22 липня 2022 року № 320/13421/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Рокитнянської селищної ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 32233780500:05:006:0022 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Рокитнянську селищну раду на найближчому пленарному засіданні Рокитнянської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 322378050:05:006:0022 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства та передати її у власність громадянці ОСОБА_1 .
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позову, позивач зазначає, що Земельний кодекс України містить імперативну вимогу прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки та передати її у власність у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Позивач вказує, що оскільки Відповідачем було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що заява позивача вже тривалий час розглядається на пленарних засіданнях сесій Рокитнянської селищної ради, але рішення по суті розгляду даної заяви не приймається, оскільки не набирає дві третини голосів депутатів від загального складу ради. На думку відповідача відсутність потрібної кількості голосів депутатів по питанню розгляду заяви позивача не свідчить про протиправну бездіяльність Рокитнянської селищної ради.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 26.10.2021 (суддя Терлецька О.О.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 23.06.2022 справу №320/13421/21 прийнято до провадження судді Леонтовича А.М.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10076/15-20-сг від 11.06.2020 був наданий дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1 га, яка розташована на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного рішення на замовлення позивача ПП «Кадастр» був розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 32233780500:05:006:0022, яка розташована на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність спірної земельної ділянки у порядку, передбаченому ст. 186-1 ЗК України (яка була чинною під час розроблення проекту), 26.06.2020 був погоджений Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області.
Згідно постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 утворено у Київській області Білоцерківський район у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, території яких були затверджені за розпорядженням Кабінету Міністрів України.
10.12.2020 Рокитнянська селищна рада набула повноважень органу місцевого самоврядування, що представляє Рокитнянську селищну територіальну громаду (у складі Рокитнянської, Бирюківської, Бушевської, Житньогірської, Запруднянської, Луб'янської, Маківської, Насташівської, Ольшаницької Острівської, Ромашківської, Савинецької, Синявської, Телешівської та Шарківської територіальних громад) та стала правонаступником Бирюківської сільської ради. Загальний склад Рокитнянської селищної ради становить 26 депутатів та селищний голова. Наведене підтверджується рішеннями відповідача від 10.12.2020 №27 «Про початок реорганізації Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області шляхом приєднання до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області» та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бирюківської сільської ради.
30.06.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.
16.09.2021 на пленарному засіданні Рокитнянської селищної ради, рішення щодо затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не було прийнято.
22.09.2021 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.
08.10.2021 на пленарному засіданні Рокитнянської селищної ради, рішення щодо затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не було прийнято.
Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю Рокитнянської селищної ради позивач звернулась з даним позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ч.ч. 1 - 3 та 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно із п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
VI. Оцінка суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до такого.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Відповідно ч. 9 ст. 118 ЗК, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже з аналізу ч. 9 ст. 118 ЗК України випливає, що прийняття рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є обов'язком органу місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 15 ст. 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 11 ст. 122 ЗК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до ч. 9 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Системний аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що законодавець чітко передбачив підстави, процедуру, строки і можливі види правомірних рішень органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування по розгляду клопотання (заяви) громадянина про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Виходячи із вимог, встановлених ст. 118 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 та ч. 9 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян включає наступні етапи:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність,
6) прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування у двотижневий строк рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Водночас, процедура розгляду земельних питань на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, має свої особливості, оскільки вона стосується роботи колегіального органу. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 46, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.118 ЗК України процедура розгляду колегіальним органом, яким є Рокитнянська селищна рада, питання про затвердження документації із землеустрою за заявою громадянина включає наступні етапи:
1) включення земельного питання до порядку денного пленарного засідання;
2) попередній розгляд земельного питання на профільній постійній комісії ради та підготовка нею проекту рішення з своїх врахуванням висновків і рекомендацій;
3) затвердження порядку денного пленарного засідання;
4) доповідь та обговорення земельного питання депутатами на пленарному засіданні;
5) голосування по земельному питанню;
5) прийняття рішення;
6) підписання прийнятого рішення та його оприлюднення.
Таким чином, документація із землеустрою вважається затвердженою колегіальним органом, коли, у встановлений законом спосіб послідовно реалізовані всі етапи та прийнято відповідне рішення, яке набрало чинності.
Для реалізації свого права на приватизацію спірної земельної ділянки позивачу залишилось пройти завершальну стадію прийняття Рокитнянською селищною радою рішення про затвердження, розробленого проекту землеустрою та передачу позивачу у власність спірної земельної ділянки. Всі інші етапи, передбачені законодавством, позивач виконала.
З вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України (яка була чинною під час розроблення проекту землеустрою, поданого позивачем), а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Як вбачається з матеріалів справи проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність спірної земельної ділянки у порядку, передбаченому ст. 186-1 ЗК України (яка була чинною під час розроблення проекту землеустрою, поданого позивачем), був погоджений Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, що є підтвердженням відповідності такого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
З матеріалів справи слідує, що на пленарних засіданнях 12 сесії, 13 сесії Рокитнянської селищної ради восьмого скликання до поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачем не висувалось жодних зауважень.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рокитнянська селищна рада є органом місцевого самоврядування Рокитнянської селищної територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України, а тому Рокитнянська селищна є суб'єктом владних повноважень, чиї рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Як суб'єкт владних повноважень Рокитнянська селищна рада не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділена законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на неї. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України, оскільки останній зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись наведеними приписами Конституції України, ЗК України Рокитнянська селищна рада зобов'язана вжити заходів до своєчасного у двотижневий строк розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки по встановленій законом процедурі.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем заяви позивача разом з поданим проектом землеустрою на 12 сесії, 13 сесії на пленарних засіданнях були присутні не менше 20 депутатів Рокитнянської селищної ради, в тому числі Рокитнянський селищний голова, тобто дві третини голосів депутатів від загального складу ради, які приймали участь у розгляді питань порядку денного та становили потрібний кворум для прийняття рішень щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність відповідно до вимог, встановлених абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Тобто відповідач міг і повинен був прийняти рішення по суті розгляду заяви позивача від про затвердження проекту землеустрою та передачі їй у власність спірної земельної ділянки.
Натомість Рокитнянська селищна рада без належних нормативних підстав не виконує встановлених ч. 9 ст. 118 ЗК України своїх повноважень щодо прийняття у встановлений законом двотижневий строк рішення про затвердження поданого позивачем проекту землеустрою та передачі їй у власність спірної земельної ділянки. Відтак відмови Рокитнянської селищної ради у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення їй спірної земельної ділянки у власність свідчать про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Не приймаючи у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду заяви позивача, Рокитнянська селищна рада діє не у спосіб, що передбачений ст. 118 ЗК України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», недобросовісно та необґрунтовано. А сам факт не прийняття Рокитнянською селищною радою жодного із рішень, передбачених ст. 118 ЗК України, за наслідками розгляду поданого позивачем проекту землеустрою згідно заяви свідчить про протиправну бездіяльність Рокитнянської селищної ради.
Тому, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Рокитнянської селищної ради, що виключить в подальшому її ухилення від виконання своїх повноважень по розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки мені у власність у передбачений законом спосіб.
У постанові Верховного Суду від 02.02.2016 у справі №804/14800/14, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Судом встановлено, що позивачем, звертаючись до відповідача разом із заявою про затвердження проекту землеустрою, було подано і сам погоджений проект землеустрою, що свідчить про те, що ОСОБА_1 виконала всі, передбачені законом вимоги для приватизації спірної земельної ділянки. Крім того будь-які зауваження до цього проекту землеустрою з боку Рокитнянської селищної ради відсутні, жодні правові підстави не прийняття відповідачем рішення про затвердження, поданого позивачем проекту землеустрою, відсутні.
Суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві, про те, що не приймаючи рішення по суті розгляду заяви позивача, посилаючись на відсутність потрібного кворуму голосів (дві третини голосів від загального складу ради) Рокитнянська селищна рада діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, оскільки повноваження по розгляду проекту землеустрою, встановлені ст. 118 ЗК України, не є дискреційними, а порядок їх реалізації, передбачає лише один вид правомірної поведінки обов'язок у встановлений двотижневий строк затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язати Рокитнянську селищну раду на найближчому пленарному засіданні Рокитнянської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передати її у власність громадянці ОСОБА_1 .
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Здійснивши системний аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов'язком, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, як встановлення судового контролю, і ненадання позивачем доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для визнання обгрунтованою вимогою позивача у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, шляхом подання звіту про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Зі змісту позовної заяви не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть в подальшому очікуваного результату, або, що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.08.2018 у справі №235/7638/16-а.
Позивач не навів жодних обґрунтувань та не надав жодних доказів, які б підтверджували необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, а тому вимоги в цій частині є необгрунтованими.
VII. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 500,00 грн.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).
Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята). У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правничої допомоги №69а від 19.10.2021, додаток №1 до договору від 19.10.2021, акт виконаних робіт від 01.11.2021, квитанція від 20.10.2021.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
З огляду на надані суду документи,на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 500,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Рокитнянської селищної ради.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 32233780500:05:006:0022 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність ОСОБА_1 .
Зобов'язати Рокитнянську селищну раду (код ЄДРПОУ 04358997; місцезнаходження: 09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 2) на найближчому пленарному засіданні Рокитнянської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 322378050:05:006:0022 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства та передати її у власність громадянці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рокитнянської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04358997; місцезнаходження: 09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 2) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 22.07.2022