Справа № 592/274/21
Провадження № 1-в/592/25/22
15 липня 2022 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку у відповідність з новим Законом, який пом'якшує покарання, -
13.01.2021 року засуджений ОСОБА_3 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, в якому він просив застосувати до нього пом'якшення за ч. 2 ст. 289 КК України у зв'язку зі змінами законодавства, що мало місце у 2020 році. Закон має зворотну силу в часі, чим пом'якшує становище особи (вхідний № 911/21 від 13.01.2021 року) (а. п. 4) .
Прокурор ОСОБА_4 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому він просив розглянути клопотання засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку у відповідність з новим Законом, який пом'якшує покарання, без його участі. Він заперечував проти задоволення вказаного клопотання (а. п. 70) .
Оголосивши клопотання засудженого ОСОБА_3 , враховуючи думку прокурора ОСОБА_4 , дослідивши документи та копії документів, які містяться в матеріалах провадження, враховуючи наявність судових рішень, які містяться з Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.
Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.09.2019 року у справі № 576/1269/19, провадження № 1-кп/576/236/19 ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та йому було призначено покарання: - за ч. 3 ст. 357 КК України у виді арешту на строк три місяці; - за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік; - за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 було визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна. Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу було ухвалено не обирати. Вирок набрав законної сили 25.10.2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84475954) .
Вироком Путивльського районного суду Сумської області від 23.07.2029 року у справі № 584/926/19, провадження № 1-кп/584/11/20 ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке було призначено вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.09.2019 року, більш суворим покаранням, яке призначено за даним вироком, ОСОБА_3 було визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна. Початок строку відбування покарання за даним вироком було ухвалено відраховувати з 11.11.2019 року, тобто з моменту затримання ОСОБА_3 на виконання вироку Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.09.2019 року. Вирок набрав законної сили 19.01.2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90577461) .
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19.01.2021 року у справі № 584/926/19, провадження № 11-кп/816/221/21 апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 23.07.2020 року, яким ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, з призначення йому остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна було закрито. Ухвала набрала законної сили 19.01.2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94249247) .
Згідно ст. 289 КК України “Незаконне заволодіння транспортним засобом” 1. Незаконне заволодіння транспортним засобом - карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. 4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені частиною першою цієї статті, та добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки. Примітка. 1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. 2. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 цього Кодексу (пункт 3 примітки до статті 289 виключено на підставі Закону № 875-IX від 03.09.2020 року) (Стаття 289 в редакції Закону № 2903-IV від 22.09.2005 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 року, № 2617-VIII від 22.11.2018 року, № 875-IX від 03.09.2020 року) .
Законом України “Про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України щодо протидії незаконному заволодінню транспортним засобом” (Відомості Верховної Ради (ВВР) , 2020, № 51, ст. 483) Верховна Рада України постановила: 1. Внести до статті 289 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 року, № 25-26, ст. 131) такі зміни: 1) абзац другий частини першої викласти в такій редакції: “карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк” ; 2) в абзаці першому частини другої слова “або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди” замінити словами “або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” ; 3) у частині третій: в абзаці першому слова “вони завдали великої матеріальної шкоди” замінити словами “предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян” ; абзац другий викласти в такій редакції: “караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої” ; 4) у частині четвертій слова “цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства) , але” замінити словами “частиною першою цієї статті, та” ; 5) у примітці: пункт 2 після цифр “262” доповнити цифрами “290” ; пункт 3 виключити. 2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Таким чином, оскільки Законом України “Про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України щодо протидії незаконному заволодінню транспортним засобом” № 875-IX від 03.09.2020 року, не була скасована кримінальна протиправність діяння, не була пом'якшена кримінальна відповідальність або іншим чином не було поліпшено становище особи, тобто такий закон не має зворотної дії у часі, тобто він не поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, або мають судимість, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку у відповідність з новим Законом, який пом'якшує покарання, слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
До того ж суд бере до уваги таке.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України, не гарантує право на поновлення розгляду справи, в якій винесено остаточне рішення (рішення у справі “Кучеренко проти України” № 41974) . Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень за застосування практики Європейського Суду з прав людини” ) , у справах “Рябих проти Росії” та “Науменко проти України” зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантовано ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення і повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не зміни рішень.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що принцип остаточності судового рішення означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду та ухвалення нового рішення у справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 289 КК України; ст. ст. 369-372, 375, 376, 537, 539 КПК України, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку у відповідність з новим Законом, який пом'якшує покарання, відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Ухвала суду щодо інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив судове рішення (постановив ухвалу) .
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий: ОСОБА_1