Провадження № 22-ц/803/1150/22 Справа № 175/1133/17 Категорія 19 Суддя у 1-й інстанції - Воздвиженський О.Л. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
20 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Петешенкової М.Ю.,
суддів: Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Кравченко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визнання недійсними довіреності та договору, скасування державної реєстрації, витребування транспортного засобу, реєстрацію транспортного засобу, -
У березні 2017 року ПАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 серпня 2015 року згідно із заявою про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу від 27 серпня 2015 року № АВ00А+000031 ОСОБА_3 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на вебсайті ПАТ «Акцент-Банк». Заява про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом становлять договір фінансового лізингу, що укладений на підставі статей 633, 634 ЦК України.
Відповідно до умов договору фінансового лізингу від 27 серпня 2015 року № АВ00А+000031 (далі договір лізингу) ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» у платне користування автомобіль марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску, тип ТЗ - легковий хетчбек-В, код кольору-колір 2-синій, № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та розмірі, що встановлені у додатку 2 - графіку лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу після закінчення строку виконання договору.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу цей автомобіль належить на праві власності ПАТ «Акцент-Банк». Проте ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором лізингу не виконав, станом на 09 березня 2017 року утворилася заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу у розмірі 245 087,96 грн, яка складається із заборгованості: із залишку вартості предмета лізингу у розмірі 192 302,30 грн; за винагородою за користування предметом лізингу - 35 253,03 грн; за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу - 5 625,76 грн; за пенею - 11 906,87 грн.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором лізингу 27 серпня 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» уклало з ОСОБА_2 договір поруки, згідно з яким вона зобов'язалася перед ПАТ «Акцент-Банк» відповідати за виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором лізингу.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі довідки - рахунка від 29 серпня 2015 року № АЕ300090 перереєстрували автомобіль марки HYUNDAI, модель i20, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на ОСОБА_5 .
Позивач зазначив, що ОСОБА_4 та особа, яка підписала довіреність від 29 серпня 2015 року № 29, не є співробітниками ПАТ «Акцент-Банк» та ніколи ними не були. Підпис на довіреності не збігається з підписом керівника споживчого кредитування ПАТ «Акцент-Банк», який мав право підписувати довіреності з повноваженнями на відчуження авто від імені банку. Отже, довіреність від 29 серпня 2015 року № 29 на отримання цінностей, є недійсною та за змістом не надає права на продаж транспортного засобу.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив: стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором лізингу у розмірі 192 302,30 грн; з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором лізингу та за договором поруки від 27 серпня 2015 року у розмірі 1 000,00 грн; визнати недійсною довіреність від 29 серпня 2015 року № 29, видану від імені ПАТ «Акцент-Банк» на ім'я ОСОБА_4 , з моменту її вчинення; визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля марки HYUNDAI, модель i20, рік випуску: 2014 на ім'я ОСОБА_5 ; скасувати державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску, визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01 вересня 2015 року НОМЕР_4 , видане на ім'я ОСОБА_5 ; скасувати державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель i20, та визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22 жовтня 2015 року НОМЕР_5 , видане на ім'я ОСОБА_1 ; витребувати в ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску, та передати цей автомобіль представникам ПАТ «Акцент-Банк»; зареєструвати транспортний засіб HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску за ПАТ «Акцент-Банк», надавши повноваження представникам ПАТ «Акцент-Банк» в будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором лізингу у розмірі 192 302,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором лізингу та за договором поруки - 1 000,00 грн. Визнано недійсною довіреність від 29 серпня 2015 року № 29, видану від імені ПАТ «Акцент-Банк» на ім'я ОСОБА_4 , з моменту її вчинення. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску, тип ТЗ - легковий хетчбек-В, код кольору-колір - НОМЕР_6 , № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , оформлений довідкою-рахунком від 29 серпня 2015 року № НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_5 . Скасовано державну реєстрацію права власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску, тип ТЗ - легковий хетчбек-В, код кольору-колір - НОМЕР_6 , № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_7 та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01 вересня 2015 року НОМЕР_4 , видане сервісним центром МВС України в м. Києві про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску, тип ТЗ - легковий хетчбек-В, код кольору - колір - НОМЕР_6 , № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , видане 01 вересня 2015 року на ім'я ОСОБА_5 . Скасовано державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску, тип ТЗ - легковий хетчбек-В, код кольору-колір - НОМЕР_6 , № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22 жовтня 2015 року НОМЕР_5 , видане сервісним центром МВС України в м. Черкасах про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки HYUNDAI, модель i20, 214 року випуску, тип ТЗ - легковий хетчбек-В, код кольору-колір - НОМЕР_6 , № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , видане 22 жовтня 2015 року на ім'я ОСОБА_1 .
