
- підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 2 612 700 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 643 796 грн, за 2018 рік у сумі 685 505 грн, за 2019 рік у сумі 638 390 грн за 2020 рік у сумі 645 009 грн.
- підпункту 16.1.3, пункту 16.1 статті 16, пункту 46.1 пункту 46.2 статті 46 Податкового Кодексу України, наказу Міністерства фінансів України №897 від 20.10.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток», в результаті чого не надавалися податкові декларації з податку на прибуток за 2017, 2018, 2019, 2020 роки та фінансова звітність за 2017-2020 роки;
- підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового Кодексу України, що призвело до неподання звіту про контрольовані операції за 2018 рік та 2019 рік.
У зв'язку з виявленими порушеннями, ГУ ДПС в Одеській області, 17.08.2021, прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:
- №19892/15-32-07-08 від за формою «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств іноземних юридичних осіб на суму 3 104 623 грн. з яких 2 612 700 грн сума податку, та 491 923 грн. сума штрафу;
- №19888/15-32-07-08 за формою «ПС» про застосування штрафу в сумі 2 040 за неподання Податкової декларації з податку на прибуток та фінансової звітності за 2017, 2018, 2019, та 2020 роки;
- №19894/15-32-07-08 за формую «ПС» про застосування штрафу за неподання звіту про контрольовані операції за 2018, 2019 роки в сумі 528 600 грн.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Виконуючи приписи частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, попри відсутність з цього приводу доводів апеляційної скарги.
Так, як було зазначено вище, суд першої інстанції, приймаючи рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, висновувався виключно з того, що проведення планової виїзної документальної перевірки позивача у період дії мораторію є протиправним, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення, за наслідками такої перевірки, також є протиправними та підлягають скасуванню.
Проте, скаржник мотивуючи свою апеляцію, не навів жодного доводу, щодо викладеної позиції суду першої інстанції.
Аналізуючи позицію суду першої інстанції, колегія суддів установила таке.
Виходячи з меж, які окреслив суд першої інстанції, спірним у цій справі є правомірність проведення ГУ ДПС в Одеській області документальної планової виїзної перевірки позивача під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та, відповідно, податкові повідомлення-рішення, які прийняті за наслідками такої перевірки.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції на момент проведення планової виїзної документальної перевірки позивача) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.
Отже, Кабінетом Міністрів України, на момент проведення ГУ ДПС в Одеській області планової виїзної документальної перевірки позивача, не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.
Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
03.11.2021, на підставі цієї норми, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 89, якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:
- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;
- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);
- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.
Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що викладена у справі № 420/12859/21.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03 лютого 2021 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 липня 2022 року (справа №360/1182/21), за подібних обставин справи, дійшов висновку про необхідність застосування до правовідносин саме пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки дана норма Податкового кодексу має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови Кабінету Міністрів України № 89.
Далі, слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) наголосив, що після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов'язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов'язання.
Досліджуючи обставини чи є проведення контролюючим органом перевірки під час дії мораторію підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів висновується на такому.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої визнання незаконною перевірки, проведеної контролюючим органом, є безумовною підставою для визнання незаконними її наслідків.
На думку суду апеляційної інстанції, відсутність у контролюючого органу повноважень на проведення перевірки є вагомим аргументом для висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України». ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
У постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.
З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання».
Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.
Такі висновки суду обґрунтовані сталою практикою Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року (справа №820/609/18), від 29 жовтня 2020 року (справа № 520/11034/18), від 24 грудня 2020 року (справа №320/6463/18), від 9 лютого 2021 року (справа №804/3329/15), від 21 січня 2021 року (справа №821/845/18).
Спираючись на наведені позиції суду вищої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав досліджувати виявлені контролюючим органом порушення Представництвом норм податкового законодавства.
Резюмуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень процесуального права і ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями: 308, 310, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі за позовом Представництва «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 22.07.2022.