Справа № 761/25668/21
Провадження № 2/761/3436/2022
(заочне)
21 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Крамаренко К.А.,
за участю:
представника позивача - Букороса С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейр Сервіс» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
У своїй позовній заяві просили суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Сервіс» 21 394 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто чотири) гривень 16 копійок в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями, а також судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що згідно наказу ТОВ «Ейр Сервіс» від 21.12.2019 №16 ОСОБА_1 було прийнято на роботу у Позивача з 21.12.2019 на посаду провідного інженера конструктора. Згідно наказу Позивача від 22.12.2020 №68ос Відповідача звільнено з займаної посади за прогули без поважної причини за пунктом 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 23.12.2020. За період роботи Відповідачем було надано Позивачу в підтвердження поважності причин відсутності на роботі три листки непрацездатності: серії АДА №793218 від 17.03.2020, серії АДЕ №983221 від 06.04.2020, серії АДХ №373399 від 28.09.2020. Позивач, на підставі отриманих від Відповідача листів непрацездатності №793218, №983221 та №373399, здійснив нарахування та виплату Відповідачу за власний рахунок 21 394,16 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності загалом за чотирнадцять днів тимчасової непрацездатності. В Позивачем було встановлено, що листки непрацездатності №№793218, 983221, 373399, видані на ім'я Відповідача є недійсним, бланки таких листків непрацездатності відповідними центрами первинної медико-санітарної допомоги не отримувались, а лікарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в таких закладах не працюють. Вказані обставини, що свідчили про використання Відповідачем завідомо підроблених документів та наявність в діях Відповідача ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України, стали підґрунтям для звернення Позивача до Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві із заявою за вих. №443/20 від 11.12.2020 про вчинення кримінального правопорушення, за якою було порушено кримінальне провадження №1202010570001425, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.12.2020. Вироком Подільського районного суду м. Києва від 15.06.2021 у справі №758/8241/21 за кримінальним провадженням №1202010570001425 Відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 258, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу. Цивільний позов у справі №758/8241/21 Позивачем не заявлявся. Таким чином, унаслідок завдання неправомірним діями Відповідача майнової шкоди Позивачу у Відповідача виникли обов'язки (зобов'язання) з її відшкодування.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2021 року матеріали цивільної справи було передано для розгляду судді Фроловій І.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача - адвокат Букорос С.С. у судовому засіданні просив суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, правом подати відзив не скористався.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.
Заслухавши пояснення представника, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
Судом встановлено, що згідно наказу ТОВ «Ейр Сервіс» від 21.12.2019 №16 ОСОБА_1 було прийнято на роботу у Позивача з 21.12.2019 на посаду провідного інженера конструктора.
Згідно наказу Позивача від 22.12.2020 №68ос Відповідача звільнено з займаної посади за прогули без поважної причини за пунктом 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 23.12.2020.
За період роботи Відповідачем було надано Позивачу в підтвердження поважності причин відсутності на роботі три наступні листки непрацездатності:
- серії АДА №793218, виданий 17.03.2020 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Шевченківського району м. Києва; період звільнення від роботи у зв'язку із непрацездатністю з 17.03.2020 по 21.03.2020;
- серії АДЕ №983221. виданий 06.04.2020 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району м. Києва; період звільнення від роботи у зв'язку із непрацездатністю з 06.04.2020 по 09.04.2020;
- серії АДХ №373399, виданий 28.09.2020 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Дніпровського району м. Києва; період звільнення від роботи у зв'язку із непрацездатністю з 28.09.2020 по 02.10.2020.
Відповідач, як особа, що працював у Позивача на умовах трудового договору, був застрахований на випадок тимчасової втрати працездатності відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За приписами пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105, у разі настання у застрахованої особи тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, такій застрахованій особі підлягає наданню допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Згідно абзацу 2 частини 2 статті 22 Закону №1105, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця.
У відповідності до вищенаведених приписів Закону №1105 Позивач, на підставі отриманих від Відповідача листів непрацездатності №793218, №983221 та №373399, здійснив нарахування та виплату Відповідачу за власний рахунок 21 394,16 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності загалом за чотирнадцять днів тимчасової непрацездатності, зокрема:
- за листком непрацездатності №793218 за 5-ть днів тимчасової непрацездатності нараховано та сплачено Відповідачу 7 833,35 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності, що засвідчується бухгалтерською довідкою №651 від 14.06.2021, розрахунковим листком за березень 2020 року, розрахунком середнього заробітку за лікарняним АДА №793218, випискою по особовому рахунку за 07.04.2020;
- за листком непрацездатності №983221 за 4-ри дні тимчасової непрацездатності нараховано та сплачено Відповідачу 6 141,76 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності, що засвідчується бухгалтерською довідкою №652 від 14.06.2021, розрахунковим листком за квітень 2020 року, розрахунком середнього заробітку за лікарняним АДЕ №983221, випискою по особовому рахунку за 05.06.2020;
- за листком непрацездатності №373399 за 5-ть днів тимчасової непрацездатності нараховано та сплачено Відповідачу 7 419,05 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності, що засвідчується бухгалтерською довідкою №653 від 14.06.2021, розрахунковим листком за жовтень 2020 року, розрахунком середнього заробітку за лікарняним АДХ №373399, випискою по особовому рахунку за 06.11.2020.
12 жовтня 2020 року та 07 грудня 2020 року Позивач звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Дніпровського району м. Києва, Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Шевченківського району м. Києва та Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району м. Києва листами за вих. №№12/10-2020, 435/20 та 436/20 із проханням підтвердити обставини видачі Відповідачу листків непрацездатності №№793218, №983221, №373399.
Відповідями комунальних підприємств від 09.12.2020 за вих. №№1277/01, 2782-2144 та від 10.12.2020 №1677/01-03 Позивач був проінформований, що листки непрацездатності №№793218, №983221. №373399, видані на ім'я Відповідача є недійсним, бланки таких листків непрацездатності відповідними центрами первинної медико-санітарної допомоги не отримувались, а лікарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в таких закладах не працюють.
11 грудня 2020 року Позивач звернувся до Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві із заявою за вих. №443/20 від 11.12.2020 про вчинення кримінального правопорушення та доповненням до такої заяви за вих. №447/20 від 18.12.2020, за якою було порушено кримінальне провадження №1202010570001425, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.12.2020.
Також вказане підтверджується вироком Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року у справі №758/8241/21, провадження № 1-кп/758/1222/21, відповідно до якого було встановлено наступне:
«Після чого, ОСОБА_1 достовірно знаючи, що в установленому законом порядку амбулаторного лікування не проходив, листки непрацездатності серії АДА № 793218 з відомостями, що він виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Шевченківського району м. Києва від 17.03.2020; серії АДЕ № 983221 з відомостями, що він виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району м. Києва від 06.04.2020; серії АДХ № 373399 з відомостями, що він виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дніпровського району м. Києва від 28.09.2020, офіційно не отримував, залишив їх собі з метою подальшого використання, а саме для подачі їх за місцем своєї роботи до ТОВ «ЕЙР-СЕРВІС», як обґрунтування його відсутності на робочому місці.
Згідно відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Шевченківського району м. Києва № 68/01 від 13.01.2021 року ОСОБА_1 «Листок непрацездатності» серії АДА № 793218 від 17.03.2020 року зазначеною установою не видавався.
Згідно відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району м. Києва № 2782-65 від 14.01.2021 року ОСОБА_1 «Листок непрацездатності» серії АДЕ № 983221 від 06.04.2020 року зазначеною установою не видавався.
Згідно відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дніпровського району м. Києва № 754/01-03 від 18.05.2021 року ОСОБА_1 «Листок непрацездатності» серії АДХ № 373399 від 28.09.2020 року зазначеною установою не видавався.».
Вказаним вироком Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року у справі №758/8241/21, провадження № 1-кп/758/1222/21, у кримінальному проваджені № 12020105070001425, внесеного до ЄРДР 18.12.2020, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України визнано винним і призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 гривень 00 копійок;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 765 гривень 00 копійок.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 гривень 00 копійок.
Вирок суду набрав законної сили 16 липня 2021 року.
Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до правового висновку, відображеного в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 917/154/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06 лютого 2020 року в справі № 922/5787/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі 923/1382/16 та багатьох інших: «Преюдицію утворюють ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
Згідно з постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16: «Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Преюдиціальне значення мають рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».
Також судом враховано, що із вироку Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року у справі №758/8241/21, провадження № 1-кп/758/1222/21 вбачається:
«Обвинувачений ОСОБА_1 надав письмову заяву, складену в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згодою з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку.».
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
Положеннями ст. 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, унаслідок завдання неправомірним діями Відповідача майнової шкоди Позивачу у Відповідача виникли обов'язки (зобов'язання) з її відшкодування у повному обсязі.
Також, обов'язок Відповідача відшкодувати заподіяну Позивачу неправомірними діями шкоду, випливає і із приписів трудового законодавства, що підлягають застосуванню судом в силу характеру правовідносин, що існував між сторонами на момент вчинення Відповідачем кримінального правопорушення.
Так, відповідно до вимог ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України встановлюється матеріальна відповідальність працівників у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Частина 3 ст. 136 КЗпП України встановлює можливість покриття шкоди підприємству шляхом подання позову до суду.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що неправомірні дії Відповідача, що виражені у підробці та використанні Відповідачем завідомо підроблених листків непрацездатності №№793218, 983221, 373399 шляхом їх пред'явлення (подання) Позивачу для уникнення притягнення до дисциплінарної відповідальності та отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, призвела до заподіяння Позивачу матеріальної шкоди у сумі 21 394,16 грн., суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Ейр Сервіс» на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21 394,16 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Позивач відповідно до п.6 ч. 1 ст. 5 закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, а саме від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, керуючись ч.6 ст. 141 ЦПК України, а саме якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) у сумі 2 270,00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10 510,00 грн.
На підставі ст. ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 133, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Сервіс» 21 394 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто чотири) гривень 16 копійок в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Сервіс» судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейр Сервіс», адреса місця знаходження - 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 19-21, код ЄДРПОУ 37411277,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: