Справа №760/7568/22 3/760/5063/22
22 липня 2022 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.173 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 891229, ОСОБА_1 31.05.2022 року приблизно о 14.00 годині за адресою: м. Київ, вул. Залізнична, 34, в ході конфліктної ситуації з ОСОБА_2 нецензурно висловлювався на адресу останнього та, в подальшому, наніс ОСОБА_2 удар палицею по правій верхній кінцівці, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173 КУпАП.
В судове засіданні ОСОБА_1 не з'явився.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 31.05.2022 року ОСОБА_1 , з незрозумілих для нього причин, вдарив його залізною палкою по руці, через що він проходив відповідне лікування та звертався до медичної установи. Як на доказ зазначеного надав відповідну довідку, що долучена до справи. Вважає, що суд не може розглядати справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки в його діях є склад кримінального правопорушення. Чому до суду надійшла адміністративна справа він не розуміє, про такі матеріали працівники поліції його не повідомляли. Він звертався до поліції саме для порушення кримінальної справи через завдання йому навмисного удару про що написав відповідну заяву, іншого він не зазначав.
Під час вивчення вказаної справи судом встановлено наступне.
Дійсно, судом встановлено, що потерпілий звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо нього, що оформлена протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.05.2022 року та міститься у справі.
Як прямо зазначено у заяві, потерпілого невідомий чоловік вдарив палицею по правій руці. Іншого у заяві не зазначено.
З матеріалів справи убачається, що вказані твердження потерпілого правоохоронними органами не перевірені взагалі, цим діям не надана правова оцінка, жодного процесуального рішення за результатами розгляду заяви про вчинене кримінальне правопорушення немає, що не відповідає чинному законодавству у повному обсязі.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ст. 214 КПК України, передбачає, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) сторін цих відносин, відповідно.
У цьому випадку, запроваджені внутрішні процедури щодо порядку та строків унесення даних до ЄРДР кореспондуються з норми, наведеної ст. 214 КПК України.
Як наслідок, з вище зазначеної правової норми (ст. 214 Кодексу) та запроваджених внутрішніх процедур випливає, що нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється імперативний обов'язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення унесення за нею відомостей до ЄРДР, оскільки згідно ч. 1 ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Як передбачає стаття 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З урахуванням пояснень потерпілого, убачається, що правоохоронні органи фактично ухилися від виконання свого обов'язку щодо проведення відповідного розслідування у справі. У даній справі, незважаючи на фактичні обставини справи, права потерпілого, щодо розслідування справи за його заявою, спаплюжені, що призвело до порушення завдань кримінального провадження, оскільки до потерпілого не була застосована належна правова процедура, не було забезпечено швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
За змістом положень ст.ст.253, 284 КУпАП, якщо при розгляді адмінсправи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне направити зазначений адміністративний матеріал до слідчого відділу Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст.214 КПК України.
Керуючись ст.ст. 256, 278, 253 КУпАП,
Матеріали провадження щодо ОСОБА_1 направити до слідчого відділу Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві для вирішення питання в порядку ст.214 КПК України.
Суддя Ріхтер В.В.