12.07.2022 Справа № 756/4937/22
Справа № 756/4937/22
1-кс/756/935/22
12.07.2022 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12022100050001111 від 05.07.2022 за ч. 2 cт. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Києва, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно), офіційно непрацевлаштованої, незаміжньої, раніше неодноразово судимої, останнього разу вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 03.12.2019 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік зі звільненнням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік на підставі ст. 75 КК України , -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
12.07.2022 слідчий у кримінальному провадженні - старший слідчий СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12022100050001111 від 05.07.2022 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів з визначенням розміру застави в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022100050001111 від 05.07.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що 05.07.2022 приблизно о 17:55 ОСОБА_4 перебувала у торговій залі магазину «Велмарт» у м. Києві (площа Оболонська, 6), де у неї виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно в умовах воєнного стану. Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, ОСОБА_4 , впевнившись, що за її злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу умисно таємно з корисливих мотивів з метою власного збагачення взяла з вітрини магазину товар, що належить ТОВ «Сільпо Фуд», а саме: цигарки Кент Наві Блу 8 (арт. 1266323) у кількості 40,00 шт.; загальною вартістю (без урахування ПДВ) 2 599,67 грн; цигарки Вінстон Блу Суперслім (арт. 798526) у кількості 20 шт., загальною вартістю (без урахування ПДВ) 133,17 грн., та сховала їх до рюкзака, який був на той час при ній. Виконавши всі дії, які ОСОБА_4 вважала необхідними для таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, остання, маючи при собі неоплачений вищевказаний товар, належний ТОВ «Сільпо Фуд», на загальну суму 3 732,83 грн (без урахування ПДВ), не розрахувавшись за вищевказаний товар, вийшла за лінію кас магазину «Велмарт» та направилася до виходу із нього, однак свій злочинний умисел до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинений працівником охорони магазину.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_4 могла спричинити ТОВ «Сільпо Фуд» (код ЄДРПОУ 40720198) майнову шкоду на загальну суму 3 732,83 грн (без урахування ПДВ).
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик вчинення підозрюваною ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене нею кримінального правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності;
- ризик вчинення підозрюваною ОСОБА_4 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків. Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 відомо місця проживання вказаних осіб, так як остання ознайомлена зі змістом протоколів допитів вказаних осіб, а тому шляхом погрози, підкупу може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування;
- ризик вчинення підозрюваною ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, на обґрунтування якого сторона обвинувачення посилається на те, що підозрювана на даний час ніде не працює, не має постійних джерел доходу та належних засобів для існування, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за аналогічні кримінальні правопорушення, а також на те, що ОСОБА_4 на даний час перебуває у розшуку за Дніпровським районним судом міста Києва.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваної під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винною, у сукупності з даними про особу підозрюваної та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваної менш суворого запобіжного заходу, оскільки з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення злочину, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваної має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Захисник проти задоволення клопотання заперечив, зазначивши, що ризики є необґрунтованими, а тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби із застосування електронного засобу контролю.
Підозрювана підтримала позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
05.07.2022 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
08.07.2022 з огляду на те, що ОСОБА_7 при затриманні назвала несправжні анкетні данні про особу, постановою слідчого уточнено анкетні дані та постановлено рахувати у всіх слідчих (розшукових) та процесуальних діях у кримінальному провадженні №12022100050001111 від 05.07.2022 анкетні дані підозрюваної « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
08.07.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні клопотання слідчим суддею встановлено, що, обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення посилається на те, що «вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами». Разом із цим, відповідно до положень ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Твердження сторони обвинувачення про підтвердження наявності вини ОСОБА_4 суперечить як вимогам національного законодавства, так і міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України ураховується при застосуванні норм кримінального процесуального законодавства України, так як п. 2 ст. 6 Конвенції забороняє передчасне вираження судом думки про те, що той «кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним або винною, до того, як це буде доведено відповідно до закону (рішення ЄСПЛ у справах «Мінеллі проти Швейцарії» від 25.03.1983, «Пеша проти Хорватії» від 08.04.2010). Право на презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява державного посадовця щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про її вину до того, як її буде доведено відповідно до закону. Навіть за відсутності будь-якого формального висновку достатньо того, що існують певні міркування, які дозволяють припустити, що суд або посадова особа вважають особу, яка обвинувачується, винною. Необхідно встановити принципову відмінність між твердженням про те, що хтось тільки підозрюється у вчиненні злочину, та чіткою заявою, що особа вчинила злочин, за відсутності остаточного вироку.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на важливості вибору державними посадовцями слів у своїх заявах до судового розгляду та визнання особи винною у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень (рішення у справах «Бьомер проти Німеччини» від 03.10.2002, «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007, «Лада проти України» від 06.02.2018).
Відтак твердження сторони обвинувачення у тексті клопотання про застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування про підтвердження вини підозрюваної ОСОБА_4 є порушенням презумпції невинуватості, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справах «Грабчук проти України» 21.09.2006, «Шагін проти України» від 10.12.2009 та ін.
Щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя, вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, долучено до матеріалів клопотання, зокрема:
- рапорт працівника поліції про затримання правопорушника від 05.07.2022;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.07.2022;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення та проведення особистого обшуку від 05.07.2022;
- протокол огляду предмета від 06.07.2022;
- протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
- інші матеріали в їх сукупності.
З огляду на викладене, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах та з того, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, інкримінованого їй стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, наявність у підозрюваного судимостей та повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховуючи характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані, які характеризують особу останньої (наявність стосовно ОСОБА_4 інших кримінальних проваджень за вчинення злочинів, що на даний момент перебувають на розгляді у суді та в рамках яких ОСОБА_4 оголошено в розшук), її вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан, вагомість наявних доказів у кримінальному провадженні, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою у злочині, у вчиненні якого вона підозрюється, вважає доведеними ризики, що остання може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, направлені на переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні та заявлених прокурором у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, на переконання слідчого судді, саме такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваної встановлено, що доказів того, що стан здоров'я ОСОБА_4 не допускає її тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
При цьому слідчий суддя зважив і на доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
У кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, приймаючи рішення про тримання особи під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права такої особи на свободу та особисту недоторканість, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зокрема прав потерпілого у кримінальному провадженні, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019 та ін.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, а також покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведених у клопотанні мотивів.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище ОСОБА_4 , дані про особу, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на неї обов'язків.
Доведеність винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 02.09.2022 року включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 240 гривень, зобов'язавши ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду та виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та роботи;
3) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні в усіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Термін обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строку визначеного ч. 7 ст. 194 КПК України, але не більше ніж у межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у розмірі, визначеному даною ухвалою, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово прокурора та Оболонський районний суд міста Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти остання зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_4 вважається такою щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомленою, не з'явилась за викликом до суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1