Справа № 461/3297/22
Провадження № 2/461/1020/22
про залишення без руху позовної заяви
22.07.2022 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі судді Стрельбицького В.В., розглянувши та вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 11.03.2015 року, актовий запис № 352.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у вищезазначеній справі, приходжу до висновку, що дану справу слід передати за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова, з огляду на нижченаведене.
Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 9 статті 28 ЦПК України встановлено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Зі змісту позовної заяви та долучених до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач у позовній заяві вказує, що місце проживання ОСОБА_2 йому не відоме.
Згідно довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, ОСОБА_2 , за адресою вказаною у позовній заяві: АДРЕСА_2 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не числиться.
На підтвердження доводів щодо підсудності справи, а саме місця знаходження майна відповідача, позивач надав витяг з Державного реєстру речових прав, зі змісту якого вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_2 , на праві власності належить ОСОБА_3 . Водночас, відповідачем у справі заявлено іншу особу - ОСОБА_2 .
Інших доказів підсудності даної справи саме Галицькому районному суду м. Львова позивачем не подано.
Таким чином, матеріали справи не містять жодного доказу який встановлює підсудність даної справи Галицькому районному суду м. Львова.
У свою чергу, згідно ч.1 ст.378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Отже, розгляд справи Галицьким районним судом м. Львова суперечить наведеним положенням закону та у будь-якому випадку, незалежно від суті ухваленого судом рішення за результатами розгляду справи, таке рішення підлягатиме скасуванню, оскільки такий розгляд відбудеться за відсутності підстав для розгляду справи саме тим судом до якого звернувся позивач.
В контексті наведених положень питання підсудності має надзвичайно важливе значення, адже порушення правил підсудності призводить до ухвалення судового рішення судом неуповноваженим на розгляд справи.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, залишає заяву без руху.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст.177 ЦПК України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Отже, обґрунтовуючи обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині пред'явлення даного позову до Галицького районного суду м. Львова, позивач, в порушення наведених вище вимог ст.177 ЦПК України, не долучив до позовної заяви жодного доказу на підтвердження підстав звернення саме до цього суду, не подав жодного клопотання про витребування таких доказів судом тощо.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Суд повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець, держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення, вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб).
Таким чином, приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу термін для усунення недоліків.
Керуючись ст.185 ЦПК України,
постановив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачеві ОСОБА_1 термін для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, а саме:
- надати суду докази на підтвердження підстав звернення до Галицького районного суду міста Львова (підсудність справи), відповідно до ч.9 ст.28 ЦПК України, або подати суду клопотання (заяву) про витребування таких доказів судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повертається позивачам з усіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Стрельбицький В.В.