Справа № 461/3294/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/579/22 Доповідач: ОСОБА_2
19 липня 2022 року суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
з участю прокурорів ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року задоволено клопотання слідчого в ОСВ слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
Строк дії ухвали становить шістдесят днів, тобто до 29.08.2022 року включно.
Визначено заставу - 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_6 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок UA598201720355219002000000757, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.
Встановлено ОСОБА_6 , у випадку внесення застави, наступні обов'язки строком на два місяці з моменту внесення такої:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту (м. Київ), в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та підозрюваним ОСОБА_13 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_6 , що у випадку невиконання вищезазначених обов'язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя матиме право не визначати розмір застави.
Контроль за виконанням даної ухвали покладено на слідчого в ОСВ слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04 липня 2022 року та постановити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник покликається на те, що сторона захисту вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки. На думку сторони захисту, в даному випадку є підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Зазначає, що за результатом аналізу клопотання та долучених до нього матеріалів, останні не містять будь-яких доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Вказує, що доводи клопотання про застосування запобіжного заходу базуються на показаннях тих свідків, які є одночасно заявниками у даному кримінальному провадженні, в силу чого є прямо зацікавленими давати виключно покази на підтвердження своїх заяв, з огляду на що покази є невагомі та повинні розцінюватися критично. Жоден із свідків, в тому числі заявників, виходячи з їх показань безпосередньо та особисто не спілкувались із ОСОБА_6 у сприянні отримання будь-яких дозвільних документів та не отримував від ОСОБА_6 будь-яки вказівок, порад щодо необхідності вчинення дій, які носили б кримінально-правовий характер. Вказане, на переконання захисника, свідчить про невагомість вказаних доказів та необґрунтованість підозри у частини покликання на покази згаданих свідків.
Зазначає, що посилання прокурора на протокол обшуку 01.07.2022 є необґрунтованим, оскільки не доводить можливу причетність ОСОБА_6 до вказаного кримінального правопорушення, оскільки протокол обшуку не містить зазначення про те, що кошти вилучено безпосередньо у ОСОБА_6 , або під час передачі їх ОСОБА_6 . Вважає що підозра в частині покликання на протокол обшуку є необґрунтованою.
Наголошує, що долучені до клопотання матеріали негласних слідчих (розшукових) дій не зазначені у підозрі, та не містять відомостей та обставин кримінального правопорушення на які сторона обвинувачення покликається у підозрі, а навпаки такі спростовують та ставлять під сумнів викладені у підозрі відомості та обставини.
Стверджує, що із матеріалів справи неможливо встановити наявність фактів та інформації достатніх, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 міг вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КПК України, а тому підтверджують, що підозра є необґрунтованою та такою, що винесена передчасно, а наведені в ній висновки є суб'єктивною думкою сторони обвинувачення, що не підкріплена жодними доказами та фактичними обставинами справи.
Щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України захисник покликається на те, що ОСОБА_6 немає жодних намірів переховуватися від органів досудового слідства, у зв'язку з тим, що останній має постійне місце проживання. Крім того, у підозрюваного були вилучені усі грошові кошти, останній здав до ДМС закордонний паспорт, що фактично виключає будь-яку можливість для переховування від суспільства, підозрюваний не має мети знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний не володіє речами чи документами, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наголошує, що клопотання не містить інформації щодо способу та механізму реалізації впливу на потерпілого, свідка, інших підозрюваних, обвинувачених, оскільки невідомо хто наділений даним процесуальним статусом, а також експерта та спеціаліста. Звертає увагу, що клопотання не містить аргументованих та належним чином доведених доказів, що підтверджували б можливість ОСОБА_6 перешкоджати кримінальному провадженню, натомість після внесення застави та звільнення з-під варти підозрюваного, останній при відсутності повістки про допит самостійно виявив бажання надати пояснення щодо ситуації, в межах якої йому було вручено підозру.
Акцентує, що судом залишено поза увагою те, що ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, спрямованих на ухилення від слідства чи суду, та дотримувався належної процесуальної поведінки, жодних зауважень з цього приводу у прокурора та слідчого не було. Підозрюваний хворіє на ряд захворювань, при затриманні повідомляв про різке загострення гастриту, що відображено у протоколі. У зв'язку із станом здоров'я ОСОБА_6 змушений періодично проходити відповідне лікування, в тому числі стаціонарне, в силу наявних захворювань обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під ватою та перебування в умовах установи попереднього ув'язнення ставитиме під загрозу здоров'я та життя підозрюваного та може завдати непоправної шкоди.
Наголошує, що підозрюваний одружений з 2001 р., утримує неповнолітню дитину та дружину, а також непрацездатну, похилого віку, важкохвору, одиноку матір, яка потребує постійного лікування та постійного стороннього догляду, що здійснює виключно ОСОБА_6 . Підозрюваний характеризується виключно позитивно, має добру репутацію, більше 17 років займає відповідальні посади, у тому числі держслужбовця, за це тривалий період жодного разу не притягався до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності та не був під підозрою та не застосовувались заходи стягнення, має міцні соціальні зв'язки, вищу освіту, вчене звання «кандидата наук», займає високу громадську позицію, з початку Російської агресії, добровільно вступив та є у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), неодноразово нагороджувався за сумлінну працю, високий професіоналізм та має численну кількість нагород, подяк, грамот.
Заслухавши доповідь судді, захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 , яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону були дотримані у повному обсязі.
Згідно з матеріалами клопотання, що слідчими СВ Управління СБ України у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021140000000181 від 07.09.2021 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.07.2022 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, складено 02.07.2022 та цього ж дня вручено ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за наступних обставин:
Наказом голови Державної міграційної служби України № 67-кт від 14.04.2020 ОСОБА_6 призначено на посаду заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області).
Згідно зі ст. 18 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, яка ратифікована Верховною Радою України 18.10.2006 та набрала чинності для України 01.01.2010, кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно:
a) обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги, щоб ця посадова особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації чи державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги для ініціатора таких дій чи будь-якої іншої особи;
b) вимагання або прийняття державною посадовою особою чи будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, щоб ця особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації або державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги.
Згідно з вимогами ст. ст. 19, 68 Конституції України ОСОБА_6 зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також неухильно їх додержуватись.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20.08.2014 (далі - Положення), Державна міграційна служба України (далі - ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями ДМС є зокрема реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з підпунктами 8, 9, 33, 36, 38, 39 п. 4 вищевказаного Положення, ДМС відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в'їзду в Україну в передбачених законодавством випадках;
- приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України;
- здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності;
- надає адміністративні послуги відповідно до закону;
- виконує у межах повноважень, передбачених законом, правозастосовні і правоохоронні функції;
- здійснює інші повноваження, визначені законом.
Пунктом 7 зазначеного вище Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Відповідно до п. п. 1-10 Посадової інструкції заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, затвердженої головою ДМС України, до посадових обов'язків ОСОБА_6 належать:
- організовує та контролює роботу за здійсненням розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області;
- забезпечує реалізацію на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці державної політики у сферах еміграції, реєстрації фізичних осіб;
- забезпечує здійснення відповідно до закону державного контролю за дотриманням законодавства у сферах еміграції, реєстрації фізичних осіб, у передбачених законодавством випадках, притягнення порушників до адміністративної відповідальності;
- організовує надання адміністративних послуг відповідно до закону;
- організовує виконання у межах повноважень, передбачених законом, правозахисних функцій;
- здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Разом з цим, відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_6 є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Згідно з ст. 22 вказаного Закону, особам, зазначеним ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої ст. 3 вказаного Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Окрім цього, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи це зокрема інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно із Приміткою до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до Примітки 1 ст. 368 КК України, неправомірною вигодою в значному розмірі вважається вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно Примітки 2 ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», будучи працівником Державної міграційної служби України, є працівником правоохоронного органу та відповідно до Примітки 1 ст. 364 КК України, а також Примітки 2 ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 ч. 1 ст. 1).
Пунктами 16, 21, 28, 54, 81, 85 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018, визначено наступне:
- документи для оформлення посвідки подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства;
- працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті;
- керівник/заступник керівника територіального органу ДМС або керівник його структурного підрозділу, керівник/заступник керівника територіального підрозділу ДМС або особа, яка виконує його обов'язки, щодня здійснюють розподіл прийнятих (у тому числі уповноваженими суб'єктами) заяв-анкет між працівниками, які виконують функції з оформлення посвідки;
- видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну, після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки, зразок якої встановлюється МВС;
- контроль за виконанням працівниками територіальних підрозділів ДМС вимог цього Порядку здійснюється їх безпосередніми керівниками, а також працівниками територіальних органів ДМС, відповідальними за організацію відповідної роботи;
- керівники територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, уповноважених суб'єктів організовують роботу з оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну, видачі та обліку, визначають посадові обов'язки працівників та здійснюють контроль за їх виконанням, забезпечують навчання працівників та відповідають за дотримання ними вимог законодавства під час прийому заяв-анкет, оформлення та видачі посвідки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, громадянин Республіки Індія ОСОБА_14 , починаючи з 2010 року проживає на території України та з 31.08.2018 отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , термін котрої закінчується 20.09.2022.
