Провадження № 22-ц/803/2861/22 Справа № 212/1615/19 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
21 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря - Попенко Ю.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро питання щодо закриття апеляційного провадження у справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
У лютому 2019 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 , Іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивований тим, що 28 вересня 2017 року об 11-00 годині сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Skoda Praktik», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ІП «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед», відповідальність якого затрахована у ПрАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (надалі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»). Внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Мersedes - Benz 3120» д.н.з. НОМЕР_2 , яким в той час керував ОСОБА_3 . Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року встановлено провину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, але провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Згідно з висновком експерта-товарознавця та Звітом про оцінку майна 084/МУ-18 від 16 жовтня 2018 року, матеріальний збиток, завданий позивачу як власнику автомобіля «Мersedes - Benz 3120» д.н.з. НОМЕР_2 становить 43320,47 гривень. Крім того, ним витрачено кошти на оплату послуг експерта в розмірі 1000 гривень, та понесено витрати на правову допомогу в сумі 1500 гривень. Внаслідок ДТП йому також заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням його майна, оскільки він протягом тривалого часу не мав змогу користуватися автомобілем за призначенням, змушений неодноразово відвідувати авторинок та магазини у пошуку необхідних для ремонту запчастин, внаслідок відсутності таких, замовляти їх у Німеччині. Розмір моральної шкоди позивач визначив в сумі 10000 гривень. Оскільки винуватцем ДТП ОСОБА_2 , а також власником автомобіля ІП «Кока Кола» та страховиком ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” не було відшкодовано позивачу завдану шкоду, він звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів завдану матеріальну та моральну шкоду, а також понесені витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
У відзиві ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.09.2017 року о 11-00 годині водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Skoda Praktik», д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Дарвіна м. Кривий Ріг, не був уважним на перехресті (нерегульованому на момент ДТП), при виникненні небезпеки для руху, не зменшив швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого відбулось зіткнення з автобусом «Мersedes - Benz 3120» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по вул.Волгоградська. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.04.2018 року провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (т.1 а.с.19).
В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Мersedes - Benz 3120» д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у власності позивача (т.1 а.с.53).
Згідно звіту про оцінку майна № 084/МУ-18 від 16.10.2018 року за визначенням оціночної вартості матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля «Мersedes - Benz 312D» д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок пошкодження оціночна вартість матеріального збитку складає 43320,47 гривень (т.1 а.с.23-54).
За проведення експертизи позивачем було сплачено кошти в розмірі 1000 гривень, що підтверджується розрахунковою квитанцією № 015464 від 10.10.2018 року (т.1 а.с.60).
Позивач стверджував, що власником автомобіля «Skoda Praktik», д.н.з. НОМЕР_1 , яким під час ДТП керував ОСОБА_2 був відповідач ІП «КокаКола Беверіджизу Україна Лімітед». Вказані обставини також не заперечувались іншими учасниками справи.
Проте, з Довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 28.09.2017 року № 3017272369209712, складену Національною поліцією України, вбачається, що власником автомобіля «Skoda Praktik», д.н.з. НОМЕР_1 є ТОВ «ОТП Лізинг». (т.1 а.с.96).
Транспортний засіб «Skoda Praktik», д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований в ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” згідно полісу № 004128953 (т.1 а.с.98).
Згідно страхового акту № 1947138 від 10.05.2019 року, який наданий до суду відповідачем ПрАТ “АСК “ІНГО Україна”, страхувальником автомобіля «Skoda Praktik», д.н.з. НОМЕР_1 згідно полісу № 4128953 є ОТП Лізинг ТОВ (т.1 а.с.139).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та на відповідає вимогам закону в частині солідарного стягнення завданої шкоди з відповідачів. Крім того, надані позивачем докази не доводять в повній мірі заявлені вимоги, оскільки з них не можливо однозначно встановити власника автомобіля «Skoda Praktik», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 під час ДТП, а також не можливо встановити відповідне правові підстави керування ОСОБА_2 вказаним автомобілем, який йому не належав.
Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом, не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.
Вказаний правовий висновок сформований у постанові від 20 червня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386цс18) від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/1541/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи із меж заявлених позивачем вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів сум відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів не знаходить законних підстав для їх задоволення, оскільки діюче законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, а також не передбачає солідарного обов'язку такого відшкодування винного водія, який керував автомобілем, власником якого міг бути його роботодавець.
Також, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог до ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” та ОСОБА_2 , зважаючи на наступне.
