Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/299/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
18.07.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваною ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.07.2022, якою стосовно
ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Вільшанка, Кіровоградської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, мати двох малолітніх дітей, не заміжньої, зареєстрованої та фактично проживаючої по АДРЕСА_1 , має захворювання серця, перебуває на замісній метадоновій терапії,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст. 307 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.09.2022. Визначено заставу в розмірі 148 860грн.
За участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , якій 05.07.2022 року вручили повідомлення про підозру в тому, що вона : 16.06.2022 року в період часу з 11:05 годин до 11:13 годин, поруч з будинком АДРЕСА_2 збула ОСОБА_9 наркотичний засіб - метадон, маса якого, згідно висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/112-22/4445-НЗПРАП від 28.06.2022 року становить 0,051 грама.
Крім того, 04.07.2022 року, об 11:25 год. по АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , відшукали та вилучили речовину білого кольору, яка, відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/112-22/4634-НЗПРАП від 05.07.2022, містить наркотичний засіб - метадон, обіг якого обмежено, маса якого становить 0,1987 грама, який ОСОБА_7 незаконно придбала та зберігала з метою збуту.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.07.2022 клопотання слідчого задоволено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів із застосуванням застави в розмірі 148 860грн.
Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя зазначив, що злочин по якому пред'явлено повідомлення про підозру є: тяжким, закінченим, умисним, корисливим. Посягає на суспільні інтереси - проти здоров'я населення та порушення обігу наркотичних речовин.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винною у вчиненні злочину, - до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, є підставою для початку можливого переховування від слідства та суду. Включення підозрюваної до метадонової замісної терапії, є ризиком неявок до слідчого і в суд. Наркотична залежність та попередні погашені судимості свідчать про ризик вчинення нею нових злочинів. Підозрювана тривалий час не працює, не має законного джерела доходу, податки не сплачує, втрачає сталі соціальні зв'язки тому схильна до вчинення нового майнового злочину.
Для визначення розміру застави враховано, що у ОСОБА_7 за два місяці до проведення обшуку закінчився строк на випробування, особа раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, не працює, вину заперечує, проте має родину, хворіє. Підозрюється у двох тяжких злочинах, тому необхідно визначити саме такий розмір застави, як то вимагають положення п.п.1-3 ч.5 ст.182 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати підозрюваній запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Відповідно до ухвали суду, судом було встановлено, що ОСОБА_7 було затримано о 09:00 год. 04.07.2022 р., коли вона йшла на роботу та потім вона була затримана працівниками поліції і доставлена до адреси свого мешкання, для проведення обшуку.
Відповідно до повідомлення про підозру від 05.07.2022 р., про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 було вручено о 09:50 год. 05.07.2022 року, тобто після 09:00 год. її утримували незаконно, з порушенням норм КПК України.
Під час обшуку, зі слів підозрюваної, було порушено її право на захист, оскільки ОСОБА_7 заявила клопотання про залучення захисника, якого працівниками поліції залучено не було, що підтверджується протоколом обшуку від 04.07.2022 р., тобто, було порушено право на захист ОСОБА_7 .
Підозрювана має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Проживає разом з двома дітьми 16 та 6 років. Наявність постійного місця проживання та родини говорить про міцність соціальних зв'язків та відсутність потреби переховуватись від слідства та суду. ОСОБА_7 готова співпрацювати зі слідством та допомогти слідчим органам розібратися у зазначеній події та готова нести справедливе покарання.
Захист вважає, що мети для застосування такої жорсткої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою ОСОБА_7 об 'єктивно немає.
Заслухавши доповідача, підозрювану ОСОБА_7 та в її інтересах захисника-адвоката ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечив проти апеляційної скаргита вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_7 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Постанова судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст.177, 178,183 КПК України.
Обираючи ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою слідчий суддя повинен був в повній мірі дотриматися вимог норм міжнародного права та кримінального процесуального закону.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Під час розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний встановити обґрунтованість підозри, а також проаналізувати наявність конкретних ризиків, які обумовлюють обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому відповідні ризики повинні бути належним чином доведені, викладені в матеріалах кримінального провадження та свідчіть про необхідність в обранні саме цього запобіжного заходу.
Чинним законодавством в якості доречних та достатніх ризиків які необхідні для утримання особи під вартою визначені ризики: можливої втечі; порушення громадського порядку; перешкоди встановлення істини в справі та можливості скоєння аналогічного злочину.
При винесенні рішення про обрання запобіжного заходу суд повинен враховувати, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність реальної підстави або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» ).
Відповідно до п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України покладає на сторону обвинувачення, при зверненні до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу, обов'язок довести не лише існування заявлених ризиків, а і наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріли, колегія суддів вважає, що їх сукупність є достатньою вважати про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч. 2 ст. 307 КК України та існування заявлених ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Разом з тим, надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували на наявність виключних обставин для застування відносно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу.
Не доведено існування таких обставин і прокурором в судовому засіданні, як в суді першої інстанції, та і при апеляційному розгляді клопотання щодо запобігання спробам підозрюваної ОСОБА_7 забезпечення виконання обов'язків передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Прокурор при розгляді апеляційної скарги не заперечив, щодо наявності ймовірності настання ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи, якими слідчий обґрунтовує наявність підстав для застування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вказує про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, відповідно до вище зазначених норм закону, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід саме у виді тримання під вартою.
Аналізуючи матеріали клопотання та кримінального провадження, які в судовому засіданні підтвердив прокурор, жодна обставина яка б мала свідчити щодо перешкоджання підозрюваною досудовому розслідуванню, втечі, впливу на свідків та скоєння нового або аналогічного правопорушення не доведена.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи положення ч.4 ст.194 КПК України, колегія суддів визнає, що матеріали клопотання хоча і містять дані, які вказують на наявність підозри, однак слідчим та прокурором не доведено наявність обґрунтованих підстав наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також недоцільності застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_7 підозрюється, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, розмір покарання, яке загрожує останній у разі доведення її винуватості, конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваної, а саме її вік, стан здоров'я на час розгляду матеріалів клопотання в апеляційному суді, соціальні зв'язки, зокрема, що підозрювана має постійне місце проживання, двох дітей. Відсутність відомостей щодо перешкоджання проведенню досудового розслідування у будь-який спосіб.
За вказаних обставин, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що до підозрюваної можливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Із врахуванням вищевикладеного, особи підозрюваного, того, що в матеріалах клопотання відсутні докази того, що на теперішній час існують підтверджені відповідними доказами ризики, передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що на час досудового розслідування підозрюваній ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, в межах строку досудового розслідування з покладенням на підозрюваного певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваною ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.07.2022, якою стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчогопро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового слідства, тобто до 01.09.2022.
На підозрювану ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ч.5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки:
- заборонити залишати місце постійного проживання в певний період доби;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим;
- здати на зберігання до відповідних органів, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 КПК України підозрюваного ОСОБА_7 негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_7 , організацію її виконання покласти на процесуального прокурора.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на неї вище наведених обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Крім того, працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло за адресою: АДРЕСА_1 , вимагати від неї надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3