вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.07.2022м. ДніпроСправа № 904/1228/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання, розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Тарпан", Полтавська область, м. Горішні Плавні
до Приватного підприємства "Міко-Експрес", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 124 393,80 грн.
Без виклику представників сторін
Приватне підприємство "Тарпан" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Міко-Експрес" про стягнення 124 393,80 грн. основного боргу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортне обслуговування № 06032017 від 06.03.2017 в частині оплати наданих послуг.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
23.06.2022 позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що після подачі позовної заяви до суду відповідач здійснив часткове погашення боргу на суму 50 549,00 грн. У зв'язку із чим просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 50 549,00 грн. основного боргу.
04.07.2022 позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що відповідач здійснив часткове погашення боргу на суму 20 000,00 грн. У зв'язку із чим просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 70 549,00 грн. основного боргу.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ним було сплачено позивачу в повному обсязі заборгованість за заявкою на перевезення №37393 у розмірі 60 000,00 грн.. 25.05.2022 відповідачем було частково сплачено на рахунок позивача заборгованість за заявкою па перевезення № 38 263 у розмірі 10 549,00 грн. Наразі наявна заборгованість лише за заявкою на перевезення № 38263 у розмірі 53 884,80 грн., яка буде сплачена позивачу найближчим часом. У зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 70 509,00 грн.
12.07.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив.
19.07.2022 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що на момент підготовки заперечення заборгованість за заявкою на перевезення № 38 263 складає 39 844,80 грн., оскільки 06.07.2022 відповідачем було сплачено на користь позивача ще 14 000,00 грн. У зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 844,80 грн.
21.07.2022 позивач подав до суду пояснення.
21.07.2022 позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що відповідач продовжуючи погашення боргу здійснив часткове погашення боргу на суму 24 000,00 грн. У зв'язку із чим просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 94 549,00 грн. основного боргу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
06.03.2017 між Приватним підприємством "Тарпан" (перевізник) та Приватним підприємством "Міко-Експрес" (експедитор) було укладено договір на транспортне обслуговування № 06032017 (далі - договір).
За даним договором перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобов'язання оплачувати послуги перевізника в порядку і на умовах, викладених в даному договорі (п. 1.1. договору).
Конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень (п. 1.2. договору).
Заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками перевізника і експедитора. Сторони визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку (п. 1.3. договору).
Експедитор зобов'язаний оплатити перевізникові вартість транспортних послуг, яка зазначається у заявці на перевезення вантажів (п. 2.1.5. договору).
Вартість послуг перевізника за даним договором встановлюється в українських гривнях (п. 4.1. договору).
Вартість послуг перевізника, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) вказуються в заявках (п. 4.2. договору).
Оплата вартості послуг перевізника, що надаються ним за даним договором здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок перевізника, якщо інше не обумовлено в заявці (п. 4.3. договору).
Оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів - рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного договору, акту виконаних робіт та оригіналу CMR (п. 4.4. договору).
Оплата здійснюється через 10 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.4. Банківські витрати по переведенню коштів перевізнику відносяться на рахунок експедитора, якщо інше не передбачено в заявці (п. 4.5. договору).
Всі додатки і зміни до даного договору оформляються в письмовому вигляді і вступають в силу не раніше дати їх підписання уповноваженими представникам сторін. Всі додатки до даного договору є його невід'ємними частинами. Сторони визнають юридичну силу додатків, переданих шляхом факсимільного зв'язку (п. 5.1. договору).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє потягом року (п. 8.1. договору).
З моменту підписання даного договору всі попередні листування, переговори між перевізником і експедитором по предмету договору втрачають юридичну силу (п. 8.2. договору).
Договір вважається продовженим на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання до моменту закінчення його строку дії (п. 8.3. договору).
Позивач зазначає, що від ПП «Міко-Експрес» надійшла заявка на перевезення № 37288 (а.с. 11), умови якої було прийнято перевізником.
Відповідно до умов вказаної заявки перевізник узяв на себе зобов'язання надати автотранспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Жешув (Підкарпатське воєводство, Польща) - м. Кременчук (Полтавська обл.). Узгоджена сторонами вартість перевезення, відображена в розділі «Узгоджена сума фрахту/умови оплати» заявки, склала 60 000,00, грн. За змістом цього ж пункту заявки умови оплати: 30 днів за оригіналами документів.
Позивач зазначає, що на виконання вимоги ч. 3 ст. 909 ЦК України та ст.ст. 4, 9 КДПВ - на підтвердження укладення договору перевезення, у коносамент (у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної) CMR А№ 201221 (а.с. 12) (згідно Глави VI КДПВ) внесені дані про наступного перевізника, яким є ПП «Тарпан». Позивач зазначає, що з Нідерландів (місця завантаження, відображеного в графі 4 CMR) до Польщі перевезення здійснювалося автомобілем іншого перевізника. Згідно даних графи 18 CMR, вантажовідправником було передбачено перезавантаження на автопоїзд належний ПП «Тарпан», який вказаний в розділі «Вимоги до машини» укладеної Заявки.
Як стверджує позивач, перевезення було виконане належним чином, без будь-яких застережень та зауважень замовника перевезення та вантажоодержувача. Факт його належного виконання підтверджується наявністю відтиску печатки та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR та відсутністю будь-яких приміток вантажоодержувача в цій графі. Також, сторонами підписано та скріплено їх печатками акт надання послуг № 1527 від 29.12.2021 про надання відповідачу послуг на суму 60 000,00 грн. (а.с. 13).
Позивач зазначає, що документи, що є підставою для здійснення оплати, 04.01.2022 були направлені замовнику перевезення рекомендованим листом № 3980103165003, на підтвердження чого позивач надав копію фіскального чеку (а.с. 14).
Відповідно до повідомлення про вручення (а.с. 14) вказане поштове відправлення було отримане адресатом 14.01.2022.
Як зазначає позивач, тридцять днів, встановлених для оплати, минули 13.02.2022. Враховуючи те, що останній день для здійснення платежу припадає на вихідний - неділю, перевезення мало бути оплачене не пізніше першого робочого дня - у понеділок 14.02.2022. Втім, оплата проведена не була, з наступного дня - 15.02.2022 грошове зобов'язання ПП «Міко-Експрес» на суму 60 000,00 грн. вважається простроченим.
01.02.2022 від ПП «Міко-Експрес» на адресу перевізника надійшла заявка на перевезення № 38263 (а.с. 15). Її умови прийняті перевізником. На виконання вимоги ч.3 ст.909 ЦК України та ст.ст.4, 9 КДПВ - на підтвердження укладення договору перевезення складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR № б/н від 02.02.2022 (а.с. 16).
Відповідно до умов заявки перевізник узяв на себе зобов'язання надати автотранспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Нойвід (земля Рейнланд-Пфальц, Німеччина) - м. Горішні плавні (Полтавська обл.). Узгоджена сторонами вартість перевезення, відображена в розділі «Узгоджена сума фрахту/умови оплати» Заявки, склала 2 000,00 євро. За змістом цього ж пункту заявки кошти за перевезення сплачуються у гривнях, за курсом НБУ, встановленим на день представлення довідки про транспортні витрати, протягом тридцяти днів з моменту отримання оригіналів документів.
Позивач стверджує, що перевезення було виконане належним чином, без будь-яких застережень та зауважень замовника перевезення та вантажоодержувача. Факт його належного виконання підтверджується наявністю відтиску печатки та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в накладній CMR (зміщені з графи 24 в графу 28) та відсутністю будь-яких приміток вантажоодержувача в графі 24 накладної.
Позивач зазначає, що документи, що є підставою для здійснення оплати та довідка про транспортні витрати 09.02.2022 були направлені на адресу замовника перевезення рекомендованим листом № 3980103193830, на підтвердження чого позивач надав копію фіскального чеку (а.с. 17).
Відповідно до повідомлення про вручення (а.с. 17) вказане поштове відправлення було отримане адресатом 18.02.2022.
Як зазначає позивач, тридцять днів, встановлених для оплати, минули 20.03.2022. Враховуючи те, що останній день строку, встановленого для здійснення оплати припадає на вихідний - неділю, перевезення мало бути оплачене не пізніше першого робочого дня - у понеділок 21.03.2022. Втім, оплата проведена не була. З наступного дня - 22.03.2022 грошове зобов'язання ПП «Міко-Експрес» на суму 2000,00 євро вважається простроченим. Оскільки довідка про транспортні витрати разом з іншими документами була отримана відповідачем 18.02.2022, то саме цей день, є днем визначення курсу НБУ для перерахунку коштів у гривні. Курс НБУ на цей день становив 32,1969 за 1 євро, що передбачає здійснення платежу у гривнях у сумі 64393,80 грн. (2000 х 32,1969). Однак вказані кошти відповідачем сплачені не були.
З огляду на викладене, загальна заборгованість ПП «Міко-Експрес» за два виконані перевезення склала 124 393,80 грн. (60 000,00 + 64 393,80).
Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідач у своєму відзиві зазначив, що ним було сплачено позивачу в повному обсязі заборгованість за заявкою на перевезення № 37393 у розмірі 60 000,00 грн. 25.05.2022 відповідачем було частково сплачено на рахунок позивача заборгованість за заявкою па перевезення № 38 263 у розмірі 10 549,00 грн. Наразі наявна заборгованість лише за заявкою на перевезення № 38 263 у розмірі 53 884,80 грн., яка буде сплачена позивачу найближчим часом. У зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 70 509,00 грн.
У своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що на момент підготовки заперечення заборгованість за заявкою на перевезення № 38 263 складає 39 844,80 грн., оскільки 06.07.2022 відповідачем було сплачено на користь позивача ще 14 000,00 грн. У зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 844,80 грн.
Господарський суд зазначає, що під час розгляду справи сторонами до суду надані платіжні доручення:
- № 157 від 10.05.2022 про сплату позивачу 20 000,00 грн.;
- № 8916 від 25.05.2022 про сплату позивачу 10 549,00 грн.;
- № 9072 від 09.06.2022 про сплату позивачу 10 000,00 грн.;
- № 9147 від 20.06.2022 про сплату позивачу 10 000,00 грн.;
- № 9185 від 23.06.2022 про сплату позивачу 10 000,00 грн.;
- № 9251 від 29.06.2022 про сплату позивачу 10 000,00 грн.;
- № 9331 від 06.07.2022 про сплату позивачу 14 000,00 грн.;
- № 310 від 15.07.2022 про сплату позивачу 10 000,00 грн.;
Всього за вказаними платіжними дорученнями позивачу сплачено 94 549,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 94 549,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Доказів оплати поставленого товару в сумі 29 844,80 грн. відповідач не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 29 844,80 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. та гонорар успіху у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про правову допомогу від 13.04.2022, укладений між позивачем та адвокатом Лозою В.М., акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2022 на суму 12 000,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера № 02-04 від 15.04.2022 про сплату позивачем адвокату 12 000,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.
Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн. та гонорару успіху у розмірі 4 000,00 грн., оскільки витрати на правничу допомогу не відповідають критерію розумності таких витрат.
Господарський суд зазначає, що відповідно до п. 1.1. договору про правову допомогу за цим договором повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ПП «Міко-Експрес». З цією метою: 1.Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (4 год.). 2.Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год). 3. Провести аналіз судової практики (1 год.) 4. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву(12 год). 5. Здійснити арифметичні розрахунки. (0,5 год.). 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (4 год.).
За здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 12 000,00 грн. (п. 2.1. договору про правову допомогу).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 02-04 від 15.04.2022 позивач сплатив адвокату 12 000,00 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката (12000,00грн.) співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 12 000,00 грн.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача гонорар успіху у розмірі 4000,00грн.
Так, відповідно до п.2.3 договору від 13.04.2022 при задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 4000,00грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила наступне щодо розподілу судових витрат:
« 5.28. Визначаючи суть виключної правової проблеми, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що поняття «гонорар успіху» не містить чіткого врегулювання та навів судову практику як приклад неоднозначного вирішення зазначеного питання судами касаційної інстанції щодо стягнення сум, передбачених договором, та щодо визнання недійсними умов договору про надання правничої допомоги у залежності від результатів розгляду справи.
5.29.За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
5.30. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
5.31. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
5.32. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
5.33. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
5.34. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
5.35. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
5.36. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
5.37. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
5.38. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
5.39. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
5.42. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.»
Суд визнав дану справу малозначною. Безпосередньо позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 4). У зв'язку з чим ухвалою суду від 25.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
З огляду на викладене, суд вважає, що стягнення «гонорару успіху» у розмірі 4000,00грн., враховуючи також, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 12 000,00 грн., не є співрозмірним та необхідним, зважаючи на те, що справа є малозначною.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 481,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі за позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 94 549,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Міко-Експрес" (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шаляпіна, буд. 14, кв. 1, ідентифікаційний код 35396027) на користь Приватного підприємства "Тарпан" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 30, ідентифікаційний код 32637980) 29 844,80 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя І.В. Мілєва