Провадження № 22-ц/803/4558/22 Справа № 202/909/22 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
21 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Максюти Ж.І.
суддів Свистунової О.В., Деркач Н.М.
за участю секретаря Усик А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду від 21 лютого 2022 року про відмову у забезпеченні позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковальової Євгенії Євгеніївни, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "УКРСИББАНК" про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння ,-
10 лютого 2022 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ковальової Євгенії Євгеніївни, ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій позивач просить суд: визнати дії державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ковальової Євгенії Євгеніївни щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 74,2 кв.м., житловою 47,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968 протиправними; скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ковальової Євгенії Євгеніївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67797405 від 11.01.2022 року на державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ: 37825968; витребувати у незаконного володільця ОСОБА_2 на його користь квартиру загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ковальової Євгенії Євгеніївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63261267 від 04.02.2022 року про державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 74,2 кв.м., житловою 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; судові витрати у розмірі 15878 грн. 46 коп. стягнути з відповідачів на користь позивача.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2022 року у задоволенні вищевказаної заяви відмовлено (а.с.39-43).
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в частині заборони вчинення будь -яких дій ОСОБА_2 щодо відчудження, продажу, дарування, міни, передачі в заставу, оренду, іпотеку, внесення до статутного капіталу юридичних осіб квартири загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 46-51).
Відповідачі та третя особа не скористались правом відзиву на апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є оскарження позивачем рішення державного реєстратора приватного нотаріуса ДМНО Вдовіної Л.Л. №32860814 від 12 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності №17963495 від 08 грудня 2016 року з одночасним припиненням права власності АТ КБ “Приватбанк” на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а також заявлена вимога про повернення майна з чого незаконного володіння.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з вимог заяви про забезпечення позову, заявник просить забезпечити позов декількома видами забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборону відчудження, продажу, дарування, міни, передачі в заставу, оренду, іпотеку, внесення до статутного капіталу юридичних осіб квартири загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, вирішуючи питання щодо забезпечення позову колегія суддів враховує, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову та ефективність способу забезпечення позову для упередження порушення та відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, за яким зареєстровано право власності, що оскаржується позивачем, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з'ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову позивачем наведено та обгрунтовано належні та переконливі докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення на спірне нерухоме майно арешту може ефективно забезпечити матеріально-правовий інтерес позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та буде співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття саме такого виду забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з огляду на те, що поняття арешту майна включає в себе лише позбавлення особи можливості користуватися своєю власністю, яке є похідним від права власності особи, однак не позбавляє її здійснити дії, направлені на зміну власника нерухомого майна.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Враховуючи обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачеві в його правах, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача є достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпечення позову, та наявності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони будь-яким особам здійснювати дії, пов'язані з відчуженням, зміною майнових прав на об'єкт нерухомого майна, як найбільше ефективний вид забезпечення виконання можливого позитивного рішення суду відповідачем.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає, як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачеві в його правах, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали з подальшим задоволенням заяви про забезпечення позову, хоча б і з частковим, колегія суддів приймає до уваги та вважає їх обґрунтованими.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в частині забезпечення позову в частині заборони вчинення будь -яких дій ОСОБА_2 щодо відчудження, продажу, дарування, міни, передачі в заставу, оренду, іпотеку, внесення до статутного капіталу юридичних осіб квартири загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішення суду законної сили.
Разом з цим колегія суддів, дослідивши позов ОСОБА_1 та додані до нього матеріали, дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 74, 2 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна та заборона його відчуження у справах, у тому числі, про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) узгоджується з усталеною практикою розгляду подібних справ Верховним Судом, зокрема, справи № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21, постанова від 09 грудня 2021 року), справи № 161/13664/20 (провадження № 61-1680св21, постанова 31 березня 2021 року), справи № 757/63060/19-ц (провадження № 61-844св21, постанова від 11 березня 2021 року). Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову з метою накладення арешту жодним чином не створює перешкоди та обмеження можливостей позивача користуватися цим майном, та не призведе до невідворотних наслідків.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Накладення арешту на спірне нерухоме майно не є співмірним та достатнім із заявленими позовними вимогами для ефективного захисту прав позивача .
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у забезпеченні позову в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову частково.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду від 21 лютого 2022 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь які дії щодо відчуження, продажу, дарування, міни, передачі в заставу, оренду, іпотеку, внесення до статутного капіталу юридичних осіб квартири загальною площею 74,2 кв.м., житловою 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: О.В. Свистунова
Н.М. Деркач