З наданих ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” документів встановлено, що 28.09.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 28.09.2017 року, додавши відповідну довідку та заяву про здійснення страхового відшкодування оціненої шкоди згідно розрахунку (т.1 а.с.99-95).
02.10.2017 року на замовлення ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” оцінювачем ОСОБА_5 у присутності власника автомобіля «Мersedes - Benz 312D» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_1 проведено огляд колісного транспортного засобу, зафіксовано пошкодження та складено відповідний акт (т.1 а.с.58). Вказані обставини підтверджені в судовому засіданні самим оцінювачем.
20.10.2017 року на замовлення ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” оцінювачем ОСОБА_6 здійснено розрахунок № 1546378, яким визначено перелік ремонтних робіт, а також суму збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 автомобіля «Мersedes - Benz 312D» д.н.з. НОМЕР_3 в розмірі 18255,12 грн. (т.1 а.с.129-135).
Згідно пункту 36.2. статті 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення та виплатити суму страхового відшкодування».
26.04.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” із заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП в якій вказав узгоджений розмір заподіяного йому збитку в сумі 18255,12 гривень та просив перерахувати на його банківський рахунок (т.1 а.с.128).
Комісією ПрАТ “АСК “ІНГО Україна” затверджено страховий акт № 1947138 від 10.05.2019 року про виплату узгодженого розміру страхового відшкодування в сумі 18255,12 грн. (т.1 а.с.139) та здійснено перерахування вказаної суми на рахунок позивача ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 6241 від 21.05.2019 року (т.1 а.с.139-140).
З наведеного вбачається, що позивач ОСОБА_1 , отримавши 16.10.2018 року Звіт про оцінку майна, яким визначено розмір збитку в сумі 43320,47 грн., звернувся у лютому 2019 року до суду із вказаним позовом, після чого в ході розгляду справи 26.04.2019 року добровільно узгодив із страховиком меншу суму відшкодування в розмірі 18 255, 12 гривень.
Тобто, страхова компанія належним чином виконала своє зобов'язання та сплатила потерпілому суму страхового відшкодування.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).
Зазначений правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 року (справа № 426/16825/16-ц, провадження № 14-497цс18).
Зі змісту постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.04.2018 року, якою було встановлено провину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, вбачається, що ОСОБА_2 працював торгівельним представником ІП «Кока Кола».
Суду апеляційної інстанції була надана довідка від 07.07.2022 року за вих.№ 267 про те, що ОСОБА_2 дійсно працює в ІП «КокаКола Беверіджизу Україна Лімітед» з 13.01.2014 року на посаді представника торговельної Криворізької філії по теперішній час.
Крім того, представником відповідача ІП «КокаКола Беверіджизу Україна Лімітед» не заперечувалось та не спростовано того факту, що транспортний засіб - “Shkoda Praktik” реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким під час ДТП, яка сталась 28.09.2017 року, керував ОСОБА_2 , зареєстрований за ІП «КокаКола Беверіджизу Україна Лімітед».
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки встановлено, що ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов'язки в ІП «КокаКола Беверіджизу Україна Лімітед», у зв'язку з чим саме вказана юридична особа має нести відповідальність перед потерпілою особою - позивачем.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України"Прообов'язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з ІП«КокаКола Беверіджизу Україна Лімітед», та беручи до уваги, що позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 18 255,12 грн., в той час коли, згідно звіту про оцінку майна № 084/МУ-18 від 16.10.2018 року за визначенням оціночної вартості матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля «Мersedes - Benz 312D» д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок пошкодження, оціночна вартість матеріального збитку складає - 43320,47 грн, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ІП «КокаКола Беверіджизу Україна Лімітед» різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі - 25 065, 35 грн.
Виходячи з наведених норм права, шкода, у тому числі моральна, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
- за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;
- зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;
- у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;
- завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;
- гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що:
«під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди».
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (ВП/ВС у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020)
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, колегія суддів приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні переживання у зв'язку із пошкодженням його майна, проте вирішуючи питання про достатній розмір грошового відшкодування моральної шкоди, колегія суддів погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричинених збитків.
Зважаючи на викладене, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку щодо стягнення моральної шкоди з Іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на користь позивача у розмірі 1 000 грн.
На думку суду така сума буде співмірною з обсягом моральних переживань позивача.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (код ЄДРПОУ 21651322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду у розмірі 25 065, 35 грн.
Стягнути з Іноземного підприємства «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (код ЄДРПОУ 21651322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко