2-к/754/7/22
Справа № 754/3416/22
Іменем України
22 липня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Сенюти В.О.,
за участю секретаря: Сінєльніковій С.М.,
представника заявника: Чорненького В.І.,
представника боржника: Поліванова В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Акціонерного товариства «ПКС Інтернешинл Карго» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення районного суду у м. Ополі від 07.10.2020 року,
У травні 2022 року Т «ПКС Інтернешинл Карго» (Республіка Польща, вул.. Єжи та Ришарда Ковальчиків 73, 45-512, Ополе Region: 531010935, NIP: 7541016795, KRS: 0000063719) звернулося до суду із клопотанням, в якому просило визнати і надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Районного суду у місті Ополі у справі шифр V GC 2185/19 про стягнення з ТОВ «Експресс-Транс» на користь АТ «ПКС Інтернешинл Карго».
Клопотання обґрунтовано тим, що 07.10.2020 Районний суд у м. Ополі V колегія з розгляду господарських справ ухвалив рішення іменем Республіки Польща у справі за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс». Вказаним рішенням суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача АТ «ПКС Інтернешинл Карго» в м. Ополі суму 34643,00 злотих разом із законними відсотками за прострочення оплати за комерційними угодами з 19 липня 2018 року по день оплати. Присуджено з відповідача ТОВ «Експресс -Транс» на користь позивача АТ «ПКС Інтернешинл Карго» в м. Ополі суму 7784,22 злотих у порядку відшкодування витрат за процесом, в тому числі 3617,00 злотих у порядку відшкодування витрат, понесених на процесуальне представництво. У рішенні Районного суду у м. Ополі, що воно видано 09.10.2020 року та є остаточним. Проте станом на момент звернення до суду України ТОВ «Експресс-Транс» не виконало своїх зобов'язань, підтверджених рішенням Районного суду у м. Ополі. Визнання та виконання рішення іноземного суду, передбачене підписаним між Україною і Польщею Договором про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованим постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-ХІІ (далі - Договір про правову допомогу). На підставі викладеного заявник вимушений звернутися до суду України для захисту порушеного майнового права шляхом подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.06.2022 року було призначено розгляд клопотання до судового розгляду.
В судовому засіданні представник заявника просив клопотання задовольнити з викладених підстав. наголосивши на тому, що рішення Районного суду у м. Ополі набрало законної сили та не було предметом апеляційного оскарження.
Представник боржника проти задоволення клопотання заперечував, просив у його задоволенні відмовити. Пояснив, що із рішенням Районного суду у м. Ополі не погоджується, проте апеляційну скаргу не мали можливість подати.
Вислухавши пояснення представника заявника та представника боржника, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Районний суд у м. Ополі V Колегія з розгляду господарських справ розглянула 07.10.2020 року справу за позовом АТ «ПКС Інтернешинл Карго» в м. Ополі до ТОВ «Експресс-Транс» про стягнення.
09.10.2020 року було видано рішення Районним судом у м. Ополі, яким:
І. присуджено з відповідача ТОВ «Експресс-Транс» на користь позивача АТ «ПКС Інтернешинл Карго» в м. Ополі суму 34643,00 злотих разом із законними відсотками за прострочення оплати за комерційними угодами з 19.07.2018 року по день оплати,
ІІ. присуджено з відповідача ТОВ «Експресс -Транс» на користь позивача АТ «ПКС Інтернешинл Карго» в м. Ополі суму 7784,22 злотих у порядку відшкодування витрат за процесом, в тому числі суму 3617,00 злотих у порядку відшкодування витрат, понесених на процесуальне представництво,
ІІІ. присуджено з відповідача ТОВ «Експресс -Транс» на користь позивача АТ «ПКС Інтернешинл Карго» в м. Ополі суму 6772,18 злотих у порядку відшкодування частин витрат за переклад документів українською мовою, тимчасово оплачених за рахунок сум бюджету Державної скарбниці Респубілки Польща,
ІV. наказано сплатити позивачеві АТ «ПКС Інтернешинл Карго» в м. Ополі суму 565,78 злотих у порядку повернення не використаного авансу на рахунок витрат за перекладом.
