майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"06" липня 2022 р. м. Житомир Справа № 910/19103/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Чорний С.С. (адвокат, ордер серії АІ №1230516 від 05.05.22)
від відповідача: Цермолонський І.М. (адвокат, ордер серії ВК №1037425 від 03.05.22)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 4"
до Фізичної особи-підприємця Іщука Володимира Івановича
про визнання договору недійсним
Зміст позовних вимог та заперечень.
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору оренди місця паркінгу №1-ПП від 12.05.20, який укладений між ОСББ"Оазис 4" та ФОП Іщуком Володимиром Івановичем.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що договір укладений з порушенням Статуту ОСББ, а саме: відсутня заява відповідача до правління ОБББ щодо надання згоди на оренду; відсутній оригінал договору та дані про нього; відсутній акт приймання передачі приміщень; відсутня інформація щодо сплати зад договором; договір не відповідає типовій формі, яки прийнята у ОСББ.
Крім того, в якості підстави позову позивач зазначає про зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою.
У відзиві на позовну заяву (а.с.109) відповідач позов не визнав, зазначив, що спірний договір укладений строком до 11.04.23; відповідач користувався паркінгом відповідно до спірного договору у період з 12.05.20 до 09.02.21; 09.02.21 позивач опломбував вхід до об'єкту, у зв'язку з чим відповідач не міг користуватися приміщенням за призначенням; з 18.08.21 право власності на об'єкт оренди за спіним договором перейшло до іншої особи - ОСОБА_1, що дало змогу продовжити господарську діяльність в орендованому приміщенні; з моменту повідомлення про зміну власника орендованого приміщення відповідач виконував зобов'язання по сплаті орендної плати на користь нового власника; наразі позивач не є власником переданого в оренду приміщення та не може бути належним позивачем ; усі права наймодавця по спірному договору перейшли до нового власника приміщення. Відповідач просить покласти на позивача витрати на правничу допомогу орієнтовно у розмірі 15000,00грн. та зазначив, що остаточний розрахунок розміру таких витрат буде поданий після ухвалення рішення по справі.
У відповіді на відзив (а.с.144), ОСББ "Оазис 4" зазначив, що договір оренди місця паркінгу укладається з ОСББ в тому ж порядку, який діє і для здачі в оренду приміщень будинку, тобто через рішення правління ОСББ; відповідач із заявою про намір орендувати приміщення паркінгу не звертався, такого рішення правління ОСББ не приймало; ОСОБА_1 не є стороною спірного договору та не має відношення до спірних правовідносин, оскільки предметом спору є визнання недійсним договору оренди №1-ПП від 12.05.20 станом на 12.05.2020.
Рух справи.
23.11.2021 до Господарського суду м.Києва надійшла позовна заява про визнання недійсним договору оренди місця паркінгу №1-ПП від 12.05.20, який укладений між ОСББ"Оазис 4" та ФОП Іщуком Володимиром Івановичем.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 30.11.21 по справі №910/19103/21, вказану позовну заяву направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду Житомирської області.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/19103/21 передано для розгляду судді Тимошенку О.М.
Ухвалою від 25.01.22 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з допущеними недоліками в її оформленні та надано строк для їх усунення.
Позивач у встановлений судом строк недоліки усунув.
Ухвалою від 21.02.22 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання
09.05.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.109).
09.05.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_1 , яка є власником орендованого приміщення по спірному договору.
У судовому засіданні 10.05.22 суд відмовив в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_1 та про виклив в судове засідання свідка.
17.05.2022 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.144).
28.06.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду справи по суті на 06.07.22.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Встановлені судом обставини.
12 травня 2020 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 4" (орендодавець/позивач) в особі голови правління та Фізичною особою-підприємцем Іщуком Володимиром Івановичем (орендар/відповідач) укладено договір оренди місця у приміщенні паркінгу №1-ПП (а.с.15).
За умовами договору орендодавець передає а орендар приймає в платне користування місце на паркінгу за адресою: м.Київ, проспект Героїв Сталінграду,4, площею 37,3 м.кв. строком до 11.04.2023 року, тобто на 35 місяців.
Згідно розділу 2 договору, орендна плата становить 1500 грн. з урахуванням індексації та здійснюється в натуральній формі. При цьому, в рахунок орендних платежів, орендар має здійснювати ремонтні роботи в приміщенні протягом строку дії договору в межах 52500,00грн.
За статутом ОСББ "Оазис 4" голова правління діє від імені ОСББ без доручення.
Висновки суду та норми права.
Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Частиною 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 2 та ч.3 ст. 203 ЦК України, на які посилається позивач, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст.232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Згідно ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон) та Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів ОСББ "Оазис 4" від 22.03.2019 №4, ОСББ "Оазис 4" в тому числі має право: визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об'єднання; використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об'єднання; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку. На виконання своїх повноважень голова правління діє без доручення від імені об'єднання та контролює укладення договорів сума яких не перевищує 20 мінімальних заробітних плат.
За приписами ст. 761 ЦК України, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Спірний договір укладено уповноваженою особою - головою правління ОСББ, без рішення правління. Загальна сума договору складає 52500,00грн. та не перевищує 20 мінімальних заробітних плат, тому укладення такого договору не потребує погодження з правлінням ОСББ.
Згідно постанови ВП ВС від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) ч. 1 ст. 232 ЦК України підлягає застосуванню при вирішенні спорів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, таким, що вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Позивач зазначає, що оспорюваний договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості колишнього керівника позивача з відповідачем, оскільки ОСББ не має в наявності жодних документів на підтвердження правовідносин сторін по спірному договору.
За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.
В ухвалі Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі № 6-6639вов09 зроблено висновок про те, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
У постанові від 05.08.2020 у справі № 638/2324/14-ц суд касаційної інстанції зауважив, що для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд звертає увагу, що надані позивачем докази не підтверджують наявності зловмисної змови колишнього керівника позивача з відповідачем.
Посилання позивача на ч. 2 та ч.3 ст. 203 ЦК України, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору оренди місця паркінгу №1-ПП від 12.05.2020 є безпідставними, оскільки голова правління ОСББ, під час укладення договору оренди, діяв в межах наданих йому Статутом та Законом повноважень.
Відсутність заяви ФОП Іщука В.І. до правління ОСББ щодо надання згоди на оренду та Акту приймання-передачі не є підставою для визнання недійсним договору оренди.
Відсутність у позивача оригіналу договору №1-ПП від 12.05.2020 та даних здійснення відповідачем орендних платежів по ньому, також не є підставою для визнання цього договору недійсним.
Оцінка дійсності договору надається на момент укладення, тому докумени, які надані позивачем до суду, які виготовленні після укладення оспорюваного договору, не мають правового значення для вирішення спору.
Таким чином, позовні вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.07.22
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-позивачу ( АДРЕСА_1 ) (рек. з повідом.) на ел.адресу : ІНФОРМАЦІЯ_1
3-відповідачу (12601, Житомирська область, смт.Брусилів, вул.Хмельницька,32)(рек. з повідом.)