22 липня 2022 року м. Ужгород№ 260/1545/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , скасувати рішення №072350006170 від 24.01.2022 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до п. 1ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 21.07.1980 року по 20.10.1980 року у Виноградівському СУ «Промбуд» треста «Закарпатбуд», з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ №121 треста «Центрстальконструкція», з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року у Бурхатовському ЛПБ.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з врахуванням періодів роботи з 21.07.1980 року по 20.10.1980 року у Виноградівському СУ «Промбуд» треста «Закарпатбуд», з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ №121 треста «Центрстальконструкція», з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року у Бурхатовському ЛПБ.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при розгляді заяви про призначення йому пенсії відповідачем не враховано періоди роботи з 21.07.1980 року по 20.10.1980 року у Виноградівському СУ «Промбуд» треста «Закарпатбуд», оскільки дата заповнення трудової книжки 17.01.1983 року, а записи внесені раніше цієї дати, що порушує вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ №121 треста «Центрстальконструкція» так як відсутня довідка або інша інформація про реорганізацію підприємства; з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року у Бурхатовському ЛПБ через відсутність підстави видачі довідки.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року відкрито спрощене позовне провадження.
17.05.2022 року, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком із огляду на відсутність у останнього необхідного страхового стажу (28 років).
Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 17.01.2022 року позивач звернувсяГоловного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підтвердження свого страхового стажу надав визначені Порядком подання та оформлення документи для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням № 072350006170 від 24.01.202 року відповідачем відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 по віку згідно п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із-за відсутності необхідного 28-ми річного стажу роботи, а саме:
- з 21.07.1980 року по 20.10.1980 року у Виноградівському СУ "Промбуд" треста "Закарпатбуд" не враховано до стажу роботи, оскільки дата заповнення трудової книжки 17.01.1983 року, а записи внесені раніше цієї дати, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 р.;
- з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ № 121 треста «Центрстальконструкція» не враховано через відсутність довідки або іншої інформації про реорганізацію підприємства
- з 31.05.1985 р. по 25.10.1985 р. у Бархатовському ЛПБ також не враховано до стажу роботи через відсутність підстави видачі довідки від 19.08.1987 року.
Основною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії є невідповідність записів у трудові книжці Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та довідки.
Із позовної заяви вбачається, що позивач вказує на те, що видавали і заповнювали його трудову книжку після повернення з армії, а тому дата заповнення такої зазначена 17 січня 1983 року.
Судом досліджено довідку, яка видана Бархатовською лісоперевалочною базою 19.08.1989 року. Так, дана довідка містить інформацію про те, що ОСОБА_1 дійсно працював у період з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року у Бархатовському ЛПБ робочим сплаву. Вказана довідка містить підпис та печатку організації та в такій зазначено, що видана саме для підтвердження стажу (а.с 8).
Із дослідженої копії трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював у період з 21.07.1980 року по 20.10.1980 р. у Виноградівському СУ "Промбуд" треста "Закарпатбуд" каменщиком - монтажником конструкцій, з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ № 121 треста "Центрстальконструкція" монтажником желізо-бетонних конструкцій по 4 розряду.
При цьому, суд констатує, що зазначені записи не містять неправильностей чи неточностей та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях тобто всі записи про прийняття та звільнення позивача з роботи є послідовним, вчинені за підписом відповідальних посадових осіб та скріплені печаткою організації, а тому не викликають сумніву у їх достовірності.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Під "страховим стажем" згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788).
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
Із записів у трудовій книжці вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював у період з 21.07.1980 року по 20.10.1980 р. у Виноградівському СУ "Промбуд" треста "Закарпатбуд" каменщиком - монтажником конструкцій, з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ № 121 треста "Центрстальконструкція" монтажником желізо-бетонних конструкцій по 4 розряду, а також відповідно до довідки від 19.08.1987 року ОСОБА_1 в період з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року працював у Бархатовському ЛПБ робочим сплаву.
Згідно п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Тому суд вважає, що відомості трудової книжки позивача є належним доказом підтвердження стажу роботи з 21.07.1980 року по 20.10.1980 р. у Виноградівському СУ "Промбуд" треста "Закарпатбуд" каменщиком - монтажником конструкцій та з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ № 121 треста "Центрстальконструкція" монтажником желізо-бетонних конструкцій по 4 розряду.
Разом з тим, довідка, яка видана Бархатовською лісоперевелочною базою від 19.08.1987 року підтверджує стаж роботи ОСОБА_1 в період з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року робочим сплаву.
Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права щодо включення спірного періоду в страховий стаж при призначення йому пенсії за віком, у зв'язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки яка є основним документом необхідним для його підтвердження.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
Тому, проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд дійшов висновку, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження. При цьому, суд враховує те, що згідно із законодавчими нормами основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в конкретному випадку - довідка про підтвердження стажу.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми суд вважає достатніми та належними доказами відповідні записи трудової книжки ОСОБА_1 для підтвердження трудового стажу з 21.07.1980 року по 20.10.1980 року у Виноградівському СУ «Промбуд» треста «Закарпатбуд», з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ №121 треста «Центрстальконструкція», а також згідно довідки, виданої Бархатовською лісоперевалочною базою від 19.08.1987 року: з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року у Бархатовському ЛПБ, а тому висновок ГУ ПФУ в Закарпатській області про те, що такий не може бути врахований, є безпідставними.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою до органу Пенсійного фонду України мав право на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.
У зв'язку із не врахуванням відповідачем оскаржуваного періоду роботи до загального трудового стажу позивача для призначення пенсії за віком, останнім порушено право позивача на призначення пенсії, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
На підставі вказаного суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії позивачу №072350006170 від 24.01.2022 року є протиправним, а тому з метою захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов'язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу період роботи з 21.07.1980 року по 20.10.1980 року у Виноградівському СУ «Промбуд» треста «Закарпатбуд», з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ №121 треста «Центрстальконструкція», з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року у Бархатовському ЛПБ та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.
Щодо позовної вимоги позивача про призначення пенсії за віком, то така задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для призначення пенсії за віком.
В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення, перерахунку пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 21.07.1980 року по 20.10.1980 року у Виноградівському СУ «Промбуд» треста «Закарпатбуд», з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ №121 треста «Центрстальконструкція», з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року у Бурхатовському ЛПБ. та повторно розглянути заяву про призначення пенсії, з зарахуванням до трудового стажу періоду роботи, який викладений у даному рішенні суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач по справі, як суб'єкти владних повноважень, не виконав покладені на нього обов'язки щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області № 072350006170 від 24.01.2022 року "Про відмову у призначенні пенсії".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до загального трудового стажу періоди роботи з 21.07.1980 року по 20.10.1980 року у Виноградівському СУ «Промбуд» треста «Закарпатбуд», з 12.11.1985 року по 24.02.2000 року в Закарпатському СУ №121 треста «Центрстальконструкція», з 31.05.1985 року по 25.10.1985 року у Бурхатовському ЛПБ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.А. Гебеш