Номер провадження 2-а/754/5/22
Справа №754/7543/21
Іменем України
29 червня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Гринчак О.І.
за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Шевцова Романа Сергійовича та Управління патрульної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Шевцова Романа Сергійовича та Управління патрульної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просить:
1. Визнати протиправною постанову серії ЕАН № 4092319 від 19 квітня 2021 року у справі про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення про застосування адміністративного стягнення до ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп., складену інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Сумській області Шевцовим Романом Сергійовичем;
2. Постанову серії ЕАН № 4092319 від 19 квітня 2021 року у справі про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення про застосування адміністративного стягнення до ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп., складену інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Сумській області Шевцовим Романом Сергійовичем - скасувати;
3. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення;
4. Стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції та інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Сумській області Шевцова Романа Сергійовича на користь ОСОБА_1 1700,00 грн. сплаченого штрафу;
5. Стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції та інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Сумській області Шевцова Романа Сергійовича на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу;
6. Стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції та інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Сумській області Шевцова Романа Сергійовича на користь ОСОБА_1 454,00 грн. витрат позивача зі сплати судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 квітня 2021 року інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Сумській області Шевцовим Романом Сергійовичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимi серiя EAH № 4092319, згідно з якою ОСОБА_1 , керуючи ТЗ перевищив встановлення обмеження швидкості більше як на 50 км/год, швидкість зафіксовано приладом TruCam Lti20/20, чим порушив п. 12.4 ПДР. Позивач вважає, що постанова є незаконною, оскільки йому не було надано можливості скористатися своїм правом за ст. 268 КУпАП, а саме порушено право на захист та обмежено в можливості довести свою невинуватість у скоєнні адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що його вина не підтверджується належними доказами. Зокрема, позивач вказує, що докази під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем-2 не досліджувалося, що підтверджується самою оскарженою постановою. Графа постанови серії ЕАН № 4092319 від 19 квітня 2021 року: «до постанови додаються ...» - інспектором не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення. Фотознімок з приладу TruCam Lti20/20 не зазначений в постанові серії ЕАН № 4092319 від 19 квітня 2021 року. Оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувалися обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму. Окрім того, на думку позивача, прилад TruCam Lti20/20 при проведенні фіксації швидкості транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.05.2021 причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, визнано неповажними та позовну заяву залишено без руху.
18.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24.05.2021.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду від 18.11.2021 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та виконання ухвали Деснянського районного суду від 24.05.2021.
На виконання вимог ухвал суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.12.2021 провадження у даній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.12.2021.
21.12.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Судове засідання 28.12.2021 відкладено на 03.02.2022.
Розгляд справи 03.02.2022 та 01.03.2022 не відбувся. Справу призначено до розгляду на 29.06.2022.
02.02.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача-2 - Управління патрульної поліції в Сумській області надійшов відзив на позовну заяву, якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що прилад TruCam Lti20/20 (серійний номер ТС000557) використовується поліцейськими управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції як допоміжний засіб вимірювання швидкості транспортних засобів. Шевцов Р.С. , керуючись ч. 3 ст. 18, ст. 32, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підійшов до позивача, відрекомендувався, пояснив суть правопорушення, попросив надати для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, до яких зауважень не виникло. Шевцов Р.С. пояснив позивачу, що він порушив вимоги п. 12.4 ПДР, а саме: керував транспортним засобом в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» зі швидкістю 119 (сто дев'ятнадцять) км/год, тим самим перевищив дозволену максимальну швидкість на 69 (шістдесят дев'ять) км/год, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП. Шевцов Р.С. роз'яснив позивачу вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомив, що справу буде розглянуто на місці скоєння правопорушення. Позивач заявив клопотання про перенесення розгляду справи на інший день до управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції з метою надання пояснень, клопотань, скористатися послугами адвоката та іншими правами під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Шевцовим Р.С. було задоволено клопотання позивача. Розгляд справи було призначено на 19 год. 00 хв. 19.04.2021 в приміщенні управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1. Однак позивач в зазначений, в повідомленні про запрошення до підрозділу патрульної поліції, час та дату не з'явився до УПП в Сумській області ДПП для розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, не повідомивши про причини своєї відсутності. 