20 липня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/11396/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_2 )
до відповідача: Військова частина НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_3)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування індексації грошового забезпечення (базовий місяць січень 2008 року) за період з 01.01.2016 року по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачеві (базовий місяць січень 2008 року) за період з 01.01.2016 року по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу з 28.02.2015 року у військовій частині НОМЕР_5 (НОМЕР_3) за контрактом та був звільнений 06.08.2016 року у зв'язку із закінченням строку контракту відповідно до наказу командира військової частини від 06.08.2016 року №219. У період з 12.11.2017 року по 13.05.2015 року знову проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 та був виключений зі списків військової частини наказом командира від 13.05.2019 року №133 у з'язку з переведенням до іншої військової частини. Відповідач на письмове звернення позивача від 20.10.2021 року щодо підстав не нарахування та не виплати індексації в період з 01.01.2016 по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року, не відреагував.
Позивач вважає вказану бездіяльність протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою суду від 10.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи та встановлено процесуальні строки.
11.03.2022 суд ухвалою продовжив процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, встановивши відповідачеві десятиденний строк для подання відзиву на адміністративний позов з дня вручення даної ухвали.
Ухвалу направлено сторонам 29.03.2022, проте вказане відправлення, направлене на адресу відповідача, повернуто відділенням «Укрпошти» з довідкою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України) зазначена ухвала суду вважається врученою відповідачу.
Проте суд, ухвалою від 19.04.2022 року, у зв'язку з введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та тимчасовою дією правового режиму воєнного стану, вдруге продовжив процесуальний строк для подання відзиву.
Відповідач не скористався правом подати відзив на адміністративний позов.
Суд дійшов висновку, що попри введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 року ситуація в Кіровоградській області є контрольованою, державні органи, підприємства, установи та організації різних форм власності, в тому числі ПАТ «УКРПОШТА», продовжують функціонувати, відтак, відповідач об'єктивно мав можливість надати суду необхідні для вирішення справи по суті процесуальні документи та докази, тому судом 06.07.2022 винесено ухвалу про витребування документів у відповідача. Ухвалу направлено 11.07.2022 на офіційну електронну адресу відповідача для виконання, встановлено строк для надання витребуваних доказів тривалістю 5 днів з дня отримання ухвали. 12.07.2022 року секретарем судового засідання складено довідку про те що підтвердження про отримання ухвали від відповідача не надійшло.
Відповідно до частини 3 статті 129 КАС України у випадку складення секретарем судового засідання довідки щодо не надходження підтвердження про отримання повідомлення, направлений документ вважається врученим з моменту складення секретарем такої довідки, тобто з 12.07.2022.
У встановлений судом строк відповідач вимоги ухвали не виконав, про неможливість подати докази, витребувані судом, не повідомив.
Вирішуючи справу за наявними матеріалами у справі, суд встановив наступне.
Позивач проходив службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 у період з 28.02.2015 по 06.08.2016 та з 12.11.2017 по 13.05.2019 року про що свідчать записи у військовому квитку серія НОМЕР_2 (а.с. 15-18).
За періоди з 01.01.2016 року по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року позивачу, за його твердженням, нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення не в повному обсязі.
Позивач 20.10.2021 року звернувся до відповідача із заявою (направлено рекомендованим листом з повідомленням «смс» про вручення), в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з лютого 2016 по травень 2019 року (а.с.8-9) та отримав смс повідомлення про вручення відповідачеві листа 28.10.2021 року, проте відповіді на заяву не отримав.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частинами першою, другою статті 101 Кодексу Цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (далі по тексту - Закон №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України (далі Закон №1282).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі по тексту - Порядок №1078) і поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 Порядку №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 18 Закону України № 2017-ІІІ визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статті 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідний рік.
Згідно з пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Невиплата індексації є обмеженням права особи на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у пункті 23 справи «Сук проти України» від 10.03.2011, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Відповідачем не спростовано твердження позивача щодо ненарахування останньому індексації грошового забезпечення, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не сплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року.
Позиція суду відповідає змісту позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 12.12.2018 у справі № 825/874/17 та від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17.
Оскільки реалізація позивачем права на отримання індексації грошового забезпечення базується на нормах, передбачених Законом №1282-ХІІ та Порядком №1078, які є чинними, не виконання відповідачем цього обов'язку, не залежно від наявності чи відсутності бюджетних призначень, є протиправним.
Отже відповідачем протиправно було не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення позивача, тому позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині визначення місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, задоволенню не підлягають, оскільки визначення базового місяця відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Суд зазначає, що не проведення та невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах та у не повному обсязі є протиправним обмеженням Конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17), яку суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, право на індексацію грошового забезпечення позивача порушено, а тому підлягає відновленню в судовому порядку.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання відповідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення у періоди з 01.01.2016 року по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 року по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року у розмірі меншому ніж передбачено законом.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 06.08.2016 року та з 12.11.2017 року по 28.02.2018 року у розмірі, передбаченому чинним законодавством, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статей 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко