Справа № 550/1217/21
Провадження № 2/550/74/22
22 липня 2022 року смт. Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участю секретаря судового засідання - Байрачної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якій просить визнати виконавчий напис № 113170, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем30.11.2020 року щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 39866,77 грн, таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на адресу її роботодавця надійшла постанова приватного виконавця Малкової М.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.10.2021 року, де зобов'язано ФОП ОСОБА_2 здійснювати відрахування в розмірі 20 % з її зарплати до повного погашення суми боргу у розмірі 44522,45 грн на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Позивач суму заборгованості за цим договором не визнає, вказує, що не знала про існування боргу. Крім того, вказує, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував, що з часу виникнення права вимоги пройшло більше трьох років, а кредитний договір, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був підписаний та посвідчений нотаріально. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості, а позивач, в свою чергу, у позові не зазначила жодної обставини, які свідчили про спірність заборгованості. Крім того, вказав, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості і ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Від позивача надійшла заява, у якій вона зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, справу просить розглянути без її участі.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв про розгляд справи в його відсутності не надходило.
Треті особи в судове засідання повторно не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату та час розгляду справи, згідно зі ст.128 ЦПК України, повідомлялися своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, заяв про розгляд справи в їх відсутності не надходило.
Оскільки представник відповідача та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, були належним чином повідомлені про судове засідання, але причин неявки суду не повідомили, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем30.11.2020 видано виконавчий напис № 113170 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 500961809 від 10.10.2014 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 року по 16.11.2020 року та включає: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9893,16 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 8845,09 грн, строкова заборгованість за комісією - 1508,62 грн, строкова заборгованість за відсотками - 11969,90 грн, строкова заборгованість за штрафами та пенями - 7000,00 грн, а також витрати за вчинення виконавчого напису - 650,00 грн, та всього підлягає стягненню - 39866,77 грн (а.с.11).
Постановою приватного виконавця Малкової М.В. відкрито виконавче провадження ВП №63973932 з виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с.13).
При цьому ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.10.2020 року (а.с.9).
При вчиненні вказаної нотаріальної дії нотаріус керувався ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі за текстом - Перелік).
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі за текстом - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» є нотаріальною дією.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі за текстом - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
При цьому, цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору, за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості перед стягувачем та дотримання ним строків звернення.
З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного.
Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Із аналізу наданих доказів встановлено, що виконавчий напис нотаріуса, що оспорюється, вчинений 30.11.2020 року щодо кредитного договору, який був укладений в 10.10.2014 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 . При цьому позивач не погоджується із зазначеною в виконавчому написі заборгованістю. Таким чином, нотаріусом грубо порушені вимоги ст. 88 Закону «Про нотаріат» та не додержано обов'язкових умов вчинення нотаріального напису, оскільки вчинено нотаріальний напис після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги за договором щодо кредитного договору, заборгованість по якому не є безспірною, та який, в свою чергу, не є нотаріально посвідченим, не дивлячись на те, що ця обставина є обов'язковою.
Недодержання нотаріусом вищезазначених умов при вчиненні виконавчого напису є підставою для визнання зазначеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку.
Висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17(провадження № 14-278гс18); від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс 19); аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 363/568/18 (провадження № 61-49018св 18), від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18 (провадження № 61-22164св 19) від 09 вересня 2020 року у справі № 336/7754/18 (провадження № 61-8781 св 20).
При цьому суд вважає безпідставними посилання представника відповідача про те, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості, у зв'язку з відсутністю доказів подання таких документів. При цьому представник відповідача мав можливість надати суду докази на підтвердження своїх доводів, однак не скористався своїми процесуальними правами.
Ураховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, при поданні даного позову позивач сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн. за подання позовної заяви, а також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн. Таким чином суд, задовольняючи позов, вважає доцільним відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, який підлягав сплаті за подання даного позову та заяви про забезпечення позову, в розмірі 1362,00 гривень.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі задоволення позову - на відповідача.
Так, на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу представник позивача надав попередній розрахунок витрат на правову допомогу, договір №25/10/21 про надання правової допомоги від 25.10.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3641, ордер на надання правничої допомоги, акт прийняття-передачі виконаних робіт.
З ордеру про надання правової допомоги вбачається, що адвокат Белей В.М. представляє інтереси ОСОБА_1 в Чутівському районному суді Полтавської області.
З акту прийняття-передачі виконаних робіт від 03.06.2022 вбачається, що на виконання вищевказаного договору від 25.10.21 вартість наданих послуг по даній цивільній справі складає 4000,00 грн, яка, в свою чергу, сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією від 06.06.2022 (а.с.102-103).
При цьому представником відповідача було подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яке обгрунтоване тим, що до позовної заяви не подано належних та допустимих доказів на підтвердження оплати правничої допомоги, в т. ч. документів, які підтверджували б перерахунок коштів адвокату, що, в свою чергу, суперечить матеріалам справи зокрема вищевказаній квитанції від 06.06.2022, якою безпосередньо підтверджується факт оплати послуг клієнтом адвокатові.
За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений позивачем, є розумним, обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, у зв'язку з чим вищевказане клопотання про зменшення витрат на правову допомогу є безпідставним та необґрунтованим.
Таким чином, сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, складає 4 000,00 грн.
Керуючись статтями 12, 81, 82, 133, 137, 141, 223, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню-задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 113170, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 500961809 від 10.10.2014 року в розмірі 39866,77 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", адреса: вул.Кудріявський узвіз, буд. 5Б, м.Київ, п/і 02094, код ЄДРПОУ: 36799749.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу, Горай Олег Станіславович, адреса: м. Житомир вул. Велика Бердичівська,буд. 35, п/і 10008.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, адреса: вул. Ю. Поправки, буд. 6, офіс 14, п/і 02094.
Суддя С. А. Оболєнська