Справа № 482/1904/19
Номер провадження1-кп/473/26/2022
іменем України
"22" липня 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську кримінальне провадження №12019150280000413 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нова Одеса Миколаївської області, громадянина України, українця, студента Миколаївського аграрного національного університету, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
29 липня 2019 року приблизно о 22.00 год. неповнолітній ОСОБА_7 перебував за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Новоодеський) район, с.Баловне, в безіменному провулку між вул. Степова та вул. Миру, поблизу бару ПП «Мокут». В цей час, між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, в ході якого на грунті раптово виниклих неприязнених відносин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на завдання удару ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_5 та кулаком правої руки наніс останньому один удар в область обличчя. Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_5 фізичний біль, але потерпілому не було спричинено тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у скоєні кримінального правопорушення, не визнав та, на підставі ст. 63 Конституції України, від дачі пояснень відносно себе відмовився.
Винність ОСОБА_7 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КК України повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 29 липня приблизно о 21.30-22.00 год він зайшов до кафе «Мокут» де взяв пиво та вийшов на вулицю. На вулиці він побачив брата ОСОБА_7 , який сидів зі своїми друзями. ОСОБА_5 пройшов мимо них до туалету, а коли повертався повз них, то почув, що вони співають пісню «Привіт Андрій» і машуть руками в його бік. Потерпілому це не сподобалось і він підійшов до них з вимогою припинити. Після чого між ними виникла сварка. В цей час, до них підійшов ОСОБА_7 зі своїми друзями в кількості 5-6 осіб і між ними також почалась сварка. ОСОБА_5 повернувся до приміщення кафе, де допив пиво і зібрався додому, тому щодо нього підійшли ОСОБА_10 з дівчиною, та сказали, що проти ОСОБА_5 , щось намічається. Потерпілий відійшов метрів за 50 від приміщення кафе, до нього підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Вони недовго розмовляли та потерпілий пішов від них. Коли ОСОБА_5 пройшов 10-15 метрів, він відчув удар в ліву ногу нижче коліна. Від удару потерпілий впав на груди і повернувшись побачив ОСОБА_7 . ОСОБА_5 почав підніматись, спираючись на руки і в цей момент відчув удар в область обличчя і відчув фізичний біль.
Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що влітку 2019 року в с.Баловне вона перебувала у барі. Там бачила потерпілого, який знаходився в стані сп'яніння. Потерпілий почав чіплятись до групи хлопців, серед яких були ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Через що виник конфлікт, ОСОБА_12 не пам'ятає. Під час конфлікту, ОСОБА_7 зняв з руки годинник, передав його ОСОБА_14 і наніс потерпілому один удар кулаком в обличчя. Це все відбувалось біля бару приблизно о 22.00 год., а свідок на той час знаходилась в альтанці на вулиці. Був вечір, але територія була добре освітлена. Потім ОСОБА_12 пішла у власних справах.
Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що в липні 2019 року він з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 сиділи біля бару та слухали музику. До них підійшов потерпілий та почав до них чіплятись та висловлюватися на їх адресу нецензурною лайкою. Потім ОСОБА_5 знову пішов до бару, а коли вийшов знову підійшов до них, то сказав ОСОБА_7 «Пішли один на один». ОСОБА_7 зняв з руки годинник, передав ОСОБА_17 та пішов з потерпілим на дорогу, що біля бару і приблизно тридцять секунд - хвилину ОСОБА_17 їх на бачив. Але хлопці одразу пішли разом за ОСОБА_7 і ОСОБА_17 побачив, що потерпілий лежав на спині, а зверху спиною на потерпілому лежав ОСОБА_7 . Хлопці їх розтягнули. ОСОБА_17 зазначає, що ніяких тілесних ушкоджень у потерпілого він не бачив. Також, ОСОБА_17 зазначив, що потерпілий встав сам.
Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що в липні 2019 року приблизно о 22.00 год. вона перебувала на літньому майданчику бару. ОСОБА_19 бачила, що ОСОБА_5 підійшов до компанії хлопців, які гучно слухали музику та почав їх ображати. Тоді ОСОБА_20 сказав, щоб потерпілий йшов додому. Після чого ОСОБА_5 почав йти та щось кричав і за ним пішов спочатку ОСОБА_7 , зразу за ним ОСОБА_20 , а через хвилину побігли і всі інші хлопці, що відбувалось далі ОСОБА_19 не бачила.
Свідок ОСОБА_21 , пояснила суду, що 29.07.2019 року приблизно о 03.00 год.додому прийшов її син - ОСОБА_5 і відразу пішов умиватись, а вона підійшла до нього. Син повернувся до ОСОБА_21 і вона побачила, що в нього з глазу йшла сукровиця з кров'ю. Після чого потерпілий випив пігулки та ліг відпочивати, але через декілька хвилин почав скаржитись на погане самопочуття і вони разом поїхали до лікарні. По дорозі, ОСОБА_5 розповів, що його вдарив ОСОБА_7 спочатку кулаком, а коли він впав, то відчув ще удари, хто бив не бачив. На слідуючий день, до неї приходили ОСОБА_7 з дідусем. ОСОБА_21 розповіла їм, що трапилося з її сином. ОСОБА_7 стверджував, що він вдарив ОСОБА_5 лише один раз кулаком.
Згідно заяви ОСОБА_5 від 01.08.2019 року на ім'я прокурора Миколаївської області, він просить притягнути до кримінальної відповідальності невстановлених осіб, які 29.07.2019 року приблизно о 22.00 год. в с.Баловне Новоодеського району Миколаївської області спричинили йому тілесні ушкодження, т.1 а.с.112.
Згідно протоколу огляду місця події від 06.08.2019 року, працівниками поліції оглянуте та зафіксоване місце події - земельну ділянку, між АДРЕСА_2 , т.1 а.с.83-86.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву в своїй належності та допустимості не викликають.
Аналізуючи викладене, досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_7 , які виразились в умисному завдані удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, належить кваліфікувати за ч.1 ст.126 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 не можуть бути кваліфіковані судом за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило втрату функції органу, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, в зв'язку з наступним.
Так, відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд вважає, що в даному випадку доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
В судовому засіданні не було надано доказів, які б поза розумним сумнівом, свідчили б про те, що ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_5 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило втрату функції органу, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
Так, згідно висновку експерта №794 від 11.09.2019 року у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді контузії лівого ока тяжкого ступені з субкон'юктивальним склерально-ілмбальним розривом з втратою внутрішніх оболонок лівого ока, гемофтальму лівого ока, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів 29.07.2019 року. Враховуючи, що до травми гострота зору лівого ока складала 1, то по ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження, відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою стійкої втрати загальної працездатності не менше ніж на одну третину (що складає 35%). Дані тілесні ушкодження могли утворитись від травматичної дії тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею. При нанесені тілесних пошкоджень потерпілий міг бути звернений передньою стороною тіла до нападника (нападників), т.1 а.с.95-97.
Експерт ОСОБА_22 пояснила суду, що при проведенні експертизи №794 від 11.09.2019 року вона особиста потерпілого не оглядала, експертиза була проведена на підставі медичної карти стаціонарного хворого №3669, яка їй була надана на підставі ухвали суду. Зазначає, що в медичній карті були зазначені тільки ті тілесні ушкодження, які вона зазначила в висновку експерта, ніяких інших тілесних ушкоджень в медичній карті зазначено не було. Також експерт стверджує, що тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілого не могли утворитись від удару кулаком, так як при ударі кулаком повинен бути синець, але в медичній карті такі тілесні ушкодження зазначені не були. Дане тілесне ушкодження утворилось від одноразової дії предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, наприклад кастет, каблучка, ключі. Така травма не могла бути нанесена рукою або ногою.
Згідно висновку експерта №57-К від 10.08.2021 року комісією експертів встановлено, що, згідно з наданими медичними документами у ОСОБА_5 мали місце ушкодження у вигляді контузії лівого ока тяжкої ступені з субкон'юктивальним склерально-лімбальним розривом, з втратою внутрішніх оболонок лівого ока, гемофтальму лівого ока. Дані пошкодження могли утворитись від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, площа контактування якого не виходить за кісткові границі орбіти лівого ока. За ступенем тяжкості дане пошкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили за собою стійку втрату загальної працездатності не менше ніж на одну третину ( в даному випадку 35%). Локалізація ушкоджень свідчить про те, що травмуюча сила діяла в напрямку спереду-назад, при цьому взаємне розташування потерпілого і нападника могло змінюватись. Характер пошкоджень лівого ока вказує на те, що вони могли утворитись в результаті ударного впливу тупим твердим предметом. Відсутність пошкоджень країв лівої орбіти виключає можливість утворення пошкодження в результаті удару кулаком. Утворення пошкодження в результаті удару кулаком з виступаючим за ударну площину зігнутим 3 пальцем - не виключається. Утворення пошкодження в результаті удару відведеним 1 пальцем кисті, не виключається, т.1 а.с.217-221.
Експерт ОСОБА_23 підтвердив суду висновки, зазначені в експертизі №57-К від 10.08.2021 року. Зазначив, що експертиза проводилась на підставі всіх наданих медичних документів.
Доводи захисника обвинуваченого, про недопустимість доказів, які містяться у висновку експерта №57-К від 10.08.2021 року, не є такими, що заслуговують на увагу, оскільки вона проведена на підставі медичної карти стаціонарного хворого №3669 Миколаївської обласної офтальмологічної лікарні, медичної карти амбулаторного хворого №531790 та медичного висновку ДУ «Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова Національної академії медичних наук України», з детальним описом тілесних ушкоджень при госпіталізації до лікувального закладу, порядку проведення хірургічних операцій та після операційного стану пацієнта. Проведення експертизи без безпосереднього огляду потерпілого не суперечить компетенції судово-медичної експертизи. Крім того, захисник зазначив, що експерти у висновку №57-К від 10.08.2021 року дійшли висновків протилежних висновкам експерта №794 від 11.09.2019 року, не обґрунтувавши дані висновки, але при дослідженні висновків експертиз встановлено, що дані висновки не є протилежними. У висновку №57-К від 10.08.2021 року тільки більш детально визначений механізм утворення тілесних ушкоджень, які наявні у потерпілого.
