Справа № 126/1312/22
Провадження № 2/126/571/2022
"21" липня 2022 р. м. Бершадь
Суддя Бершадського районного суду Вінницької області Губко В. І.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 126/1312/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Полуденко Марія Фальтинівна про визнання заповіту недійсним,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Полуденко Марія Фальтинівна про визнання заповіту недійсним.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотарусу ОСОБА_3 видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченим 05.12.2013 секретарем виконкому Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області Гавдзінською Людмилою Василівною та зареєстровано в реєстрі за № 314, до прийняття остаточного рішення у цивільній справі про визнання заповіту недійсним.
Заява мотивована тим, що є підстави вижати, що заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченим 05.12.2013 секретарем виконкому Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області Гавдзінською Людмилою Василівною та зареєстровано в реєстрі за № 314 складений без згоди померлої, а майно може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони не викликались.
Дослідивши матеріали позовної заяви, вивчивши заяву про забезпечення позову приходжу до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, до яких, зокрема, належить заборона вчиняти певні дії (п.2 ч.1 цієї статті) .
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно зі статтею 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову таким заходом ( п.4 ч.1 цієї статті)
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"( із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 12.06.2009) , судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Оглянувши заяву та додані до позову документи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Полуденко М.Ф. чи взагалі будь-яким іншим нотаріусом.
Крім того, правилами ч.2 ст.8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою, обов'язку надавати ухвалу про відкриття провадження у справі вказана норма не містить.
З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов'язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, у разі звернення до суду, суд вважає, що позивачем необґрунтована необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову по даній справі, тому у задоволені заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст.149-151 ЦПК України, суддя -
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Суддя В. І. Губко