Справа №760/21277/20 2/760/4337/22
21 липня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омелько Г.Т.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ярошенко Костянтин Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд
Позивач звернулась до суду з позовом і просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 661, вчинений 21 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А.
Вказує, що на підставі вищезазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Кисва Ярошенко К.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 62989263 від 21.08.2020.
Зазначає, що відповідач не надав приватному нотаріусу необхідних документів на підтвердження безспірності заборгованості, приватний нотаріус Баршацький І.В. при вчиненні виконавчого напису не переконався у безспірності вимог кредитора.
Вказує, що до нього не надходило жодної вимоги, виконавчий напис був вчинений без оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконання, а тому просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 29 вересня 2020 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третім особам копію позовної заяви з додатками.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам для подання до суду письмових пояснень.
10 березня 2021 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову.
Посилається на те, що договір кредитної лінії № AG0775076 від 24.02.2020 року, був укладений в Інформаційно-телекомунікаційної системі відповідача в електронній формі.
Зазначає, що договір було укладено позивачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано позивачу на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 24.02.2020 року о 12:45 та введено позивачем у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача 24.02.2020 о 12:45:19. Кредитний договір був укладений електронній формі відповідно до вимог Закону України « Про електронну комерцію»
Просить відмовити у позові у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 лютого 2020 року між сторонами був укладений Договір № AG0775076, відповідно до якого позивачу надано кредит у розмірі 10 000, 00 гр. Кредитний договір був укладений електронній формі відповідно до вимог Закону України « Про електронну комерцію».
21 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. вчинено виконавчий напис № 661 про звернення стягнення з заборгованості з позивача за період з 25 березня 2020 року по 23 липня 2020 року у розмірі 34 695, 00 гр.
09 вересня 2020 року третьою особою - приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ярошенком К.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62989263.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до ст. 88 Закону України « Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно зі ст.87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року / в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року /.
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач, подавши відзив, доказів надання приватному нотаріусу документів, визначених Переліком та необхідних для вчинення Виконавчого напису, не надав.
Слід зазначити, що сам договір, укладений в електронній формі, тобто без підпису позивача та нотаріально не посвідчений.
Таким чином, подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вимогам, які пред'являється вище приведеним Переліком.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, з точки зору ст.88 Закону України « Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.
Крім того, подаючи відзив, відповідач не вказав, чи направлялася ним вимога позивачу про добровільне погашення заборгованості.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому банком нотаріусу Кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має банк при зверненні до нотаріуса.
При вирішенні спору суд також враховує наступне.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач у своєму відзиві приведених у позові обставин не спростував.
Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, спірності заборгованості позивача перед товариством, не спростованої відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80 гр., сплачений останньою при зверненні до суду з позовом та 420, 40 гр., сплачений позивачем за звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 661 від 21 серпня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмилою Анатоліївною, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дінеро»/ адреса: 03035 м. Київ, вул. Сурикова 3-А, ЄДРПОУ 41350844/ на користь ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1 , ІН: НОМЕР_2 / 1 261, 20 гр. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.А. Усатова