У зв'язку із наближенням терміну завершення посвідки на тимчасове проживання, ОСОБА_14 вирішив звернутись до свого товариша ОСОБА_11 , котрий має дружні стосунки із службовими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, з метою отримання консультацій щодо законних шляхів отримання посвідки на постійне проживання в Україні.
В свою чергу ОСОБА_11 звернувся до заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 та попросив останнього допомогти Гош Прітвіраджу з отриманням консультації щодо видачі посвідки на постійне проживання в Україні, на що ОСОБА_6 погодився, однак повідомив ОСОБА_11 , щоб ОСОБА_14 звернувся до ОСОБА_13 .
У цей же час, у заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від Гош Прітвірадж за надання йому посвідки на постійне проживання в Україні, однак не бажаючи бути викритим у своїй злочинній діяльності, ОСОБА_6 у точно не встановленому місці та часі, але не пізніше 20.06.2022, залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_13 , якому повідомив, що до нього, ОСОБА_13 , по його, ОСОБА_6 , вказівці звернеться Гош Прітвірадж з питань надання консультацій щодо отримання посвідки на постійне проживання в Україні і ОСОБА_13 має переконати його, що для отримання такої посвідки необхідно надати неправомірну вигоду йому, ОСОБА_13 , для подальшої передачі ОСОБА_6 .
В подальшому, у червні 2022 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, Гош Прітвірадж, з метою отримання консультації щодо видачі посвідки на постійне проживання в Україні прибув до заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , що за адресою АДРЕСА_1 , з метою виготовлення посвідки на постійне проживання в Україні, де ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, переконав Гош Прітвіраджу, що він, як заступник начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в силу свого службового становища може допомогти Гош Прітвіраджу у безперешкодному виготовленні посвідки на постійне проживання в Україні, повідомивши, що йому необхідно буде надати неправомірну вигоду, однак жодних деталей не озвучував, а повідомив про необхідність отримання та виконання подальших вказівок у ОСОБА_13 , надавши його мобільний телефон для зв'язку.
В подальшому Гош Прітвірадж, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_6 , з метою викриття його злочинних дій звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів та з цього часу почав діяти під їхнім контролем.
21 червня 2022 року, близько 13.15 год., Гош Прітвірадж, за вказівкою ОСОБА_6 , домовившись із ОСОБА_13 про зустріч для обговорення деталей отримання посвідки на постійне проживання в Україні, прибув до закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що у АДРЕСА_1 .
В ході зустрічі ОСОБА_13 з'ясував у Гош Прітвіраджу деталі його перебування на території України та мету отримання посвідки на постійне проживання в Україні, після чого, реалізовуючи спільний із ОСОБА_6 злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, повідомив ОСОБА_14 про можливість отримання ним посвідки на постійне проживання в Україні, однак, в свою чергу, ОСОБА_13 не бажаючи бути викритим у злочинній діяльності, повідомив ОСОБА_14 про необхідність повторно звернутись до ОСОБА_11 , котрому ОСОБА_13 повідомить подальші деталі.
Після цього, 28.06.2022 ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_14 зателефонував до ОСОБА_13 та в ході телефонної розмови останній, зважаючи на їх дружні стосунки, бажаючи залучити до своєї та ОСОБА_6 протиправної діяльності ОСОБА_11 , повідомив що він, ОСОБА_13 , зможе допомогти отримати посвідку на постійне проживання в Україні Гош Прітвіраджу, однак останньому необхідно надати ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі, що буде озвучена в подальшому для її передачі ОСОБА_13 для заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , котрий безпосередньо буде видавати таку посвідку.
ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_13 та ОСОБА_6 , спрямований на одержання неправомірної вигоди від Гош Прітвіраджу, з метою викриття їх злочинних дій, 29.06.2022 звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів та з цього часу почав діяти під їхнім контролем.
В цей же день, 29.06.2022, в ході телефонної розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , будучи переконаним, що ОСОБА_11 погодився на залучення до протиправної діяльності, реалізовуючи спільний із ОСОБА_6 злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підтвердив ОСОБА_11 можливість виготовлення заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 посвідки на постійне проживання в Україні Гош Прітвіраджу та повідомив про необхідність надання для ОСОБА_6 за вчинення таких дій, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 10 000 доларів США (згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 29.06.2022 становило 292 549 грн.), що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значним розміром.
Так, 01.07.2022 близько 14.00 год, ОСОБА_13 діючи як пособник ОСОБА_6 , реалізовуючи спільний із ОСОБА_6 злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під час зустрічі із ОСОБА_11 біля приміщення Головного залізничного вокзалу м.Києва, що за адресою м. Київ, Вокзальна площа, 1, одержав для ОСОБА_6 від Гош Прітвірадж через ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США (згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 01.07.2022 становило 292 549 грн.), що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значним розміром, за виготовлення заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Індія ОСОБА_14 .
Отримавши неправомірну вигоду, цього ж дня, у період часу з 14.00 до 18.30 год., в невстановленому на даний час місці, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 розділили грошові кошти, а саме ОСОБА_6 одержав не менше 2000 доларів США, а ОСОБА_13 одержав не менше 1200 доларів США, після чого їх злочинна діяльність була припинена працівниками правоохоронних органів.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 - ч. 3 ст. 368 КК України: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Колегією суддів встановлено, що дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя перевірив законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.193 КПК України, ст.194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства, зокрема: заявою Гош Прітвіраджа від 20.06.2022; протоколами допитів свідка ОСОБА_14 від 22.06.2022 та 01.07.2022; заявою ОСОБА_11 від 29.06.2022; протоколами допитів свідка ОСОБА_11 від 01.07.2022; протоколом огляду мобільного телефону належного ОСОБА_11 від 01.07.2022; протоколом обшуку за адресою проживання ОСОБА_6 від 01.07.2022; протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України від 01.07.2022; протоколом обшуку за адресою проживання ОСОБА_13 від 01.07.2022; протоколом обшуку транспортного засобу ОСОБА_13 від 01.07.2022; протоколом затримання ОСОБА_13 в порядку ст. 208 КПК України від 01.07.2022; розсекреченими матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також тих, які перебувають на стадії розтаємнення; іншими матеріалами кримінального провадження №42021140000000181.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п.55 Рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального провадження.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, долучені до клопотання докази свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, така причетність є вірогідною та достатньою для застосування до підозрюваного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Є обґрунтованими і висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки, у разі доведення вини ОСОБА_6 може бути призначено покарання у виді позбавлення волі терміном до десяти років, без альтернативи призначення більш м'якого покарання, та останній, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин, для уникнення покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_6 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, які надали та можуть у подальшому надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок слідчого судді, що зазначені ризики є реальними і їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_6 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщенням підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею обґрунтовано обрано саме такий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені слідчим суддею обставини відповідно до ч.2 ст. 177, ст.178, ст.183 КПК України виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
В силу положення ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не можу бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, ч. 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На думку колегії суддів апеляційного суду, при визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо визначення ОСОБА_6 застави у розмірі 2 500 000 гривень.
Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним, як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення, тому слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо розміру застави та не допустив встановлення такого розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для ОСОБА_6 .
Обставини, на які покликається захисник у своїй апеляційній скарзі, як на підставу обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, зокрема те, що підозрюваний ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, спрямованих на ухилення від слідства чи суду, та дотримувався належної процесуальної поведінки, хворіє на ряд захворювань, одружений, утримує неповнолітню дитину, дружину, а також непрацездатну, похилого віку, важкохвору, одиноку матір, характеризується виключно позитивно, має добру репутацію, більше 17 років займає відповідальні посади, у тому числі держслужбовця, за це тривалий період жодного разу не притягався до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, не був під підозрою та до підозрюваного не застосовувались заходи стягнення, має міцні соціальні зв'язки, вищу освіту, вчене звання «кандидата наук», займає високу громадську позицію, з початку російської агресії, добровільно вступив та є у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), неодноразово нагороджувався за сумлінну працю, високий професіоналізм та має численну кількість нагород, подяк, грамот, були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, такі самі собою не можуть бути безумовними підставами обґрунтуванням застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого виду запобіжного заходу, в тому числі й у вигляді особистого зобов'язання.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів апеляційного суду порушень норм КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали не вбачає та вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді