Провадження № 11-кп/803/2043/22 Справа № 171/869/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 липня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020040410000766 стосовно
ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Черчичі Волинської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
За обставин детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнана винуватою за те, що вона виконуючи свої професійні обов'язки помічника вихователя 5-го розряду дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Малятко» Апостолівської міської ради Дніпропетровської області, 09.12.2020 о 10 годині 50 хвилин знаходячись на робочому місці, привела вихованця дошкільного закладу малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до туалетної кімнати групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розташована у приміщенні зазначеного дошкільного закладу, за адресою: АДРЕСА_2 , для підмивання від забруднення водою. В цей момент, ОСОБА_7 , неналежно ставлячись до виконання своїх професійних обов'язків, в порушення посадових інструкцій помічника вихователя, внаслідок недбалого до них ставлення, не впевнившись в тому, що температура води не завдасть шкоди здоров'ю вихованцю ОСОБА_9 , гарячою водою підмила нижні кінцівки останнього, внаслідок чого малодітній ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків І-ІІ ступеню обох гомілок і стоп 1% поверхні тіла, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, що заподіяло істотну шкоду здоров'ю малолітньому ОСОБА_9 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи та правову кваліфікацію дій обвинуваченої, просить вирок змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 1 ст. 137 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посаду помічника вихователя і займатись діяльністю, пов'язаною з забезпеченням організації та проведення навчально-виховного процесу. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд, призначаючи обвинуваченій додаткове покарання, не зважаючи на те, що ОСОБА_7 займала посаду помічника вихователя 5 розряду, яка у відповідності до ст. 27 ЗУ “Про дошкільну освіту”, належить до учасників освітнього процесу, і займалась діяльністю, пов'язаною з забезпеченням безпечної організації та проведення навчально-виховного процесу, з яким було пов'язане вчинення злочину, в резолютивній частині вироку суд першої інстанції чітко не сформулював рішення про призначення додаткового покарання та не зазначив права займати які посади і займатися якою діяльністю позбавлена обвинувачена ОСОБА_7 , внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для зміни судового рішення в частині призначення покарання.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу заступника обласної прокуратури та з підстав, викладених у скарзі просив її задовольнити, вирок суду в частині призначеного покарання змінити.
Інші учасники кримінального провадження до суду не з'явились, про час та дату апеляційного розгляду повідомленні належним чином, обвинувачений не звертався із заявою/клопотанням про його доставку, участь якого відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України не є обов'язковою, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та правова кваліфікація її дій, а також вид і розмір призначеного покарання в апеляційній скарзі не оскаржуються, у зв'язку з чим апеляційним судом не переглядаються.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України).
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає їх такими, що ґрунтуються на положеннях закону.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Від відбуття вказаного покарання обвинувачена звільнена на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За змістом ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання у тих випадках, коли вчинення кримінального правопорушення було пов'язане з посадою засудженого або із заняттям ним певною діяльністю.
Необхідність призначення додаткового покарання у даному випадку перевірялась в межах касаційного розгляду даної справи Верховним Судом, який у своїй постанові від 21 червня 2022 року прийшов до висновку про правильність застосування судом першої інстанції додаткового покарання до обвинуваченої ОСОБА_7 та зазначив, що обране обвинуваченій покарання без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю очевидно не сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері забезпечення організації та проведення навчально-виховного процесу як самою засудженою, так й іншими особами.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18 зазначив, що рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, на яку слушно посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі.
Вказане залишилось без належної уваги суду першої інстанції, який всупереч приписам ст. 55 KK не конкретизував які саме посади та якою діяльністю позбавляється права займатись ОСОБА_7 , чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Разом із тим, зазначене порушення не є підставою для скасування судового рішень щодо особи, натомість може бути усунуто шляхом зміни вироку в порядку п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, оскільки це не погіршує становища обвинуваченої.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 додаткове покарання не врахував належним чином вищевикладені положення закону та ухвалив рішення не у повній відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим вирок суду підлягає зміні, а апеляційна скарга заступника обласної прокуратури задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 137 КК України, змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 1 ст. 137 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посаду помічника вихователя і займатись діяльністю, пов'язаною з забезпеченням організації та проведення навчально-виховного процесу на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4