465/3736/22
2/465/2986/22
22.07.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в особі судді Гладишевої Х.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визначення часток у майні, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася у Франківський районний суд м.Львова з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на Ѕ ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право власності на ј ідеальної частки за кожним у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/8 частини №8 у будинку АДРЕСА_2 та виплатити з депозитного рахунку суду на користь ОСОБА_2 відповідну грошову компенсацію.
Вказана заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить визнати за нею право власності на Ѕ ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право власності на ј ідеальної частки за кожним у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/8 частини №8 у будинку АДРЕСА_2 та виплатити з депозитного рахунку суду на користь ОСОБА_2 відповідну грошову компенсацію, разом з тим не зазначає ціни позову та не сплачує судовий збір.
У відповідності до ч.2 ст. 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у додатках до позовної заяви зазначила, що додає документ про сплату судового збору, при цьому, не надала такого, про що працівниками загальної канцелярії суду складено акт №59 від 20.07.2022 року.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Підпунктом а) п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
У порушення вказаних вимог позивачем не зазначено ціну позову щодо вимоги про визнання права власності на Ѕ частку квартиру.
Позивачу слід вказати ціну позову, виходячи з дійсної вартості майна, право власності на яке просить визнати за собою позивач, з посиланням на докази на підтвердження зазначених обставин (висновок про вартість майна станом на 2022 рік тощо).
Отже, позивачу необхідно зазначити ціну позову, яка відповідає дійсній вартості нерухомого майна, на яке просить визнати право власності за собою.
Як вказує Верховний Суд у справі №336/4407/15 від 17.07.2019, аналіз конструкції норм статей 364 та 365 ЦК України свідчить, що положення статті 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників відповідачів у справі. Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються статтею 364 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі№6-2925цс15.
Частиною 2 статті 365 Цивільного кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тобто, враховуючи вищенаведене, вбачається, що підставою для розгляду позовної заяви про припинення права на частку в спільному майні є внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником. Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі №367/7792/16-ц, зроблено висновок, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
Положення ст. 365 ЦК України не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду, однак оскільки позивачем подано до суду позов в порядку вказаної норми права, попереднє внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача, тому останній слід надати суду платіжний документ про зарахування на депозитний рахунок суду вартості 1/2 частки у спільному майні, згідно звіту про оцінку майна.
При цьому, з матеріалів позовної заяви вбачається, що докази про внесення вартості частки спірного майна на депозитний рахунок суду відсутні.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, приходжу до переконання, що вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визначення часток у майні - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде повернута.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гладишева Х.В