Отже, як встановлено в судовому засіданні, тілесні ушкодження які мали місце у потерпілого ОСОБА_5 та, в спричиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , не могли утворитись від удару кулаком руки, а саме завдання одного удару ОСОБА_5 кулаком руки ОСОБА_7 і знайшло підтвердження в судовому засіданні та підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_12 , яка безпосередньо бачила бійку вказала на те, що ОСОБА_7 лише один раз вдарив ОСОБА_5 кулаком в обличчя, свідок ОСОБА_21 яка також зазначила в судовому засіданні, що її син ОСОБА_5 розповів, що його вдарив ОСОБА_7 спочатку кулаком, а коли він впав, то відчув ще удари, хто його бив не бачив. Також свідок ОСОБА_21 зазначала, що на слідуючий день, до неї приходили ОСОБА_7 з дідусем та ОСОБА_7 стверджував, що він вдарив ОСОБА_5 лише один раз.
Суд не може прийняти до уваги доводи потерпілого про те, що після того, як він впав, від удару по нозі на груди та почав підійматись, він бачив, що ОСОБА_7 наніс йому удар пальцем правої руки з відтопиреним середній пальцем, при цьому відтопирений палець був зігнутий, в зв'язку з тим, що дані доводи не відповідають поясненням самого потерпілого, який попередньо надаючи пояснення в судовому засіданні, зазначав, що в той момент коли він впав, то відчув удар в область обличчя і відчув фізичний біль, яким чином його били він не бачив, так як в цей час був повернутий обличчям до землі і в момент удару знаходився на зігнутих руках.
Крім того, в судовому засіданні був досліджений слідчий експеримент від 22.08.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_5 з копією відеозапису слідчого експерименту, який був переглянутий в судовому засіданні (т.1 а.с.244-247, 249) під час якого потерпілий чітко зазначив, що він не бачив чим йому був завданий удар в область ока і хто саме його завдав. Суд вважає, що протокол слідчого експерименту та додаток до нього копія відеозапису на CD-R диску слідчого експерименту є допустимим доказом, так як повністю відповідає вимогам ст. 87 КПК України, оскільки при проведенні вказаної слідчої дії права потерпілого жодним чином не були порушені та обмежені, ніхто не оспорював у суді зміст та достовірність відеозапису слідчого експерименту.
Отже, суд не може прийняти до уваги доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_5 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило втрату функції органу, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, так як прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_5 саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило втрату функції органу, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
Обставиною, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно зі ст.66 КК України, є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, а саме те, що це є кримінальним проступком, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин які обтяжують його покарання, те що він скоїв злочин у неповнолітньому віці, позитивно характеризується за місцем проживання, умови його життя та виховання, стан його здоров'я, те, що обвинувачений раніше не судимий, навчається, а також те, що згідно висновку досудової доповіді, виправлення особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, а тому суд вважає, за можливе призначити йому покарання у вигляді громадських робіт.
Суд вважає, що, відповідно до ст.65 КК України, даний вид покарання відносно ОСОБА_7 буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
Разом з тим, згідно з ч.5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.
Слід зазначити, що відповідно до ст..49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені пунктами частини 1 даної статті.
В той же час, строки звільнення від кримінальної відповідальності та від відбування покарання неповнолітніх передбачені в ст. 106 КК України, згідно якої, звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст. 106 КК України за вчинення кримінального проступку встановлюється строк давності - два роки.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 вчинене кримінальне правопорушення, передбачений ч.1 ст.126 КК України, що є кримінальним проступком. З дня вчинення даного кримінального проступку обвинуваченим минуло більше ніж два роки. Відтак обвинувачений підлягає звільненню від покарання на підставі ст.49, ст. 106 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності не переривався, так як ОСОБА_7 до закінчення строку давності притягнення до відповідальності,не вчинив нового злочину, а також не зупинявся, так як ОСОБА_7 не ухилявся від досудового розслідування та суду.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов до ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням в сумі 56 359,85 грн та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням в сумі 250 000 грн (т.1 а.с.35-36). Але враховуючи, що в судовому засіданні не був доведений факт того, що ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_5 саме тяжкі тілесні ушкодження, витрати на лікування яких він бажає стягнути та моральну шкоду, яку він бажає стягнути саме за спричинення тяжких тілесних ушкоджень, то суд вважає за необхідним залишити позовні вимоги ОСОБА_5 без розгляду.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення , передбачених ч.1 ст. 126 КК України і призначити йому покарання у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт.
Звільнити ОСОБА_7 від покарання призначеного за ч. 1 ст.126 КК України, на підставі ст.106, ч. 1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення матеральної та моральної шкоди, завданої спричиненням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , залишити без розгляду.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд усіма учасниками процесу протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя: