іменем України
Справа № 126/1532/21
Провадження № 2/126/98/2022
"05" липня 2022 р.
м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В. І.
із секретарем Шевчуком С.П.
за участі представника позивача адвоката Базалицького Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" про стягнення коштів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ТОВ "Автокредит Плюс" про стягнення коштів з тих підстав, що як стверджує 17.12.2019 між ним та ТОВ "Автокредит Плюс" було підписано договір про приєднання до публічного договору № APVI000000000085887 у вигляді заяви про приєднання до публічного договору фінансового лізингу на умовах, визначених договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії. За цим договором лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль згідно специфікації, викладеної у додатку № 1, строк лізингу 60 місяців. Згідно додатку № 2 до договору про надання фінансового лізингу сторонами погоджено графік та суми платежів за договором. Згідно п. 14.1.7 договору після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 75000 грн. Згідно п. 14.3 договору щомісячно в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 9690 грн. та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточному місяцю. На виконання умов договору відповідач ТОВ "Автокредит Плюс" передав йому автомобіль Volkswagen Passat № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску згідно додатку № 1 до договору. Згідно п. 14.1.5 договору погашення щомісячних платежів лізингоодержувач здійснює на транзитний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ "ТасКомБанк" для подальшого зарахування на рахунок ТОВ "Автокредит Плюс". Згідно договору та додатку № 2 до договору ним вносились платежі: перший платіж у розмірі 75000 грн. та наступні платежі у розмірах згідно графіку через транзитний рахунок в АТ "ТасКомБанк" на загальну суму 222198 грн. Отже загальна сума сплачених ним коштів ТОВ "Автокредит Плюс" складає 222198 грн. Після допущення ним в період карантину несплати періодичних платежів відповідач ТОВ "Автокредит Плюс" вилучив автомобіль, скориставшись несправедливими умовами договору. Вилучення автомобіля у нього підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу на підставі події "Дефолт" № 000000160178698 від 22.03.2021. Договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, а сторонами договору фізична та юридична особи всупереч ст. 799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст. 220 ЦК України є нікчемним. Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала гна виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Базалицький Р.В. в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовольнити.
Представник відповідача ТОВ "Автокредит Плюс" адвокат Добринь Я.О. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов безпідставним, необгрунтованим. Викладені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності, не підтверджені доказами, а тому позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Щодо правової природи договору та встановлення його нікчемності. ТОВ "Автокредит Плюс" не може погодитись щодо необхідності нотаріально посвідчувати договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи, оскільки чинним законодавством не передбачений прямий обов'язок нотаріально посвідчувати договір фінансового лізингу транспортного засобу, стороною якого є фізична особа. Щодо застосування наслідків нікчемності правочину судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визначення правочину недійсним. Щодо стягнення коштів за користування предметом лізингу. Звертає увагу суду на ту обставину, що складовою лізингового платежу за договором є плата за користування предметом лізингу, яка за своєю правовою природою є платою за користування наймачем (позивачем) майном, переданим в лізинг. Додаток № 2 до договору лізингу № APVI000000000085887 містить розділ "відсотки за користування предметом лізингу", тобто позивач та відповідач погодили плату за користування автомобілем. Як вбачається з довідки щодо розрахунку собівартості послуг з користування автомобілем за 6 місяців (з 01.01.2020 по 30.04.2021) за користування автомобілем ОСОБА_1 мав сплатити на користь ТОВ "Автокредит Плюс" 105819,60 грн. Загальна сума грошових коштів за користування автомобілем вираховується шляхом складання щомісячних платежів за користування, які зазначені в розділі "Плата за користування предметом лізингу". Отже, враховуючи те, що лізинговий платіж включає в себе плату за користування предметом лізингу, тому суду у разі застосування реституції має стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за недійсним договором, але за виключенням 105819,60 грн., які є платою за користування наймачем майном. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.12.2019 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ "Автокредит Плюс" було підписано договір про приєднання до публічного договору № APVI000000000085887 у вигляді заяви про приєднання до публічного договору фінансового лізингу на умовах, визначених договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії.
За цим договором лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль згідно специфікації, викладеної у додатку № 1, строк лізингу 60 місяців.
Згідно додатку № 2 до договору про надання фінансового лізингу сторонами погоджено графік та суми платежів за договором.
Відповідно до п. 14.1.7 договору після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 75000 грн.
Згідно п. 14.3 договору щомісячно в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 9690 грн. та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточному місяцю.
На виконання умов договору відповідач ТОВ "Автокредит Плюс" передав позивачеві ОСОБА_1 автомобіль Volkswagen Passat № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску згідно додатку № 1 до договору.
Згідно п. 14.1.5 договору погашення щомісячних платежів лізингоодержувач здійснює на транзитний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ "ТасКомБанк" для подальшого зарахування на рахунок ТОВ "Автокредит Плюс".
Згідно договору та додатку № 2 до договору позивачем вносились платежі: перший платіж у розмірі 75000 грн. та наступні платежі у розмірах згідно графіку через транзитний рахунок в АТ "ТасКомБанк" на загальну суму 222198 грн.
Після допущення позивачем ОСОБА_1 в період карантину несплати періодичних платежів відповідач ТОВ "Автокредит Плюс" вилучив автомобіль, скориставшись несправедливими умовами договору.
Вилучення автомобіля підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу на підставі події "Дефолт" № 000000160178698 від 22.03.2021.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: - предмет лізингу; - строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); - розмір лізингових платежів; - інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст.806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Отже, спірний договір фінансового лізингу є непрямим, оскільки сторонами обумовлено, що лізингодавець зобов'язується придбати предмет лізингу в майбутньому (отримати право власності) та передати в подальшому у користування лізингоодержувачу.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, такий договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Автокредит Плюс» про стягнення сплачених коштів на загальну суму 222198 грн. позивач ОСОБА_1 посилався на те, що при укладенні договору фінансового лізингу не було дотримано вимог законодавства щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення.
Також умови указаного договору не відповідають положенням законодавства про захист прав споживачів, оскільки є несправедливими та створюють істотний дисбаланс між договірними правами і обов'язками сторін, що є окремою підставою для визнання цього договору недійсним, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 1 ст.220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2766цс15 від 16.12.2015 року.
Частиною 1 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи те, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам закону щодо форми правочину в частині обов'язкового нотаріального посвідчення, а отже, є нікчемним; умови договору є несправедливими і порушують принцип добросовісності, а тому мають місце правові підстави для визнання договору нікчемним та стягнення у відповідності до ст. 216 ЦК України, з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь позивача сплаченої суми у розмірі 222198 грн.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на викладене, необхідно стягнути з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь Держави судовий збір у розмірі 2221,98 грн.
На підставі ст.1, ч.1 ст. 2, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 220, ст. 799, ч.1 ст. 806 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 11, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" (ЄДРПОУ 34410930, проспект Праці 2Т, м. Дніпро) про стягнення коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" на користь ОСОБА_1 222 198 (двісті двадцять дві тисячі сто дев'яносто вісім) гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» 2221,98 гривень судового збору на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В. І. Гуцол