22 липня 2022 року м. Ужгород№ 260/2280/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, а саме:
1. Визнати протиправною і незаконною дію Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області по застосуванню обмеження з 07.05.2020 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
2. Зобов'язати Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області здійснити з 07.05.2020 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії, виходячи з 80% від розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці №33/27-3 від 30.04.2021 року, виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС по Закарпатській області", з урахуванням виплачених сум;
3. справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ. При призначенні пенсії така була нарахована із розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення. У березні 2018 року при здійсненні перерахунку пенсії її розмір був зменшений до 70%. На підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №260/4348/20 відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 року у розмірі 80% сум грошового забезпечення. 30.04.2021 року Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС по Закарпатській області" видано оновлену довідку №33/27-3 від 30.04.2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на листопад 2019 року. Однак пенсійний орган відмовив у здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної оновленої довідки. Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у справі №260/5441/21, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду у Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки №33/27-3 з 30.04.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказує на те, що при черговому перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі 260/5441/21 розмір такої перераховано з розміру 70% сум грошового забезпечення та застосовано обмеження максимальним розміром. Вважає такі дії пенсійного органу протиправним та такими, що порушують його соціальні права.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
13.07.2022 року відповідач подав відзив на позов, із змісту якого вбачається, що такий з позовом не погоджується, так як порядок визначення розміру пенсії та його максимальної величини у відсотковому відношенні відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43) визначено ст. 13 Закону №2262-ХІІ. Проте, до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ внеслись зміни, згідно яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. А відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу було призначено пенсію в розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.
У березні 2018 року на виконання вимог Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року та виплату пенсії позивачу виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, який визначений ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ.
Вважаючи протиправними дії відповідача ОСОБА_1 оскаржив такі в судовому порядку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №260/4348/20, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії позивача за вислугу років у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.
30.04.2021 року Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС по Закарпатській області" видано оновлену довідку №33/27-3 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на листопад 2019 року. Однак пенсійний орган відмовив у здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної оновленої довідки.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у справі №260/5441/21, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки №33/27-3 від 30.04.2021 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення починаючи з 07.05.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу з 07.05.2020 року на підставі довідки № 33/27-3 від 30.04.2021 року, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС по Закарпатській області".
При проведенні такого перерахунку відповідач повторно зменшив розмір пенсії позивача з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та застосував обмеження максимальним розміром, що підтверджується листом відповідача від 20.06.2022 року №1890-2234/Л-02/8-0700/22.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-ХІІ, відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частинами 2 та 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, пенсіонерам підлягає здійснювати перерахунки пенсії на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» (далі - Порядок №45 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку №45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Пунктом 3 Порядку №45 визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 5 Порядку №45 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Відповідно до пункту 1 Постанови №103 (надалі у редакції, чинній на час проведення позивачу перерахунку пенсії з 01.01.2018 року) перерахунку підлягають пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно пункту 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р.
Однак, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано протиправними та нечинними. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року та постановою Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 826/3858/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року залишено без змін.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, з 05.03.2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Як встановлено судом, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року. При цьому основний розмір пенсії обчислений відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ із застосуванням максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, передбаченого цим Законом, в редакції, чинній на момент проведення перерахунку.
У даному разі максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років, відповідачем обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ, згідно якої він не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Зазначена норма введена Законом №1166-VІІ, який набрав чинності 01.04.2014 року, тобто після призначення пенсії позивачеві.
На момент призначення пенсії позивачеві, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ, не повинен був перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення і саме з урахуванням даного максимального розміру пенсії позивачеві призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80% від суми грошового забезпечення.
При цьому, як встановлено судом, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №260/4348/20 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з урахуванням 80% відповідних сум грошового забезпечення. У свою чергу, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у справі №260/5441/21 позивачу проведено перерахунок пенсії з 07.05.2020 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Однак, відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з 07.05.2020 року повторно обчислено основний розмір пенсії із застосуванням максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, передбаченого цим Законом, в редакції, чинній на момент проведення перерахунку, а саме з урахуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зазначає, що внаслідок дії Закону №1166-VІІ рівень фінансового забезпечення пенсіонерів, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262-ХІІ, в частині визначення максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, погіршився.
Разом з цим, стаття 13 Закону №2262-ХІІ врегульовує порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Слова «призначення» та «перерахунок» не є тотожними і відповідно носять різний зміст. Зокрема, під «призначенням» в Законі №2262-ХІІ необхідно розуміти первинні дії органів Пенсійного фонду України щодо соціально-фінансового забезпечення особи, яка вийшла на пенсію, тоді як, під «перерахунком» необхідно розуміти вторинні дії органів Пенсійного фонду України щодо поліпшення соціально-фінансового забезпечення особи. Призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення.
При цьому, враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії позивача при призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому, при здійсненні перерахунку пенсії. Зазначене твердження, обґрунтоване положеннями статті 22 Конституції України відповідно до якої, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Окремо, слід зазначити, що застосований відповідачем підхід до перерахунку пенсії позивачеві, суперечить такому обов'язковому елементу верховенства права, як юридична визначеність, оскільки відповідачем, при здійсненні перерахунку пенсії з 07.05.2020 року, змінено базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ, шляхом зменшення процентної ставки з 80 до 70 відповідних сум грошового забезпечення.
За таких обставин, суд вважає, що при розрахунку розміру пенсії позивача на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС по Закарпатській області" від №33/27-3 від 30.04.2021 року, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент призначення пенсії і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.04.2018 року у справі № 175/1665/17 (№К/9901/9550/18) та від 24.04.2018 року у справі №686/12623/17 (К/9901/849/17), яку суд відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд у цій справі приходить до висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення позивачу розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії з 07.05.2020 року, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити позивачу з 07.05.2020 року перерахунок пенсії за вислугу років, обчисленої із застосуванням 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Щодо вимоги здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 р.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, то суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19.
Суд зазначає, що юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.
Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заява N 68385/10 та N 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Дослідженими доказами у матеріалах справи встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області при здійсненні перерахунку пенсії з 07.05.2020 року, змінено базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ, шляхом зменшення процентної ставки з 80 до 70 відповідних сум грошового забезпечення та шляхом обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. А тому, відповідач, обмежуючи позивачеві розмір пенсійних виплат, діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу у належному розмірі, натомість судом встановлено порушення прав позивача.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 28.06.2022 року.
Вказаний судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 80% до 70% грошового забезпечення при її перерахунку з 07.05.2020 року на підставі довідки №33/27-3 від 30.04.2021 року та застосування обмеження максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) здійснити з 07.05.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на підставі довідки № 33/27-3 від 30.04.2021 року без обмеження максимальним розміром, виходячи з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок коп.), що сплачений відповідно до квитанції від 28.06.2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС.А. Гебеш