Витребувано в ОСОБА_1 вказаний транспортний засіб та передано представникам ПАТ «Акцент-Банк». Зареєстровано транспортний засіб за ПАТ «Акцент-Банк», надавши повноваження представникам ПАТ «Акцент-Банк» в будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію цього автомобіля марки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором лізингу не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку, що також є підставою для задоволення вимог банку про стягнення з ОСОБА_2 як поручителя заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. Суд також зробив висновок, що ПАТ «Акцент-Банк» не вчиняло правочин про перехід права власності на транспортний засіб до третіх осіб та не бажало настання таких наслідків, хоча був власником транспортного засобу, який ОСОБА_4 продав від імені банку. Оскаржувана довіреність від 29 серпня 2015 року № 29 вчинена не у формі, передбаченій ЦК України, та не відповідає волевиявленню позивача, оскільки ним не видавалась, зокрема, не підписувалась посадовою особою банку. Оскільки довідка-рахунок від 29 серпня 2015 року складена за довіреністю, яка підлягає визнанню недійсною, форма договору на відчуження транспортного засобу не дотримана, отже, цей договір також є недійсним. Встановивши факт вибуття автомобіля марки HYUNDAI з володіння ПАТ «Акцент-Банк» не з його волі, фактичне користування автомобілем ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_6 , витребування з чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 транспортного засобу на користь ПАТ «Акцент-Банк» та реєстрацію за позивачем права власності на вказаний автомобіль, також підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду в частині скасування держаної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 та витребування автомобіля, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати в зазначеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та витребування автомобіля у ОСОБА_1 , та подальшої реєстрації права власності на автомобіль за ПАТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції залишив поза увагою те, що спірний автомобіль придбано на підставі довідки-рахунку №409503 серії ААЄ від 22 жовтня 2015 року у ОСОБА_7 , та вважає, що є добросовісним набувачем. Разом з тим, автомобіль є предметом злочину у кримінальному провадженні, та переданий ОСОБА_1 під зберігання до вирішення кримінальної справи по суті.
Від ПАТ «Акцент-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про те, що судове рішення є законним і обґрунтованим, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року в частині визнання недійсною довіреності, договору купівлі-продажу автомобіля, скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсними свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, витребування в ОСОБА_1 автомобіля, реєстрації права власності на автомобіль за ПАТ «Акцент-Банк» скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано суду суду оскаржуваної довіреності та доказів на підтвердження незаконності угод щодо продажу спірного автомобіля, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Постановою Верховного суду від 14 липня 2021 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не переглянув законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та не з'ясував, чи вибув автомобіль у ПАТ «Акцент -Банк» поза волею, чи є належним способом захисту одночасно визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу автомобіля та витребування транспортного засобу, а також чи є належним способом захисту позовна вимога про зобов'язання зареєструвати транспортний засіб, оскільки вирішення цього питання не відноситься до компетенції суду, а є способом виконання судового рішення.
Верховний Суд зазначив про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про відмову в позові у вказаній ним частині.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується фактично в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк»про скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та витребування автомобіля у ОСОБА_1 , з подальшою реєстрацією права власності на автомобіль за ПАТ «Акцент-Банк», апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 серпня 2015 року згідно із заявою про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу від 27 серпня 2015 року № АВ00А+000031 ОСОБА_3 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на вебсайті ПАТ «Акцент-Банк».
Заява про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом становлять договір фінансового лізингу, що укладений на підставі статей 633, 634 ЦК України.
Відповідно до умов договору лізингу ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» у платне користування автомобіль марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску, тип ТЗ - легковий хетчбек-В, код кольору-колір - 2-синій,№ кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, що встановлені у додатку 2 - графіку лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу після закінчення строку виконання договору.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу цей автомобіль належав на праві власності ПАТ «Акцент-Банк».
ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором лізингу не виконав, станом на 09 березня 2017 року у нього утворилася заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу у розмірі 245 087,96 грн, з яких заборгованість із залишку вартості предмета лізингу - 192 302,30 грн; за винагородою за користування предметом лізингу - 35 253,03 грн, за винагородою за проведення моніторингу предмета лізингу - 5 625,76 грн; за пенею - 11 906,87 грн.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором від 27 серпня 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» уклало з ОСОБА_2 договір поруки, згідно з яким вона зобов'язалася відповідати за виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань у розмірі 1 000,00 грн, що виникають з договору лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи 29 серпня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунка від 29 серпня 2015 року № ААЕ300090, яка засвідчена Центром безпеки дорожнього руху при Міністерстві внутрішніх справ України, перереєстрували зазначений транспортний засіб. ОСОБА_4 від імені ПАТ «Акцент-Банк» продав вказаний транспортний засіб ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції встановив, що автомобіль марки HYUNDAI, модель: i20, рік випуску: 2014 вибув з володіння ПАТ «Акцент-Банк» не з його волі, фактично ним користується ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого на його ім'я.
Задовольняючи позов в частині скасування держаної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витребування автомобіля у ОСОБА_1 , реєстрації права власності на автомобіль за ПАТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив із того, що оскільки довідка-рахунок від 29 серпня 2015 року складена за довіреністю, яка підлягає визнанню недійсною, форма договору на відчуження транспортного засобу не дотримана, отже, цей договір також є недійсним. Суд встановивши факт вибуття автомобіля марки HYUNDAI з володіння ПАТ «Акцент-Банк» не з його волі, фактичне користування автомобілем ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_6 , витребування з чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 транспортного засобу на користь ПАТ «Акцент-Банк» та реєстрацію за позивачем права власності на вказаний автомобіль є такими, що підлягають задоволенню.
Однак, повністю погодитись з таким висновком суду не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», в п. 26 зазначено, що відповідно до положень частини 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» в частині визнання довіреності на ім'я ОСОБА_4 , договору купівлі-продажу та реєстрації предмету фінансового лізингу за ОСОБА_5 судом першої інстанції задоволені та рішення суду в цій частині не оскаржено. Вказане дає підстави для висновку, що ПАТ «Акцент-Банк» не мав жодного відношення до самого правочину, жодним чином не бажав настання наслідків у вигляді переходу права власності на транспортний засіб до третіх осіб та не мав волі до укладання договору купівлі-продажу на підставі довідки-рахунку № ААЕ300090 від 29 серпня 2015 року, оскільки рухоме майно є предметом договору фінансового лізингу №АВ00А+000031 від 27 серпня 2015 року, укладеного між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 .
Отже, довіреність №29 від 29 серпня 2015 року не є такою, що вчинена у формі передбаченій ЦК України, не відповідає волевиявленню ПАТ «Акцент-Банк» та не підписувалась посадовою особою Банку, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу автомобіля укладений на підставі довідки-рахунку №ААЕ300090 від 29 серпня 2015 року, підлягає визнанню недійсним, як і подальші договори на відчуження транспортного засобу.
Враховуючи зазначене, всі подальші дії спрямовані на відчуження транспортного засобу є незаконними, у зв'язку з чим реєстрація вказаного рухомого майна підлягає скасуванню із витребуванням та поверненням транспортного засобу законному володільцю - ПАТ «Акцент-Банк».
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, зазначені в обґрунтування, як на підставу необхідності залишення без задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та витребування транспортного засобу у ОСОБА_6 з огляду на вищенаведені та встановлені обставини справи.
Однак, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про реєстрацію за позивачем права власності на спірний автомобіль, оскільки суд не праві перебирати на себе дискреційні повноваження, які належать іншому органу, в частині вирішення питання щодо здійснення реєстрації права власності на автомобіль. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що реєстрація права власності на спірний автомобіль є фактично способом виконання судового рішення, ухваленого в даній справі.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині позовних вимог щодо реєстрації за позивачем права власності на спірний автомобіль та надання йому повноважень на отримання (відновлення) свідоцтва про реєстрацію автомобіля.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року в частині позовних вимог щодо реєстрації права власності на транспортний засіб HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску за публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та надання повноважень представникам публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки HYUNDAI, модель i20, 2014 року випуску - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова