Справа № 161/2394/22 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.
Провадження № 22-ц/802/592/22 Категорія: 114 Доповідач: Федонюк С. Ю.
14 липня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника заінтересованої особи - Грибан Ж. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_5 , про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_5 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_6 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2022 року,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_5 , мотивуючи вимоги тим, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , однак їхнє подружнє життя не склалось через вчинення чоловіком домашнього насильства, а тому вона звернулась до суду із позовами про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Від шлюбу в них народились діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявник вказує, що вона з дітьми була змушена залишити колишнє місце проживання в квартирі, яка належить їй на праві власності, та переїхала в орендовану квартиру. Впродовж тривалого часу вона та діти зазнають фізичного та психологічного насильства від ОСОБА_5 . З приводу насильницьких дій ОСОБА_5 вона неодноразово зверталась за захистом до правоохоронних органів. Однак, ОСОБА_5 не припиняє дії насилля та чинить відносно неї та їхніх дітей психологічний тиск. На переконання заявника, є високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення ОСОБА_5 домашнього насильства та можливості настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб, такі ризики є реальними.
На підставі наведеного заявник просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким визначити такі тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:
-заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та їх спільних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
-заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наближатись на відстань ближче ніж 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та їх спільних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , а також за міцем роботи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , місцем навчання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Луцькому ліцеї №21 за адресою: АДРЕСА_5 ; місцем навчання ОСОБА_4 у дошкільному начальному закладі №11 «Золота рибка» за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 6А;
-усунути перешкоди у користуванні майном, що є об'єктом права особистої приватної власності постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , контактувати з ОСОБА_1 та їх спільними дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вести листування, телефонні переговори та контактувати через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб;
-заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особисто та через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб ОСОБА_1 та їх спільних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватись з ними.
Обмежувальний припис заявник просила видати строком на 6 місяців.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2022 року заяву задоволено.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким визначити такі тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :
- заборонено ОСОБА_5 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та їх спільних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
- заборонено ОСОБА_5 наближатись на відстань ближче ніж 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та їх спільних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , а також за місцем роботи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , місцем навчання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Луцькому ліцеї №21 за адресою: АДРЕСА_5 ; місцем навчання ОСОБА_4 в дошкільному начальному закладі №11 «Золота рибка» за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 6А;
- усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні майном, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонено ОСОБА_5 контактувати з ОСОБА_1 та їх спільними дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вести листування, телефонні переговори та контактувати через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб;
- заборонено ОСОБА_5 особисто та через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб ОСОБА_1 та їх спільних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватись з ними.
Встановлено строк обмежувального припису - 6 місяців.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування підстав апеляційного оскарження судового рішення скаржник посилається на те, що судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що надані заявником докази не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_5 фізичного та психологічного насильства стосовно ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення фізичного, психологічного насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявниці, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, а свідчить лише про наявність конфлікту між сторонами, а тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки вважає його законним і обгрунтованим.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника заінтересованої особи ОСОБА_6 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції надав оцінку поданим доказам, встановивши фактичні обставини спору, зробив висновок про наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_5 домашнього насильства щодо заявниці та їх дітей. Також місцевим судом надано відповідну оцінку терміновому заборонному припису стосовно кривдника, застосовано норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», враховано судову практику Верховного Суду у справах про видачу обмежувального припису.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Як пояснила в судовому засіданні суду першої інстанції заявниця, ОСОБА_5 вчиняв скандали, погрожував їй, 10 жовтня 2021 року схопив її, почав душити та штовхнув її, внаслідок чого вона впала та вдарилась, від чого знепритомніла. Все це відбувалось при їх дітях, які злякались. В інший раз проник до помешкання через балкон та душив її і виганяв з квартири. Через такі дії вона була змушена покинути дане житло. Також приходив з погрозами до помешкання її матері, телефонував з різних номерів, переслідує її з дітьми.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає
права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України
«Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (частина друга статті 26 вказаного Закону).
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту наведених норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Отже, суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд встановити, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20; від 17 листопада 2021 року у справі № 755/937/21, провадження № 61-7884св21 та інших.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_5 вчиняє щодо неї та їхніх неповнолітніх дітей фізичне, психологічне та економічне насильство, у зв'язку з чим зверталася до правоохоронних органів, а за наслідками неодноразових конфліктів відносно кривдника складено протоколи про адміністративне правопорушення, в яких констатовано факт застосовування відносно неї фізичної сили, вчинення домашнього насильства, внаслідок чого такі дії кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП (а. с.14- 27).
Зокрема, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин.
Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка дочка заявниці ОСОБА_2 суду повідомила, що вона неодноразово була присутня при конфліктах між батьками та бачила агресивну поведінку батька. Розповідає, що вона бачила, як батько бив матір, кричав, душив її, а потім штовхнув, внаслідок чого мама впала та втратила свідомість. Вказаний інцидент домашнього насилля мав розглядатись в суді, а тому ОСОБА_5 погрожував їм, казав що вб'є матір, якщо та піде до суду. Дитина вказувала також, що батько застосовував фізичне насилля й щодо неї, а саме: міг вдарити її за те, що вона не хотіла йти на тренування.
Також мати заявниці ОСОБА_7 , допитана судом як свідок, підтвердила, що ОСОБА_5 неодноразово вчиняв сварки з її дочкою в неї вдома, ображав її, принижував, погрожував фізичною розправою.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, правильно встановивши фактичні обставини справи, зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Заявником у справі надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому, у зв'язку із невиданням обмежувального припису ОСОБА_5 , тобто нею виконано свій процесуальний обов'язок у силу положень статей 12, 81 ЦПК України.
Таким чином, зроблені судом першої інстанції висновки по суті вирішення спору узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у подібних справах (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального права та до незгоди із ухваленим судовим рішенням по суті вирішення спору, що не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом, оскільки вони не спростовують фактів, викладених у заяві та підтверджених наданими заявницею і дослідженими належним чином судом першої інстанції.
При цьому суд, задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису, виходив не з факту притягнення заінтересованої особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а з сукупності доказів, які належним чином ним оцінено.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку зібраним у справі доказам в цілому, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_5 , подану в його інтересах представником ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2022 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді