Справа № 466/2028/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/463/22 Доповідач: ОСОБА_2
19 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Голованівськ Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року про відмову в умовно-достроковому звільненні його від відбування покарання,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
вищевказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 жовтня 2018 року.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить застосувати щодо нього ст. 81 КК України
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що від відбув ѕ строку призначеного йому покарання, порушень режиму утримання в установі відбування покарань не допускав, стягнень та скарг щодо нього немає.
Апелянт зазначає, що переосмислив багато речей, в подальшому обіцяє не робити нічого кримінального. Просить дати йому шанс гідно жити в суспільстві і до уваги брати не лише судимості.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній, та просив таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення апеляційних вимог заперечила, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Заслухавши доповідача, позицію учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а згідно з ч. 3 ст. 81 КК України, умовне-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, зокрема, після фактичного відбуття засудженим не менше певного (зазначеного законом) строку покарання, призначеного судом.
За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним не є факт відбуття певної частини покарання, а факт доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Поряд з тим, єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання. Під сумлінною поведінкою розуміється не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, а й прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти постійну свідому участь в суспільно корисній праці, систематичне виконання і перевиконання виробничих завдань, якість виконання роботи, відсутність трудових порушень, прогулів, відмов від роботи, додержання правил охорони праці й техніки безпеки.
Рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно-корисної праці.
Судом першої інстанції при розгляді клопотання вказаних вище вимог закону дотримано в повній мірі.
Згідно з наданою до клопотання характеристикою, ОСОБА_6 перебуває у місцях позбавлення волі з 5 жовтня 2018 року. Перебуваючи у Рівненському СІЗО, з 5 жовтня 2018 року, порушення встановленого порядку відбування покарання не допускав, адміністрацією СІЗО не заохочувався. У державну установу «Личаківська виправна колонія (№30)» прибув 28 листопада 2018 року, за час перебування в установі допустив два порушення вимог режиму, адміністрацією установи заохочувався два рази. Намагається підтримувати рівні взаємовідносини з іншими засудженими, не завжди адекватно реагує на критику на свою адресу. На заходи виховного та індивідуально-профілактичного характеру реагує погано, не завжди робить правильні висновки. Участі у культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходах, які відбуваються у виправній колонії, не бере. До виконання робіт з благоустрою установи залучається лише в порядку черговості, власної ініціативи при цьому не проявляє. Бере участь у програмі диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт», однак до її виконання ставиться формально. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. На профілактичному обліку установи не перебуває. Не завжди дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи. Згідно з вироком, у ОСОБА_6 числиться позов за проведення експертизи у розмірі 6421,08 грн, однак постанови на звернення стягнень на доходи боржника в бухгалтерії установи немає, відрахування не проводилось.
Дослідивши матеріали, що характеризують особу засудженого ОСОБА_6 , колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до останнього не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, адже останній двічі допускав порушення режиму установи, за що на нього накладались стягнення у виді суворої догани - 5 грудня 2019 року та 11 березня 2021 року. При цьому ОСОБА_6 два рази заохочувався адміністрацією установи - 9 квітня 2019 року та 9 жовтня 2020 року, заохочення у 2021-2022 року до останнього не застосовувались.
На думку колегії суддів, участь ОСОБА_6 у заходах виховного характеру свідчить про те, що поведінка засудженого зазнає позитивних змін, однак на даний час підстави стверджувати, що останній дійсно став на шлях виправлення та довів даний факт, відсутні.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі обставини та дані колегія суддів не вбачає підставою для скасування оскаржуваної ухвали та застосування умовно-дострокового звільнення.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції повно і всебічно вивчив дані про особу засудженого та дійшов вірного висновку про недоведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому суд належним чином мотивував прийняте рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну рішення суду, апеляційним переглядом не встановлено.
Ураховуючи вищезазначене, оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог засудженого не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 537, 539 КПК України, колегія суддів
ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 жовтня 2018 року - залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4