Справа № 466/2602/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/523/22 Доповідач: ОСОБА_2
18 липня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2022 року,
з участю прокурора ОСОБА_7
оскарженою ухвалою клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами - задоволено. Звільнено засудженого ОСОБА_8 умовно-достроково від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами терміном на три роки, призначеного вироком Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року.
Не погоджуючись із даною ухвалою, прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2022 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, призначеного за вироком Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року скасувати, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме статті 81 КК України, застосування якої є допустимим в частині звільнення від додаткового покарання лише при розгляді клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування основного покарання, яке у даному випадку судом не розглядалось.
Практика Львівського апеляційного суду (ухвала від 16 грудня 2021 року, провадження 11-кп/811/1034/21, справа № 686/3049/20) також вказує на те, що діючим на даний час законодавством не передбачено можливість умовно-дострокового звільнення від додаткового покарання осіб, які відбувають лише додаткове покарання.
Таким чином, висновок суду про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування додаткового покарання суперечить положенням ст. 81 КК України.
ОСОБА_8 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що неявка апелянта не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
З матеріалів справи встановлено, що вироком Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 3 роки.
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2019 року, після відбуття 1/2 строку основного покарання, ОСОБА_8 було умовно-достроково звільнено від відбування основного покарання за вироком Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року із залишенням додаткової міри покарання.
ОСОБА_8 з 13 листопада 2019 перебуває на обліку в Шевченківському РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області. За час перебування на обліку ОСОБА_8 зарекомендував себе з позитивної сторони, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, скарг та нарікань відносно ОСОБА_8 в орган пробації не поступало.
ОСОБА_8 відбув більше 1/2 строку додаткового покарання.
Також, ОСОБА_8 з 31 липня 2020 року працює менеджером з продажу у ТзОВ «Бош Центр». Згідно посадової інструкції, для виконання покладених на нього обов'язків, засудженому необхідне посвідчення водія для виїзду у відрядження службовим чи власним транспортом.
Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 у засудженого в шлюбі з ОСОБА_9 народилася дочка ОСОБА_10 . Під час медичного обстеження у дружини виявлено онкологічне захворювання, а тому, виникла необхідність у користуванні сімейним автомобілем для поїздок у медичні заклади.
За час перебування на обліку в Шевченківському РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській обласні ОСОБА_8 покладені судом обов'язки виконував належним чином, порушень не допускав, до адміністративної відповідальності не притягався, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
В постанові Пленуму Верховного Суду України №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002 року, наголошено на те, що звільнення від відбування додаткового покарання можливе тільки одночасно із звільненням від відбування основного покарання.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни невідбутної частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року, передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання.
У пункті 7 цієї постанови зазначено, що згідно з ч.1 ст. 81КК особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
З положень п.7,8 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002р. слідує, що саме при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування основного покарання, він може бути повністю або частково звільнений і від відбування призначеного додаткового покарання.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів зазначає, що діючим на даний час законодавством не передбачено можливість умовно-дострокового звільнення від додаткового покарання осіб, які відбувають лише додаткове покарання.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора є підставними і такими, що заслуговують на увагу.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а ухвала суду першої слід скасувати та відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 задоволити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2022 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, призначеного за вироком Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року скасувати.
Відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4