19.04.2021 о 19 год. 31 хв. розглянувши матеріали адміністративної справи в приміщенні УПП в Сумській області ДПП за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1 Шевцов Р.С. виніс постанову серії ЕАН № 4092319 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Копію постанови позивачу було надіслано рекомендованим листом за вих. № 4381 від 20.04.2021. До постанови в якості доказу долучено відео та фотознімок, де зафіксовано як позивач перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму в населеному пункті, а також відеозапис провадження в справі про адміністративне правопорушення. Представник відповідача-2 зазначив, що надіслати до суду відеозаписи, де зафіксовано як позивач перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму в населеному пункті, а також відеозапис провадження в справі про адміністративне правопорушення зі службового відеореєстратора немає можливості, у зв'язку з тим, що сплинув строк зберігання відеозаписів. Щодо принципу роботи лазерного вимірювача швидкості TruCam Lti20/20 представник вказує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam Lti20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів а також мотоциклів. Прилад TruCam Lti20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-МІ/1 -2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruCam Lti20/20, який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/18914, виданого ДП «Укрметртестстандаот» від 23.06.2020 та чинного до 23.06.2021, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam Lti20/20 № ТС000557, 15.04.2021 був придатним до застосування. Підрозділи поліції використовують прилад TruCam як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний Lti20/20 TruCam». Прилад володіє додатковою функцією фото-, відео, але не є автоматичним засобом фото-, кінозйомки у розумінні ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Прилад працює у неавтоматичному режимі. Стосовно доводів, що утримання приладу TruCam Lti20/20 поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля позивача, представник зазначає, що похибка +/- 2 км. вже врахована і поліцейський не може вплинути на показники швидкості. Перевищення швидкості становить 69 км/год, а утримання приладу TruCam Lti20/20 поліцейським у руці не може впливати на результат, оскільки оператор та сам прилад не переміщувався назустріч автомобілю під керуванням позивача. Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, представник вказує, що такі витрати є неспівмірними із накладенням на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн., не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Окрім того, стягнення сплаченого позивачем судового збору та витрат на правничу допомогу можливе лише за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Також 07.02.2022 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов засобами поштового зв'язку, який дублює відзив, поданий 02.02.2022 через електронну пошту суду.
Крім того, 07.02.2022 від відповідача-1 - інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Шевцова Романа Сергійовича надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, з підстав, які є аналогічними з відзивом відповідача-2.
07.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що відзив подано з пропуском строку для його подання, відзив не містить доказів направлення позивачу, не містить електронного підпису, докази додані до нього не засвідчені належним чином, відзив підписано не уповноваженою особою. Окрім того, на твердження відповідачів, що «надіслати до суду відеозаписи, де зафіксовано як позивач перевищив встановлені ПДР обмеження швидкості режиму в населеному пункті, а також відеозапис провадження в справі про адміністративне правопорушення зі службового відеореєстратора немає можливості, у зв'язку із тим, що сплинув строк зберігання відеозаписів», позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та ст. 251 КУпАП висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Однак будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.
У судове засідання 29.06.2022 сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення не надходило.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив таке.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 15.04.2021 о 12:49:18 в м. Суми, вул. Роменська буд. № 93 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ C300, державний номерний знак НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження руху більше як на 50 км/год в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45. Рухався зі швидкістю 119 км/год, чим перевищив швидкість на 69 км/год., зафіксовано приладом TruCam LTI 20/20, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Відповідно до повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції від 15.04.2021 інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Шевцовим Романом Сергійовичем розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 19 год. 00 хв. 19.04.2021 в приміщенні управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції. Позивач був повідомлений про вказаний розгляд, що підтверджується його підписом у вказаному повідомленні.
Постановою серії ЕАН № 4092319 від 19.04.2021, складеною інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенантом поліції Шевцовим Романом Сергійовичем, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо належного відповідача
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 4 ст. 122 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.
Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 4 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Відповідно до ч.4 ст.46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що інспектор Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенант поліції Шевцов Роман Сергійович, яким була винесена оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення, не може бути відповідачем у даній справі, натомість суд розглядає позовні вимоги заявлені до Управління патрульної поліції Сумської області, як відповідного суб'єкта владних повноважень.
Щодо доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною першою статті 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.4 ПДР.
Згідно з п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно із ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зазначені положення містяться і в п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, працівники поліції з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення можуть застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Застосування таких, порядок зберігання, видачі, приймання, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, чітко регламентовано даною Інструкцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перевищив встановлене обмеження швидкості більше як на 69 км/год, швидкість зафіксовано приладом TruCam Lti 20/20.
Згідно з Довідкою про надання відеозаписів за зверненням начальника сектору правового забезпечення від 01.02.2022 в розпорядженні управління патрульної поліції в Сумській області запитувані записи відсутні, оскільки можливо здійснювана відеофіксація за вказану дату видалена без можливості поновлення у зв'язку з обмеженими строками зберігання - 30 діб та з дотриманням підпункту 1, пункту 3, розділу VIII - Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2019.
Однак судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення позивачем правил дорожнього руху, матеріали справи не містять роздруківок, фотодоказів чи відеозапису порушення позивачем ПДР.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 роз'яснив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.03.2018 у справі №760/2846/17, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Зазначена постанова є предметом спору між позивачем та відповідачем та не може розглядатися як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.
Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст.122 КУпАП.
Отже, відповідачем факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено.
В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, є не доведеним.
Верховний Суд у постанові № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року роз'яснив, що на підставі статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відсутність у справі будь-якого доказу, як-то відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої постанови.
Згідно з постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 у справі № 537/2088/17 правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.
З огляду на наведене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4092319 від 19 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити.
При цьому, позовна вимога про стягнення сплаченого штрафу не підлягає задоволенню з огляду на приписи частини третьої статті 286 КАС України.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу в сумі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача-2 просив суд відмовити позивачу у стягненні на його користь витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати є неспівмірними, не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені правові норми, можна зробити висновок, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
До позовної заяви на підтвердження наданої правової допомоги надано Договір про надання правничої (правової) допомоги від 05.05.2021, укладений між адвокатом Ковальчуком Віталієм Володимировичем та Ясинецьким Олегом Анатолійовичем, згідно з п. 2.1 якого Адвокат приймає від Клієнта доручення щодо надання правничої (правової) допомоги пов'язаною з підготовкою для подачі позовної заяви до Деснянського районного суду міста Києва за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яка полягає в наданні консультацій, написання позовної заяви, написання клопотання про поновлення процесуального строку, написання клопотання про розгляд справи за правилами провадження без виклику сторін та інші процесуальні дії пов'язані з скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі та порядку, визначеному цим Договором. У випадку, якщо Адвокат має право покласти виконання цього договору на іншу особу, при цьому Адвокат залишається відповідальною особою в повному обсязі перед клієнтом за порушення умов договору.
Також до позовної заяви додано Акт про надання послуг від 11.05.2021 на суму 10 000,00 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 24 від 11.05.2021.
Слід зауважити, що позовна заява, яка подана до суду, підписана особисто позивачем 17.05.2021, а копії доданих до неї документів, засвідчені штемпелем з зазначенням «згідно з оригіналом, засвідчено на підставі ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат ОСОБА_1», проставлено підпис позивача та дату 17.05.2021. При цьому, жодних документів до суду саме представником позивача - адвокатом Ковальчуком Віталієм Володимировичем подано не було.
Окрім того, із договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.05.2021, Акта про надання послуг від 11.05.2021 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 від 11.05.2021 не вбачається, що професійна правова допомога була надана щодо оскарження саме предмета даного позову - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4092319 від 19 квітня 2021 року. Тому, судові витрати на професійну правову допомогу є недоведеними, і підстав для їх стягнення немає.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України з відповідача Управління патрульної поліції в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Шевцова Романа Сергійовича та Управління патрульної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Постанову серії EAH № 4092319 від 19.04.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Шевцов Роман Сергійович - лейтенант поліції, інспектор Управління патрульної поліції в Сумській області, місцезнаходження: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1.
Відповідач: Управління патрульної поліції в Сумській області, код ЄДРПОУ 40108777, місцезнаходження: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1.
Повний текст рішення складено 22.07.2022.
Суддя Деснянського районного
суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК