Справа № 553/1511/22 Номер провадження 11-сс/814/715/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 липня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтава від 10 червня 2022 року,
встановила:
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2022 року за №12022221150000659, задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Харківського РУП №1 ГУНП у Харківській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харків ОСОБА_10 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 08 серпня 2022 року, підозрюваному
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Артемівськ Донецької обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , судимому
09 березня 2021 року Московським районним судом м. Харків за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ст.72 КК України на 3 роки позбавлення волі (звільненому 20 серпня 2021 року з місць позбавлення волі у зв'язку відбуттям покарання).
Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49 620 гривень, з покладенням на ОСОБА_8 в разі її внесення обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
не відлучатися з м. Харків без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого за його вчинення покарання, особу підозрюваного та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
При визначенні застави ОСОБА_8 в розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя врахував обставини зазначеного кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, дійшовши висновку, що такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для підозрюваного.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтава від 10 червня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що підозрюваний визнає вину, щиро розкаявся у вчиненому, сприяє слідству в розкритті кримінального правопорушення, має постійне місце проживання за адресою реєстрації, виявив бажання проходити військову службу в Збройних Силах України.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, міркування прокурора про заперечення щодо апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ВП №2 Харківського РУП №1 ГУНП у Харківській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2022 року за №12022221150000659 (а.п. 3).
Досудовим розслідуванням установлено, що 08 червня 2022 року приблизно об 11 годині ОСОБА_8 в умовах воєнного стану в торгівельно-складському приміщенні ПП «Компані БІР» по вул. Морозова, 11 у м. Харків, діючи повторно, намагався таємно викрасти зі стелажу належний згаданому підприємству товар, загальною вартістю 3 942 гривні 92 копійки, однак не закінчив кримінальне правопорушення з причин, які не залежали від його волі, так як був затриманий працівником підприємства, тим самим учинивши закінчений замах на крадіжку.
08 червня 2022 року слідчий ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором ОСОБА_10 , повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України (а.п. 13-14).
09 червня 2022 року слідчий ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтава з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, ризиків, визначених у п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а також неможливістю запобігти вказаним вище ризикам шляхом застосування ОСОБА_8 інших більш м'яких запобіжних заходів.
Так, слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, застосував підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України одночасно визначив заставу в сумі 49 620 гривень із покладенням на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, в разі її внесення.
Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце, підтверджуються достатніми, на даному етапі розслідування доказами, і у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Розглядаючи клопотання про застосування підозрюваному виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за його вчинення передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, особу підозрюваного, який судимий за вчинення аналогічного злочину проти власності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, звідки звільнився 20 серпня 2021 року, неодружений, не працює й не має постійного джерела доходу, утриманців, та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
Як видно з матеріалів справи, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється та відповідно до матеріалів, доданих до клопотання слідчого, підтверджується вагомими доказами, на підставі розумної оцінки сукупності яких слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Не оспорюється в апеляційній скарзі й сама необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному.
Разом з цим із урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності у даному кримінальному провадженні встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Так, наявні в матеріалах провадження факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні та доведені слідчим і прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому тяжкого злочину в умовах воєнного стану, який має підвищену суспільну небезпеку, та дані про особу підозрюваного, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею.
На даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й домашнього арешту, як просить апелянт.
Колегія суддів ураховує те, що підозрюваний має постійне місце проживання, 08 червня 2022 року під час його допиту слідчим надавав визнавальні показання, однак це не спростовує висновків слідчого судді про неможливість запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, в разі незастосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Що стосується посилань у скарзі на те, що підозрюваний виявив бажання захищати Україну, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, то слід зазначити, що матеріали провадження не містять, стороною захисту не наведено та не надано даних, які би підтверджували придатність підозрюваного до несення військової служби в умовах воєнного стану, те, що він проходив військову службу, має досвід бойових дій. Будь-яких відомостей щодо надходження до установи попереднього ув'язнення чи суду запиту органу, який здійснює оборону України, про доцільність мобілізації ОСОБА_8 немає. При цьому вчинення інкримінованих підозрюваному дій в умовах воєнного стану, з використанням найбільш несприятливого для суспільства часу, тяжких обставин та умов, у яких опинилося суспільство, поряд із особою ОСОБА_8 , який засуджувався за аналогічний злочин проти власності, свідчать про відсутність підстав для скасування чи зміни останньому запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Водночас, застосувавши підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з урахуванням обставин зазначеного кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України визначив ОСОБА_8 розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є мінімальним згідно з межами, встановленими п.2 ч.5 ст.182 КПК України. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки визначений розмір застави є справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою та здатен забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, при цьому не становить «особистий надмірний тягар» для останнього.
Тому зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтава від 10 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4