22 липня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/10656/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Гурівська сільська рада (28540, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Гурівка, вул. Миру, 2-а, код ЄДРПОУ 04365661)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Гурівської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у квітні 2021 року він звернувся до Гурівської сільської ради із заявою від 12.04.2021 року про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га із земель комунальної власності на території Гурівської сільської ради за межами населеного пункту с. Василівка Кропивницького району Кіровоградської області. Відповідач листом №01-18/911/1 від 15.06.2021 року повідомив, що на черговій сесії Гурівської сільської ради, яка відбулась 27.05.2021 року, було розглянуто проект рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, але більшістю голосів депутатів сільської ради цей проект рішення не підтримано. Позивач стверджує, що подана ним заява не розглянута відповідачем у встановленому законом порядку, оскільки рішення за результатами її розгляду прийнято не було, тому просить суд:
- визнати протиправними дії Гурівської сільської ради щодо неприйняття на засіданні сесії рішення, передбаченого частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідно до поданої ним заяви від 12.04.2021 року;
- зобов'язати Гурівську сільську раду не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили на найближчому засіданні сесії ради повторно розглянути його заяву від 12.04.2021 року та прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га із земель комунальної власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Гурівської сільської ради за межами населеного пункту с. Василівка Кропивницького району Кіровоградської області.
Ухвалою судді від 22.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що заява позивача від 12.04.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки мала недоліки, оскільки у ній не була вказана повна адреса заявника, площа бажаної земельної ділянки, а також не були додані графічні матеріали, на яких позначено місце розташування та розмір земельної ділянки. Ця заява була розглянута на комісії, а також на пленарному засіданні чергової восьмої сесії Гурівської сільської ради, яке відбулося 27.05.2021 року. За результатами її розгляду прийнято мотивоване рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з її невідповідністю вимогам частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, про що позивача повідомлено листом №01-18/911/1 від 15.06.2021 року. Доводячи правомірність своїх дій, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначив, що бажане місце розташування земельної ділянки на території Гурівської сільської ради за межами села Василівка він обрав на місцевості разом з головним спеціалістом - землевпорядником Гурівської сільської ради Пущиком С.П. Працівники сільської ради не повідомляли його про недоліки заяви та про необхідність їх виправлення. Витяг з протоколу засідання восьмої сесії Гурівської сільської ради від 27.05.2021 року свідчить, що рішення за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою прийнято не було.
У відповідь відповідач надіслав заперечення, в яких наголошував, що Гурівська сільська рада не мала законних підстав для задоволення заяви позивача через її невідповідність вимогам частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 у квітні 2021 року подав до Гурівської сільської ради заяву-клопотання від 12.04.2021 року, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території с. Василівка Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. (а.с. 21)
Вказана заява зареєстрована в Гурівській сільській раді 12.04.2021 року за №147.
Листом секретаря Гурівської сільської ради №01-18/911/1 від 15.06.2021 року "Про розгляд заяви" позивача повідомлено про те, що на черговій сесії Гурівської сільської ради, яка відбулася 27.05.2021 року, було розглянуто проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 ", більшістю голосів депутатів сільської ради проект рішення не підтримано. (а.с. 5)
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
За правилами статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
За правилами частин 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Відтак, до повноважень Гурівської сільської ради, як представницького органу місцевого самоврядування, належить розпорядження землями комунальної власності Гурівської сільської територіальної громади, у тому числі передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, за встановленими статтею 121 цього Кодексу нормами.
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а виклав такі правові позиції щодо застосування статті 118 Земельного кодексу України:
"39…. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
40. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
41. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим. ...
65. Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
66. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
67. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
68. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
69. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
70. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.
71. Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини 6 статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов'язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
72. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови."
Суд зазначає, що відповідач, дотримуючись установленого законом порядку вирішення органами місцевого самоврядування питань регулювання земельних відносин, отримавши 12.04.2021 року заяву-клопотання позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, повинен був перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, - прийняти рішення про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.
Вирішення заяви (клопотання) повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Гурівської сільської ради, із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішень з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.
У відзиві на позов відповідач стверджував про те, що заява позивача від 12.04.2021 року була розглянута на пленарному засіданні восьмої сесії Гурівської сільської ради 27.05.2021 року. Оскільки ця заява не відповідала вимогам частини 6 статті 118 ЗК України щодо змісту та комплектності, відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Однак, таке рішення відповідач до суду не подав.
Натомість відповідач надав до суду витяг з протоколу засідання восьмої сесії восьмого скликання Гурівської сільської ради від 27.05.2021 року та результати поіменного голосування, з яких вбачається, що до порядку денного засідання ради було включено проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 ". Проте вказане рішення прийнято не було, оскільки при голосуванні пропозиції щодо прийняття проекту рішення із 21 депутатів сільської ради та сільського голови проголосували "за" - 1, "проти" - 15, а 6 депутатів не брали участі у голосуванні. Відтак цей проект рішення відхилено (не прийнято), оскільки він не набрав більшості голосів від загального складу ради (22). (а.с. 23 - 25, 26)
Про це секретар Гурівської сільської ради повідомив позивача листом №01-18/911/1 від 15.06.2021 року "Про розгляд заяви". У цьому листі відповідач не вказував позивачу на недоліки поданої ним заяви, зокрема на ненадання ним графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та не пропонував подати такі матеріали.
Суд вважає, що заява позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не розглянута відповідачем у строк та у спосіб, що встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки правовий акт органу місцевого самоврядування у формі рішення за результатами її розгляду прийнято не було.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач як представницький орган місцевого самоврядування та розпорядник земель комунальної власності, допустив протиправну бездіяльність, оскільки за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель комунальної власності, у встановлений строк та спосіб не прийняв рішення, передбачене нормами Земельного кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про землеустрій", про надання такого дозволу або про відмову у його наданні.
Вирішуючи похідну позовну вимогу про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивача від 12.04.2021 року та доданих до неї документів на відповідність їх вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності.
Позивач не спростував твердження відповідача про те, що у доданих до заяви документах були відсутні графічні матеріали, на яких позначено бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки. Такі графічні матеріали позивач суду також не надав.
Крім того, Законом України №2145-XI від 24.03.2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року. Строк дій воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №341/2022 від 17.07.2022 року.
Отже на дату ухвалення судом рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України №389-VIII від 12.05.2015 року. До припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Ці обставини не дозволяють суду задовольнити позов у спосіб зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про що той просить у позові.
Тож з огляду на визнання протиправною бездіяльності відповідача, зважаючи на чинне правове регулювання, належним способом захисту та відновлення прав позивача буде зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на пленарному засіданні Гурівської сільської ради та прийняти відповідне рішення.
Позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно зі статтею 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі №420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі №1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Позивач на підтвердження розміру своїх витрат на правничу допомогу адвоката надав такі документи: договір про надання правової допомоги від 01.12.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гончаренком В.О., розрахунок вартості надання правничої допомоги від 01.02.2022 року, акт надання правничої допомоги від 01.02.2022 року, розрахункову квитанцію серії ААКЄ №075329 від 01.02.2022 року про сплату 3000 грн. за договором про надання правової допомоги від 01.12.2021 року. (а.с. 35 - 41)
Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2/3), що становить 2000 грн.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Гурівської сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у встановлений законодавством строк та спосіб.
Зобов'язати Гурівську сільську раду розглянути на її пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Гурівської сільської ради.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш