Справа № 466/2568/22
Провадження № 1-кп/466/501/22
22 липня 2022 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя ОСОБА_1
секретар с/з ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження за обвинувальним актом, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141380000296 від 27.03.2022 про обвинувачення:
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, українки, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої, проживаючої та зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 .,-
у вчиненні кримінальних правопорушеннь передбачених ч.3 ст.190 КК України, суд,-
ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів для власного безпідставного збагачення, шляхом обману та зловживання довіри, шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме Інтернет-ресурсу, призначеного для розміщення повідомлень, з метою вчинення шахрайських дій, перебуваючи на території Шевченківського району м. Львова, у невстановленому досудовому розслідуванні точному місці в кінці 2021 року створила сторінку в соціальній мережі «Фейсбук» під назвою « ОСОБА_6 », за допомогою якої розмістила оголошення про надання послуг по оренді житла в групі соціальної мережі «Фейсбук», з вказанням мобільного номеру телефону НОМЕР_1 . В подальшому, ОСОБА_5 , використовуючи мобільний номер телефону НОМЕР_1 , з зареєстрованим на ньому месенджером «Вайбер», 08.03.2022 за допомогою телефонних дзвінків та шляхом надсилання текстових повідомлень, запропонувала та обговорила з потерпілим ОСОБА_7 умови оплати та надання послуг по оренді житла за адресою: АДРЕСА_2 , яким не володіла та не мала на меті здавати в оренду.
08.03.2022 о 15:12 год., ОСОБА_7 , в якості оплати за оренду житла, перерахував грошові кошти в розмірі 2000 гривень на надану попередньо ОСОБА_5 , банківську карту AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 , а також 08.03.2022 о 22:35 год., ОСОБА_7 , в якості оплати за оренду житла, перерахував грошові кошти в розмірі 1000 гривень на надану попередньо ОСОБА_5 , банківську карту AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 .
В подальшому ОСОБА_5 , на контакт із ОСОБА_7 , не виходила, а грошові кошти витратила на власні потреби, чим спричинила потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 3 000 гривень.
Крім цього, ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів для власного безпідставного збагачення, діючи повторно, шляхом обману та зловживання довірою, шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме Інтернет-ресурсу, призначеного для розміщення повідомлень, з метою вчинення шахрайських дій, перебуваючи на території Шевченківського району м. Львова, у невстановленому досудовому розслідуванні точному місці в кінці 2021 року створила сторінку в соціальній мережі «Фейсбук» під назвою « ОСОБА_6 », за допомогою якої знайшла оголошення в групі соціальної мережі «Фейсбук» під назвою «оренда квартир у Львові від власників», яке 07.03.2022 розмістив Nikolaj Zhyla із текстом «Зніму квартиру. Для двох. До 15000 грн. Довгостроково НОМЕР_4 ». В подальшому, ОСОБА_5 , використовуючи сторінку в соціальній мережі «Фейсбук» під назвою « ОСОБА_6 », шляхом надсилання текстових повідомлень, у період часу з 08.03.2022 по 12.03.2022 запропонувала та обговорила з потерпілим ОСОБА_9 умови оплати та надання послуг по оренді житла за адресою: АДРЕСА_3 , яким не володіла та не мала на меті здавати в оренду.
12.03.2022 0 10:35 год., ОСОБА_9 , в якості оплати за оренду житла, перерахував грошові кошти в розмірі 600 гривень на надану попередньо ОСОБА_5 , банківську карту AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 .
В подальшому ОСОБА_5 , на контакт із ОСОБА_9 , не виходила, а грошові кошти витратила на власні потреби, чим спричинила потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 600 гривень.
Крім цього, ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів для власного безпідставного збагачення, діючи повторно, шляхом обману та зловживання довіри, шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме Інтернет-ресурсу, призначеного для розміщення повідомлень, з метою вчинення шахрайських дій, перебуваючи на території Шевченківського району м. Львова, у невстановленому досудовому розслідуванні точному місці в кінці 2021 року створила сторінку в соціальній мережі «Фейсбук» під назвою « ОСОБА_6 », за допомогою якої розмістила оголошення про надання послуг по оренді житла в групі соціальної мережі «Фейсбук», з вказанням мобільного номеру телефону НОМЕР_1 . В подальшому, ОСОБА_5 , використовуючи мобільний номер телефону НОМЕР_1 , з зареєстрованим на ньому месенджером «Вайбер», за допомогою телефонних дзвінків та шляхом надсилання текстових повідомлень, 16.03.2022 обговорила з потерпілою ОСОБА_10 умови оплати та надання послуг по оренді житла за адресою: АДРЕСА_4 , яким не володіла та не мала на меті здавати в оренду.
16.03.2022 о 10:31 год., ОСОБА_10 , в якості оплати за оренду житла, перерахувала грошові кошти в розмірі 850 гривень на надану попередньо ОСОБА_5 , банківську карту AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 .
В подальшому ОСОБА_5 , на контакт із ОСОБА_10 , не виходила,а грошові кошти витратила на власні потреби, чим спричинила потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 850 гривень.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України визнала повністю, надала покази про вчинення нею злочини, по усіх епізодах, якими повністю підтвердила вказані в обвинувальному акті обставини.
З показань обвинуваченої встановлено, що вона дійсно в кінці 2021 року створила сторінку в соціальній мережі «Фейсбук» під назвою « ОСОБА_6 », за допомогою якої розмістила оголошення про надання послуг по оренді житла в групі соціальної мережі «Фейсбук», з вказанням мобільного номеру телефону. В подальшому використовуючи мобільний номер телефону, з зареєстрованим на ньому месенджером «Вайбер», за допомогою телефонних дзвінків та шляхом надсилання текстових повідомлень, запропонувала та обговорила з потерпілими у справі умови оплати та надання послуг по оренді житла за вказаними згідно обвинувального акту адресами, яким не володіла та не мала на меті здавати в оренду. Заволоділа таким чином коштами потерпілого ОСОБА_8 на суму 3000 гривень, потерпілого Жили на суму 600 гривень, потерпілого ОСОБА_10 на суму 850 гривень. Вказані кошти нею потерпілим повернуті в ході досудового розслідування.
У вчиненому щиро розкаюється, просила суд суворо її не карати, зазначивши, що зробила для себе висновки і усвідомлює протиправність своїх дій.
Суд знаходить, що факт вчинення кримінально-протиправних дій та вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів повністю і об'єктивно стверджується зібраними по справі доказами.
Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами не оспорювались в судовому засіданні ні обвинуваченою, ні іншими учасниками судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із чим судом, після роз'яснення сторонам кримінального провадження наслідків визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, згідно ч. 2 ст. 394 КПК України, ухвалено обмежитись допитом обвинуваченої, дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, які долучені до матеріалів кримінального провадження та процесуальні документи щодо вирішення питання долі речових доказів у справі.
Оцінюючи встановлені та дослідженні судовим розглядом обставини вчинених кримінальних правопорушень, суд приходить висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 КК України, так як своїми умисними діями вона вчинила заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайства), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій із використанням електронно - обчислювальної техніки.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
У відповідності до ст. 12 КК України, злочини, вчинені обвинуваченою ОСОБА_5 є тяжким злочинами.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 є щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченій відсутні.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів їхню суспільну небезпеку, особу обвинуваченої, котра на обліках в психоневрологічному диспансері та в медичному центрі превенції та терапії узалежнень не перебуває, не є працевлаштованою, відношення обвинуваченої до скоєного, відшкодування в добровільному порядку заподіяних збитків, заяви потерпілих у справі, поданих до суду, згідно яких останні зазначили, що претензій до обвинуваченої немають і при призначенні покарання покликаються на розсуд суду.
Суд вважає, що міру покарання обвинуваченій ОСОБА_5 слід обрати в межах санкції статті за якою кваліфіковано вчинені нею кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі. Однак враховуючи особу обвинуваченої, її каяття, та відношення до скоєного, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства і її на підставі ст.75 КК України слід звільнити від покарання встановивши іспитовий строк, з покладенням обов'язків, відповідно до ст. 76 КК України.
Запобіжний захід обраний обвинуваченій у виді домашнього арешту на час ухвалення вироку втратив свою силу.
Речові докази по справі: мобільний телефон «Iphone 7», ІМЕІ: НОМЕР_5 , банківську карту AT «Ощадбанк № НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_5 та сім-картки із наступними номерами: НОМЕР_6 , НОМЕР_1 . НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 .слід повернути обвинуваченій ОСОБА_5 , а арешт накладений на ці речі ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29.03.2022 скасувати.
Витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні - відсутні.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 22 травня 2986 року нарордження визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений органу з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази по справі: мобільний телефон «Iphone 7», ІМЕІ: НОМЕР_5 , банківську карту AT «Ощадбанк № НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_5 та сім-картки із наступними номерами: НОМЕР_6 , НОМЕР_1 . НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 - повернути ОСОБА_5 . Арешт накладений на «Iphone 7», ІМЕІ: НОМЕР_5 , банківську карту AT «Ощадбанк № НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_5 та сім-картки із наступними номерами: НОМЕР_6 , НОМЕР_1 . НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 . Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29.03.2022 про накладення арешту на речові докази по справі скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя ОСОБА_1