Рішення набрало законної сили 03.12.2020 року
24 травня 1993 року між Україною та Республікою Польща підписано договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Верховною Радою України постановою від 04 лютого 1994 року. Договір набрав чинності 14 серпня 1994 року.
Положенням ст.49 зазначеного договору між державами визначено, що за умов, передбачених цим договором, договірні сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої договірної сторони, а саме: 1) рішення судів з цивільних справ; 2) рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом.
Відповідно до ст. 50 договору встановлено, що рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої договірної сторони, якщо:
1)згідно з законодавством тієї договірної сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов'язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню;
2)суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в договорі - на підставі законодавства тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане;
3)сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином;
4)справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї договірної сторони, на території якої рішення судом тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане;
5)рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї договірної сторони, де рішення має бути визнане і виконане;
6)при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у договорі - на підставі законодавства тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
Згідно положення ст. 51 договору клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції.
До клопотання потрібно додати:
1.рішення або його завірену копію разом з підтвердженням, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов'язань, якщо рішення не набрало законної сили, разом з підтвердженням, що воно підлягає виконанню, якщо це не витікає з самого рішення;
2.документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї договірної сторони, на території якої рішення було винесене; а в випадку обмеженої процесуальної здатності сторони - документ, який підтверджує, що та сторона була представлена належним чином;
3.завірений переклад клопотання, а також документів, зазначених в підпунктах 1-2, на мову тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
При цьому, за положеннями статті 52 договору визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. При розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і 51.
Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Згідно з ч. 1 ст. 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника (ст. 463 ЦПК України).
За приписами ст. 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду визначені ст. 466 ЦПК України.
Статтею 468 ЦПК України визначено перелік підстав, з яких клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється.
Так, відповідно до ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; в інших випадках, встановлених законами України.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом, до клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду були додані документи, визначені ст. 466 ЦПК України, а саме: засвідчена копія рішення Районного суду у м. Ополі V Колегія з розгляду господарських справ від 07.10.2020 року з перекладом на українську мову та відміткою про набрання рішення законної сили; заява про належне вручення позовної заяви стороні провадження з перекладом на українську мову; протокол від 07.10.2020 року з перекладом на українську мову, додаток до протоколу судового засідання від 07.10.2020 року з перекладом на українську мову.
В процесі розгляду справи представник боржника заперечує щодо визнання рішення іноземного суду на території України. Пояснив, що дійсно виконувалися перевезення вантажу, проте всі свої зобов'язання виконано в повному обсязі на замовлення ТОВ «Укрвнештранс» та було доставлено вантаж RAK ET SPA Services.
Разом з тим, суд вказані доводи до уваги не приймає, оскільки наведені доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду згідно ч. 2 ст. 468 ЦПК України.
Таким чином, суд відхиляє заперечення представника боржника щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання.
Згідно ч. 8 ст. 467 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Оскільки судом встановлено відповідність клопотання вимогам закону, суд приходить до висновку про його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 466-470 ЦПК України, -
Клопотання Акціонерного товариства «ПКС Інтернешинл Карго» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Районного суду у м. Ополі від 07.10.2020 року - задовольнити.
Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Районного суду у м. Ополі від 07.10.2020 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс -Транс» (м. Київ, вул.. Гната Хоткевича, буд. 5, офіс 4) на користь Акціонерного товариства «ПКС Інтернешинл Карго» (Республіка Польща, вул.. Єжи та Ришарда Ковальчиків 73, 45-512, Ополе Region: 531010935, NIP: 7541016795, KRS: 0000063719):
- суму 34643,00 злотих разом із законними відсотками за прострочення оплати за комерційними угодами з 19.07.2018 року по день оплати, що за курсом НБУ на дату постановлення ухвали складає 270967,15 грн.;
- суму 7784,22 злотих, що за курсом НБУ на дату постановлення ухвали складає 60885,83 грн., у порядку відшкодування витрат за процесом, в тому числі 3617,00 злотих у порядку відшкодування витрат, понесених на процесуальне представництво, що за курсом НБУ на дату постановлення ухвали складає 28291,09 грн.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Суддя: В.О.Сенюта