22 липня 2022 року № 320/302/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 06.06.2021 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом другої групи, отримує пенсію по інвалідності 2 групи, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Враховуючи відмову відповідача у здійсненні нарахування та виплати пенсійних виплат у добровільному порядку, позивач звернулвся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних доказів або пояснень суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 04.01.1998.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.05.1986 по 08.05.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування цивільної оборони Іванківського АТП-11067 Київського обласного управління вантажного автотранспорту відповідно до плану Цивільної оборони Іванського району та розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області від 26.04.1986 і був залучений до евакуації населення міст Прип'ять та Чорнобиль, що підтверджується довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 10.05.2006 №01-08/417.
Відповідно до довідки до Акта огляду МСЕК Сер. КИО-1 №098423 від 10.03.1999 позивачу з 15.01.1999 встановлено другу групу інвалідності довічно. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
07.05.19999 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_2 та вкладку до нього учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №1 №136271.
10.05.2006 Іванківське управлінням праці та СЗНвидано позивачу посвідчення інваліда 2 групи внаслідок війни серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (Управління обслуговування громадян) листом від 26.12.2021 відмовило у здійсненні такого перерахунку з тих підстав, що відповідно до статті 59 Закону №796, Порядку №1210 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 за № 543 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”) пенсія по інвалідності за бажанням осіб обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Відповідач вказав, що оскільки позивач не відноситься до кола осіб, зазначених у Порядку №1210, тому пенсія позивача не може бути обчислена з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-XII) встановлено, що вказаний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Частиною 3 ст.59 Закону № 796-XII у редакції Закону України “Про внесення змін до вказаного Закону від 05 жовтня 2006 року № 231-V” було закріплено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Тобто, наведеною нормою, чинною до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII частину третю ст. 59 Закону №796-XII з 01 жовтня 2017 року викладено у новій редакції, якою передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Отже, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на яких розповсюджується вказана норма: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань; особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Відтак, право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічного висновку щодо одночасної необхідності дотримання вказаних вище критеріїв дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 11.12.2018 у справі № 822/1346/18, від 26.03.2019 у справі № 816/99/18.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення “дійсної строкової”, що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Як наслідок, положення ч.3 ст.59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, є такими, що суперечать Конституції України.
Згідно зі ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що чинними після 25 квітня 2019 року є положення ч.3 ст.59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру згідно з ч.3 ст.59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” з 26 квітня 2019 року.
Зазначений правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 25.02.2019, ухваленого в зразковій справі №520/1972/19 (провадження №Пз/9901/11/19).
Тобто, для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У ч.6 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
При цьому, статтею 10 Закону № 796-XII врегульовано, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Примітка до вказаної статті закріплює, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №1240/2088/18, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних належних доказів щодо призову позивача, як військовозобов'язаного на військові збори, або проходження ним військової служби в період його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у період з 02.05.1986 по 08.05.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування цивільної оборони Іванківського АТП-11067 Київського обласного управління вантажного автотранспорту відповідно до плану Цивільної оборони Іванського району та розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області від 26.04.1986 і був залучений до евакуації населення міст Прип'ять та Чорнобиль, що підтверджується довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 10.05.2006 №01-08/417.
Відповідно до довідки до Акта огляду МСЕК Сер. КИО-1 №098423 від 10.03.1999 позивачу з 15.01.1999 встановлено другу групу інвалідності довічно. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
07.05.19999 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_2 та вкладку до нього учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №1 №136271.
10.05.2006 Іванківське управлінням праці та СЗНвидано позивачу посвідчення інваліда 2 групи внаслідок війни серії НОМЕР_3 .
Отже, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби Цивільної оборони Київської області - зведених автоколон по перевезенню еваконаселення, які були сформовані з техніки та особового складу невоєнізованих формувань цивільної оборони автотранспортних підприємств області від Іванківського АТП-11067, не у статусі військовослужбовця, а саме у період 02.05.1986 по 08.05.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працюючи водієм грузових автомобілів Іванківського АТП-11067, а тому не може бути віднесений до категорії військовослужбовців відповідно до зазначених вище положень законодавства.
Військового квитка позивача матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець, суд дійшов висновку про те, що дія статті 59 Закону №796 на нього не поширюється.
Посилання позивача на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/20И (402/19, 1737/19) є безпідставними, оскільки суд зазначає, що положення ч.3 ст.59 Зaкoну №796 в частині “дійсної строкової” втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року, водночас, для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких розповсюджується норма ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у чинній редакції.
За таких обставин, суд вважає, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.05.2021 у справі №320/7028/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 97267774), від 03.06.2021 у справі №320/4932/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 97392887).
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статями 242-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.