вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"13" липня 2022 р. м. Ужгород Справа № 921/16/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яскорської А.О.
Розглянув матеріали справи
за позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, м. Тернопіль в інтересах держави
в особі позивача 1 Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів
позивача 2 Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль
позивача 3 Департаменту охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль
позивача 4 Комунального некомерційного підприємства “Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори” Тернопільської обласної ради, с.Більче - Золоте Борщівського району, Тернопільської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп”, м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 334262,42 грн
За участю представників учасників справи:
від прокуратури - Романюк Д.В., посвідчення №059165 від 15.01.2021;
від позивачів - не з'явилися;
від відповідача - не з'явився;
Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі позивачів: 1. Західного офісу Держаудитслужби, 2. Тернопільської обласної ради, 3. Департаменту охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації, 4. Комунального комерційного підприємства "Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори" Тернопільської обласної ради, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп”, про стягнення неправомірно отриманих грошових коштів за нікчемними додатковими угодами №1 від 22.01.2019, №2 від 25.01.2019, №3 від 04.02.2019 до договору №19-183 від 03.01.2019 про закупівлю та постачання природного газу в сумі 334262,42 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
В ході проведення підготовчого провадження Господарським судом Тернопільської області 28 березня 2022 року постановлено ухвалу про передачу справи № 921/16/22 за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/16/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року, справу № 921/16/22 прийнято до провадження, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою суду від 15 червня 2022 року постановлено підготовче провадження закрити та призначити дану справу до судового розгляду по суті на 29 червня 2022 року.
Ухвалою суду від 29 червня 2022 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України, розгляд справи по суті відкладено на 13 липня 2022 року.
Присутній у судовому засіданні 13 липня 2022 року прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Позивачі в справі не забезпечили участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. 14 червня 2022 від позивача 4 на електронну адресу суду надійшла заява №01-12/166 від 14.06.2022 про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги, просить задовольнити в повному обсязі.
Також, відповідно до поданого до Господарського суду Тернопільської області позивачем 2 клопотання №07-166 від 15.02.2022, Тернопільська обласна рада просить розгляд даної справи проводити без участі її представників. Позовні вимоги позивач 2 підтримує в повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання Товариству процесуальних документів суду в електронній формі на відому електронну адресу ТОВ “Укртранссервіс-груп” та засобами поштового зв'язку за відомим місцезнаходженням Відповідача. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала про прийняття справи до провадження від 18.05.2022, ухвала про відкладення підготовчого засідання від 01.06.2022 направлялися судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 88000, м. Ужгород, вул. Швабська, 53.
При цьому, поштові конверти з зазначеними ухвалами суду, якими повідомлялося відповідача про дату, час та місце судових засідань в справі, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку без вручення відповідачу з проставлення відмітки про причини не вручення - “Адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за № 755-IV від 15.05.2003, з наступними змінами, (надалі Закон № 755-IV), єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV).
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99-2 Правил).
Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивачів та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Правова позиція прокурора, позивачів.
Позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю додаткових угод №1 від 22.01.2019, №2 від 25.01.2019, №3 від 04.02.2019 до укладеного між Відповідачем та Позивачем 4 Договору про закупівлю та постачання природного газу №19-183 від 03.01.2019, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі”, у зв'язку з підвищенням означеними додатковими угодами ціни товару, визначеної в договорі про закупівлю зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання.
У зв'язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих Відповідачем коштів від Позивача 4 в якості оплати вартості поставленого останньому природного газу, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю природного газу та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої додатковими угодами №1 від 22.01.2019, №2 від 25.01.2019, №3 від 04.02.2019 ціни 1 м.куб. природного газу, становить 334262,42 грн, які просить стягнути з Відповідача у справі.
Заперечення (відзив) відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
03 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальності “Укртранссервіс-груп” (надалі - Постачальник) та Більче-Золотецькою обласною фізіотерапевтичною лікарнею реабілітації (надалі Споживач) укладено договір (надалі - Договір) про закупівлю та постачання природного газу №19-183 за умовами якого Постачальник зобов'язується з 03.01.2019 до 31.12.2019 поставити Споживачеві у власність товар за визначеним предметом закупівлі Газове паливо код 09120000-6 за ДК 021:2015 (Природний газ), а Споживач - зобов'язується прийняти цей товар у власність та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Обсяги постачання газу, відповідно до п. 3.1. Договору, передбачені у додатку 2. Так у додатку 2 визначено, що Постачальник здійснює протягом 2019 року постачання природного газу споживачеві для власного споживання в обсязі 150,300 тис. куб. м., у тому числі за місяцями та кварталами, а саме: січень - 30,000 тис. куб. м., лютий - 25,000 тис. куб. м., березень - 20,000 тис. куб. м., квітень - 10,000 тис. куб. м., травень - 7,000 тис. куб. м., червень - 7,000 тис. куб. м., липень - 7,000 тис. куб. м., серпень - 7,000 тис. куб. м., вересень - 7,000 тис. куб. м., жовтень - 10,000 тис. куб. м., листопад - 10,000 тис. куб. м., грудень - 10,300 тис. куб. м.
За підсумками розрахункового Споживач протягом двох робочих днів погоджує з Оператором ГРМ/ГТС акт про фактичний обсяг спожитого (протанспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання - передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу (п. 2.5. Договору).
Відповідно до п. 3.6. Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання - передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протанспортованого) газу за розрахунковий період, складеного Споживачем та Оператором ГРМ/ГТС від повідано до п. 2.5. Договору.
Розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами та тарифами відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» (п. 4.1. Договору).
Ціна природного газу визначається відповідно до діючих цін, з врахуванням, податків та зборів, передбачених чинним законодавством України. Ціна за 1 куб. м. газу природного становить 9364 грн. 80 коп. Загальна вартість договору становить - 1407529,44 грн. У випадку зміни ціни та тарифів на реалізований Споживачу газ у порядку, встановленому законодавством, ціна згідно договору та сума буде змінюватися з дати набрання чинності відповідних нормативно-правових актів (п. 4.2. Договору).
Згідно п.10.8. Договору, умови договору про закупівлю не повинні з відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами Сторін. Зміни та доповнення до Договору вносяться відповідно до чинного законодавства. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж за десять днів після настання таких змін (п. 10.2. Договору).
Строк дії договору встановлений у п. 10.1. Договору, договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2019 року, та поширює дію на відносини Сторін, що фактично склалися з 03.01.2019 року.
При цьому, відповідно до положень Статуту Комунального некомерційного підприємства «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації» Тернопільської обласної ради (код ЄДРПОУ 21132409), затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради 04.06.2019 №1358, останнє є правонаступником усього майна, прав та обов'язків Більче-Золотецької обласної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації. В подальшому, відповідно до рішення Тернопільської обласної ради від 17.09.2019 №1437 найменування позивача 4 змінено на комунальне некомерційне підприємство «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації ім. В.Г. Вершигори» Тернопільської обласної ради.
Згодом між Постачальником і Споживачем укладено шість додаткових угод до Договору, в тому числі додаткові угоди, якими викладалися в новій редакції пункти Договору в частині, що стосується ціни природного газу, обсягів постачання газу.
Так, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, покликаючись на підвищення цін на ринку природного газу за одиницю продукції, додатковою угодою № 1 від 22.01.2019 Сторони внесли зміни до Договору в частині зміни обсягів постачання природного газу на 2019 рік в обсязі 136,653343 тис. куб. м., у тому числі за місяцями та кварталами: січень - 30,000 тис. куб. м., лютий - 25,000 тис. куб. м., березень - 20,000 тис. куб. м., квітень - 10,000 тис. куб. м., травень - 7,000 тис. куб. м., червень - 7,000 тис. куб. м., липень - 7,000 тис. куб. м., серпень - 7,000 тис. куб. м., вересень - 7,000 тис. куб. м., жовтень - 10,000 тис. куб. м., листопад - 6,653343 тис. куб. м. , грудень - 0.
Пунктом 2 Додаткової угоди 1 Сторони визначили ціну природного газу із врахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством України, у розмірі 10,300 грн за 1 куб. м. газу. Загальна вартість договору становить 1407529 грн 44 коп.
З тієї ж підстави додатковою угодою № 2 від 25.01.2019 Сторони повторно погодили зміну договірних обсягів постачання природного газу на 2019 рік у кількості 124,285160 тис. куб., визначили ціну природного газу із врахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством України, у розмірі 11,325 грн за 1 куб. м. газу.
Додатковою угодою № 3 від 04.02.2019 Сторони втретє змінили обсяги постачання природного газу на 2019 рік до 113,009188 тис. куб. м., та ціну за 1 куб. м. газу природного - 12,455 грн .
Крім цього, до договору укладалися додаткові угоди від 14.08.2019 №4, від 24.12.2019 №5 та від 24.12.2019 №6, щодо режимів використання природного газу протягом розрахункового періоду, продовження строку дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі.
На виконання умов Договору про закупівлю та постачання природного газу №19-183 від 03.01.2019 Постачальник поставив, а Споживач прийняв природний газ в обсязі 135,702 тис. куб. м., а саме:
- згідно акту прийому-передачі природного газу №202 від 05.02.2019 - 14,891 тис. куб. м. природного газу за ціною 9437,50 грн. за 1 тис. куб. м. на суму 168640,57 грн.
- згідно акту прийому-передачі природного газу №644 від лютого 2019 року та рахунку №713 від лютого 2019 року - 13,516 тис. куб. м. природного газу за ціною 9437,50 грн. за 1 тис. куб. м. на суму 153068,70 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №1164 від 31.03.2019 та рахунку №1278 від 31.03.2019 - 9,220 тис. куб. м. природного газу за ціною 9437,50 грн. за 1 тис. куб. м. на суму 104416,50 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №1876 від 30.04.2019 та рахунку №2003 від 30.04.2019 - 4,992 тис. куб. м. природного газу за ціною 9437,50 за 1 тис. куб. м. на суму 56534,40 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №2071 від 31.05.2019 та рахунку №2207 від 31.05.2019 - 5,154 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 за 1 тис. куб. м. на суму 95525,84 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №2767 від 10.07.2019 та рахунку №2888 від 10.07.2019 - 3,362 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 грн за 1 тис. куб. м. на суму 41873,72 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №2935 від 07.08.2019 та рахунку №3070 4,257 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 грн за 1 тис. куб. м. на суму 53020,96 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №3107 від 01.09.2019 та рахунку №3240 - 4,040 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 грн за 1 тис. куб. м. на суму 50318,22 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №3566 від 07.10.2019 та рахунку №3698 від 07.10.2019 - 4,069 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 грн за 1 тис. куб. м. на суму 50679,47 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №4301 від 05.11.2019 та рахунку №4423 від 05.11.2019 - 7,893 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 грн за 1 тис. куб. м. на суму 98307,35 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №4810 від грудня 2019 року та рахунку №4931 від грудня 2019 року 17,567 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 грн за 1 тис. куб. м. на суму 218797,06 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №6674 від грудня 2019 року та рахунку №6782 від грудня 2019 року - 25,399 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 грн за 1 тис. куб. м. на суму 316344,65 грн;
- згідно акту прийому-передачі природного газу №694 від 31.01.2020 та рахунку № 503 від 31.01.2020 - 21,342 тис. куб. м. природного газу за ціною 10379,17 грн за 1 тис. куб. м. на суму 265814,70 грн.
Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриманий природний газ в повному обсязі, на загальну суму 1673342,08 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 06.02.2019 на суму 168640,57 грн, №11 від 07.03.2019 на суму 153088,70 грн, №17 від 02.04.2019 на суму 104416,50 грн, №32 від 08.05.2019 на суму 56534,40 грн, №40 від 04.06.2019 на суму 95525,84 грн, №3 від 13.07.2019 на суму 41873,72 грн, №20 від 09.08.2019 на суму 53020,96 грн, №36 від 05.09.2019 на суму 50298,22 грн, №49 від 08.10.2019 на суму 50679,41 грн, №55 від 08.11.2019 на суму 98307,35 грн, №67 від 04.12.2019 на суму 218797,06 грн, №91 від 23.12.2019 на суму 316344,65 грн, №6 від 12.02.2020 на суму 265814,70 грн.
Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості природного газу із зменшенням обсягу постачання та, відповідно, нікчемність внесених в Договір змін відповідно до додаткових угод № 1 від 22.01.2019, № 2 від 25.01.2019, № 3 від 04.02.2019 до Договору, у зв'язку з їх укладенням з порушенням приписів ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, прокурор просить в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені Позивачем 4 грошові кошти за придбаний у січні 2019 року - січні 2020 року включно природний газ в загальній сумі 334262,42 грн.
Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою Позивачем 4 вартістю природного газу відповідно до його ціни, яка визначалася відповідно до додаткових угод № 1 від 22.01.2019, № 2 від 25.01.2019, № 3 від 04.02.2019 до Договору та встановленою Сторонами в Договорі вартістю природного газу (9364,80 грн за 1 м.куб.), яка повинна була оплачуватися Позивачем 4 на користь Відповідача з врахуванням нікчемності внесених в Договір змін щодо збільшення вартості природного газу.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Тернопільської обласної ради, Департаменту охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації та Комунального некомерційного підприємства “Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори” Тернопільської обласної ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” головними завданнями органу державного фінансового контролю серед іншого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна у бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується орган державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Таким чином, Державна аудиторська служба України, як орган, який здійснює фінансовий контроль, має право при виявлені випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Тернопільською обласною прокуратурою у листі від 01.12.2021 №15-938 вих.21, адресованому начальнику Західного офісу Держаудитслужби та начальнику управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, наведено допущені порушення при укладенні додаткових угод до Договору про закупівлю та постачання природного газу №19-183 від 03.01.2019 та звернуто увагу керівництву Західного офісу Держаудитслужби та Управління західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області на те, що ними не використано можливості проведення контрольних заходів планового чи позапланового характеру та не вжито заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.
Листом від 13.12.2021 №131913-17/4232-2021 (вх. №20708-21 від 17.11.2021) Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області повідомило обласну прокуратуру, що заходи не вживалися у зв'язку з відсутністю правових підстав, і вживати заходів позовного характеру шляхом звернення в суд не будуть.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже, відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт не звернення відповідного суб'єкта владних повноважень, на якого покладено обов'язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, незалежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб'єктом владних повноважень.
Західний офіс Держаудитслужби визначено одним з позивачів у даному спорі, який своєчасних заходів до виявлення та належних заходів до усунення виявлених у процесі досудового розслідування порушень не вжив, з позовною заявою до суду щодо визнання недійсним, додаткових угод до Договору у зв'язку з невідповідністю їх вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” не звертався, що призводить до порушення інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України покладено на органи прокуратури.
Комунальне некомерційне підприємство «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації ім. В.Г. Вершигори» Тернопільської обласної ради є стороною Договору. Пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Статуту від 17.09.2019 №1437, передбачено, що комунальне некомерційне підприємство «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації ім.В.Г. Вершигори» Тернопільської обласної ради є лікарняним закладом охорони здоров'я,- комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає Послуги з третинної/високоспеціалізованої медичної допомоги населенню Тернопільської області, а також населенню з інших областей України в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом.
Підприємство є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради.
У відповідь на запит обласної прокуратури від 01.12.2021 №15-937 вих-21 Тернопільська обласна рада листом від 15.12.2021 №07-1892 (вх. №20848-21 від 1 .12.2021) повідомила, що не заперечує проти пред'явлення позову обласною прокуратурою, оскільки відсутні кошти на сплату судового збору.
Положенням про департамент охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 14.04.2021 №269/01.02-01 визначено, що департамент охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації далі - департамент) є правонаступником зобов'язань, прав та обов'язків управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації.
Саме Тернопільська обласна рада та департамент охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації наділені державно-владними повноваженнями та забезпечують фінансове функціонування лікарні.
Тернопільською обласною прокуратурою у листі від 01.12.2021 №15-940 вих.21, адресованому Генеральному директору Комунального некомерційного підприємства «Більче - Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори» Тернопільської обласної ради, наведено допущені порушення при укладенні додаткових угод до Договору про закупівлю та постачання природного газу №19-183 від 03.01.2019 та наголошено на необхідність вжиття заходів щодо їх усунення.
Комунальне некомерційне підприємства «Більче - Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори» Тернопільської обласної ради листом №01-12/344 від 14.12.2021 повідомила прокуратуру про те, що позовна заява щодо застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод до договору про закупівлю та постачання природного газу №0219-183 від 01.03.2021 про стягнення неправомірно отриманих грошових коштів у сумі 334262,42 грн подаватися не буде, у зв'язку із відсутністю коштів на сплату судового збору.
Місцеві державні адміністрації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” забезпечують виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 16 цього ж Закону в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.
Положенням про департамент охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації від 14.04.2021 №269/01.02-01 визначено, що департамент охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - департамент) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах області забезпечує виконання покладених завдань, основним заданням якого є, зокрема, управління в галузевому відношенні закладами охорони здоров'я. Одним із таких закладів є Комунальне некомерційне підприємство «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації ім. В.Г. Вершигори».
Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки (п.17 Положення). Відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Департамент щодо позивача 4 є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (головним розпорядником бюджетних коштів), який здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, виконує інші повноваження.
Однак, у відповіді від 15.12.2021 №5368/16-01 (вх. №21396 від 29.12.2021) на запит обласної прокуратури від 01.12.2021 №15-939 вих-21, у якому було наведено допущені порушення та вказано на необхідність захисту інтересів держави в судовому порядку, Департаментом зазначено, що самостійно заходи цивільно-правового характеру вживатися не будуть, заперечень проти пред'явлення позову обласною прокуратурою немає.
Наведене свідчить про небажання органу виконавчої влади самостійно реалізувати процесуальні повноваження на звернення до суду задля поновлення -пересів держави у сфері охорони здоров'я та фінансування медицини.
Таким чином, Позивачем 3 у даному спорі є Департамент хорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації.
Так, Тернопільською обласною прокуратурою, в порядку ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» листами від 29.12.2021 №15-1012вих-21, від 29.12.2021 №15-1011вих-21, від 29.12.2021 №15-1010вих-21, від 29.12.2021 №15-1008 вих-21 повідомлено вказаних вище позивачів, що з метою захисту інтересів держави будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви.
Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що як Західним офісом Держаудитслужби, так і Тернопільською обласною радою, Департаментом охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації а також Комунальним некомерційним підприємством “Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори” Тернопільської обласної ради не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Щодо спірних правовідносин.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в електронній системі публічних закупівель “Prozorro” Більче-Золотецькою обласною фізіотерапевтичною лікарнею реабілітації оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі природного газу, обсяг закупівлі - 150300,00 куб. м., строк поставки визначено від 01.01.2019 до 31 грудня 2019 року.
Переможцем процедури відкритих торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп”, згідно з рішенням тендерного комітету Замовника, оформленим протоколом засідання тендерного комітету Замовника від 20.12.2018. Таким чином між Замовником та Переможцем укладено договір про закупівлю та постачання природного газу №19-183 від 03.01.2019.
Відповідно до п. 6 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель” від 19.09.2019 № 114-ІХ, договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.
Таким чином, виконання договору здійснювалося відповідно до положень Закону України “Про публічні закупівлі” в редакції, яка діяла до 19.04.2020 року.
Як передбачено ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі” договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі” (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.
Відповідно до ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Таким чином, в момент підписання сторонами Договору від 03.01.2019 досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі.
Як встановлено судом, до Договору №19-183 від 03.01.2019 укладено низку додаткових угод.
Надаючи оцінку доводам прокурора про нікчемність додаткових угоду №1 від 22.01.2019, №2 від 25.01.2019, №3 від 04.02.2019 як таких, що укладені з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.
Відповідно до підпункту 18 пункту 5 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору.
Споживачу має бути надане належне повідомлення постачальника про намір змінити умови договору постачання природного газу, при цьому споживач має бути повідомлений про його право відмовитись від запропонованих змін. Таке повідомлення має бути надане споживачеві не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності такими змінами (крім ціни на природний газ, якщо вона встановлюється для постачальника відповідними державними органами). Споживачі мають право відмовитися від договору, якщо вони не приймають нові умови, повідомлені постачальником.
Натомість усі додаткові угоди щодо збільшення ціни за одиницю товару укладені на підставі повідомлення, що надане споживачеві раніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності такими змінами.
Відповідно до ст. 37 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2019 у справі № 912/898/18 та у постанові від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
Збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1, від дати укладення Додаткової угоди №1 до дати укладення Додаткової угоди №2, від дати укладення Додаткової угоди №2 до дати укладення Додаткової угоди №3.
Як встановлено вище, Додатковою угодою №1 від 22.01.2019, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 9,36480 грн до 10,3 грн зі зменшенням обсягу постачання з 150,300 тис.куб.м. до 136,653343 тис.куб.м., Додатковою угодою №2 від 25.01.2019 повторно збільшено ціну природного газу до 11,325 грн за 1 м.куб. та зменшено обсяг постачання до 124,285160 тис.куб.м., а Додатковою угодою №3 від 04.02.2019 втретє збільшено ціну за 1 куб. м. газу природного до 12,455 грн та зменшено обсяг поставки до 113,009188 тис.куб.м.
Підставою внесення змін в Договір відповідно до Додаткових угод №1, 2, 3 до Договору сторонами визначено відповідні експертні висновки Черкаської (№О-10 від 04.01.2019) та Житомирської (№В-21 від 10.01.2019, №В-22 від 11.01.2019) торгово-промислових палат про вартість природного газу.
При цьому, вказані висновки критично оцінюються судом, позаяк такі не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах лише визначено вартість природного газу на конкретну дату та не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення; у них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.
Більше того, всі означені висновки торгово-промислових палат містять відмінні відомості щодо ціни природного газу за один період - січень 2019 року, а висновки Житомирської торгово-промислової палати №В-21 №В-22 із зазначенням різної ціни природного газу видані з різницею в один календарний день (10.01.2019 та 11.01.2019), що не може не ставити під сумнів достовірність інформації, яка в них зазначена.
Разом з тим, як вбачається зі змісту Результатів моніторингу функціонування ринку природного газу за І квартал 2019 року, розміщених на веб-сайті НКРЕКП (https:// www.nerc.gov.ua/data/filearch/monitoryng/gas/2019/monitoryng_gaz_I-2019.pdf) протягом І кварталу 2019 року (січень-березень) ціни на природний газ на нерегульованому сегменті роздрібного ринку для всіх категорій споживачів показали тенденцію до зниження. Так, на кінець І кварталу 2019 року ціна для бюджетних установ та організацій у порівнянні з початком кварталу у середньому знизилась на 1460 грн/тис. куб. м (14%). Згідно з розміщеним на сайті рис. 3.6 динаміка цін (без урахування тарифів на транспортування та розподіл природного газу та ПДВ) для бюджетних установ та організацій відбувалася наступним чином: за січень 2019 року - 10330 грн. за тис. куб. м, за лютий - 9616 грн. за тис. куб. м, за березень - 8870 грн. за тис. куб. м. Відповідна інформація також відображена у листі НКРЕКП від 18.03.2021 № 3597/16.2.2/7-21.
Динаміка щодо зниження цін на природний газ також підтверджується даними, розміщеними на веб-сайті Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за посиланням (http ://www.naftogaz.com/files/Information/Dynamika-cina-2015-2019-Budget.pdf).
З врахуванням викладеного, судом встановлено, що при укладенні додаткових угод № 1, 2, 3 до Договору їх сторонами, в тому числі й позивачем 4, порушено п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності відповідного коливання цін такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі обсяги такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі.
В силу приписів ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, з врахуванням чого, з огляду на встановлену судом нікчемність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами №1, №2 та №3 застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни природного газу, обсягів постачання та ціни Договору.
Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є нікчемною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України “Про публічні закупівлі” у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.
З урахування викладеного, суд висновує, що сторонами під час укладення Додаткових угод №1 від 22.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 04.02.2019 до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару і зменшення обсягу його постачання, в результаті чого вартість 1 м.куб. природного газу зросла на 33% (з 9,3468 грн до 12,455 грн за 1 м.куб.), а обсяги постачання скоротилися майже на 25% (з 150,3 тис.м.куб. до 113,009188 тис. м.куб).
Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод №1 від 22.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 04.02.2019 суперечить вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” в частині збільшення ціни закупівлі та, зменшення її обсягу закупівлі за відсутності будь-яких підстав для внесення означених змін та свідчить про нікчемність відповідних змін до Договору, які внесені Додатковими угодами №1, №2 та №3 до Договору.
При цьому, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх нікчемності.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За фактичних обставин справи та з огляду на наведені приписи Закону та Цивільного кодексу України укладені позивачем та відповідачем у даній справі додаткові угоди №1 від 22.01.2019, №2 від 25.01.2019, №3 від 04.02.2019 до Договору є нікчемними в силу закону, отже - недійсними.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об'єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на природний газ, в порушення норм Закону України “Про публічні закупівлі” та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.
Нікчемність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов'язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами №1 від 22.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 04.02.2019.
Так, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю та постачання природного газу №19-183 від 03.01.2019 (з врахуванням його продовження відповідно до Додаткової угоди №6 від 24.12.2019 на суму 281505,88 грн) ТОВ Укртранссервіс-груп" за період з січня 2019 по січень 2020 року включно поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв природний газ в обсязі 135,702 тис.м.куб., вартість якого, з врахуванням визначеної в п. 4.2. Договору вартості 1 м.куб. - 9,3648 грн (без врахування внесених змін за нікчемними Додатковими угодами) становить 1270822,09 грн (135702 м.куб. * 9,3648 грн).
З врахуванням викладеного, беручи до уваги оплату Позивачем 4 вартості поставленого йому за Договором природного газу в розмірі 1673342,08 грн (платіжні доручення № 4 від 06.02.2019, №11 від 07.03.2019, №17 від 02.04.2019, №32 від 08.05.2019, №40 від 04.06.2019, №3 від 13.07.2019, №20 від 09.08.2019, №36 від 05.09.2019, №49 від 08.10.2019, №55 від 08.11.2019, №67 від 04.12.2019, №91 від 23.12.2019, №6 від 12.02.2020), суд доходить до висновку, що в результаті укладення нікчемних додаткових угод, позивачем 4 зайво сплачено 402519,99 грн за придбаний з січня 2019 року до січня 2020 року включно природний газ.
При цьому, оскільки приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості при ухваленні рішення виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в заявленому розмірі334262,42 грн.
Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлюють раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому. Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача слід стягнути надмірно сплачені кошти за постачання природного газу в сумі 334262,42 гривень.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтями 76-79 ГПК України визначено таке - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп” (88000, м. Ужгород Закарпатської області, вул. Швабська, 53, код ЄДРПОУ: 39869593) на користь Комунального некомерційного підприємства “Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори” Тернопільської обласної ради, (48733, с.Більче-Золоте Борщівського району, Тернопільської області, вул. Осередок, буд. 27, код ЄДРПОУ: 21132409) 334262,42 грн (триста тридцять чотири тисячі двісті шістдесят дві гривні 42 копійки) безпідставно отриманих коштів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп” (88000, м. Ужгород Закарпатської області, вул. Швабська, 53, код ЄДРПОУ: 39869593) на користь Тернопільської обласної прокуратури (46001, м. Тернопіль Тернопільської області, вул. Листопадова, буд. 4, код ЄДРПОУ: 02910098) 5013,94 грн (п'ять тисяч тринадцять гривень 94 копійки) в повернення судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 22 липня 2022 року
Суддя Р.М Лучко